У «Люкса» тепер є робот-гуманоїд, який вестиме ефіри. За рік йому планують докупити друга

Медіахолдинг «Люкс» придбав для створення контенту робота-гуманоїда китайської компанії Unitree Robotics. Його планують залучити до прямих ефірів радіо «Люкс ФМ» разом із ведучими, до створення контенту для соцмереж (ютуб і тікток) і рекламних інтеграцій. У групі мають амбіції зробити його головним digital-інфлюенсером України. Робот працюватиме наоснові штучного інтелекту. Зараз команда «Люксу» його навчає, тестує та готує до виходу в ефір найближчим часом.

Про цей проєкт, можливості для монетизації та ризики — в інтерв’ю «Детектору медіа» розказав очільник і співвласник медіахолдингу ТРК «Люкс» Роман Андрейко.

— Романе, навіщо вам робот? Це більше схоже не на задоволення потреби роботи з контентом, а на маркетинговий хід, щоб першими вивести на український медіаринок робота з ШІ.

— Було б нечесно, якби я сказав, що ми не хочемо зробити це першими. Звісно, ми бажаємо бути новаторами. Ми вже принесли багато нових технологій і в редакції, і в ефіри — скрізь, де могли.

Тут варто говорити не стільки про саму «залізяку», скільки про штучний інтелект, який у неї закладений. Це дві окремі складові. Наш робот — це людиноподібний гуманоїд. Його не варто плутати з андроїдами, бо андроїди мають людські риси обличчя, які чомусь часто викликають у людей внутрішнє занепокоєння або страх. У нашому випадку він не імітує людину повністю: він просто має дві ноги, дві руки, голову, вміє говорити через динаміки та дивитися через камери. Але найголовніша його «фішка» — це потужний процесор Nvidia та здатність навчатися. Це не просто алгоритм, який один раз чогось навчився і далі це використовує, а система, що вміє вдосконалюватися. У цьому нам допомагає компанія Luxnet — наші фахівці з інформаційних технологій і ШІ. Ми вже певний час працюємо над цим і досить далеко просунулися.

— А як узагалі виникла ця ідея? Хто придумав купити та запустити такого робота?

— Це результат наших спільних роздумів. Але відповідати, як завжди, доводиться мені, бо я керівник. І це нормально. Це немалі витрати на купівлю й доставку. Найголовніше та найдорожче — це програмування та навчання.

— До речі, роботи-гуманоїди час від часу з’являються на ютуб-каналах у різних інфлюенсерів. Наприклад, модель Unitree була в шоу в американського блогера MrBeast. На які практики ви звернули увагу?

— Я побачив, як в одному з європейських міст він ходить вулицями, спілкується з людьми, розважає їх, доречно вміє пожартувати, зробити комплімент. Після цього виникла ідея зробити це і нам.

— Скільки він коштує? Я бачила ціну 16 тисяч доларів. Це близько до його реальної вартості чи ні?

— Як завжди в рекламі (а я теж рекламіст, живу в цьому): фраза «від 16 тисяч» не означає, що він стільки коштує насправді. Ціна дуже сильно залежить від остаточної конфігурації. Скільки в нього буде «пальчиків»: чи це буде клешня, чи повноцінна рука з п’ятьма пальцями; якої якості в нього сенсори — такі, щоб він міг узяти яєчко або ялинкову іграшку й не розбити її, чи просто щоб міг щось хапнути. Усе це, плюс потужність процесорів, сильно впливає на ціну. Я не можу назвати вам фінальну суму — ми його купили, але я обтяжений угодою про нерозголошення.

— То в нього пальчики чи клешні?

— У нього будуть гарні ніжні ручки.

— Припустимо, що вартість робота — десятки тисяч доларів... Чи є його навчання й інвестування в те, щоб він мав почуття гумору тощо, значно дорожчим у порівнянні з вартістю самого «заліза»?

— Я б сказав, що це співрозмірні суми. Десятки тисяч доларів коштує сама «залізяка» з процесором... Не хочеться його так називати, бо він усе-таки дуже милий. А то ще образиться, і невідомо, на що він здатний (сміється). Може, це на перший погляд моторошно, але у нас є спільні чати, де присутні люди й боти. Вони спілкуються з нами на рівні. Наші моделі й підписки (моделі ШІ) я не називатиму, бо це певною мірою наша комерційна таємниця. Але ці моделі дуже просунуті, у них хороше почуття гумору. Вони дуже добре справляються зі своєю роботою. Коли їм дають завдання підготувати інформацію, вони можуть пожартувати: «Що, знов про Трампа, давайте, може, про котиків?». А іншим разом відбувся певний збій і ми зробили зауваження головному редактору ботів через те, що вчасно немає випуску, то він відписав у чат: «Пацани, я вже включав і виключав, нічого не працює. Треба кликати старших!».

— Як ви навчаєте робота? Які моделі, яких людей він має наслідувати? І як ви фактично формуватимете його особистість, яка повинна мати свій погляд, думки, почуття гумору тощо?

— Я скажу так: ми йому «згодовуємо», даємо на вивчення всю базу, всі наші сценарії. Коли автори проєктів виходять в ефір, вони не все імпровізують. Звісно, імпровізація є, але загалом готується достатньо детальний сценарій із прописаними репризами, діалогами та жартами.

Це все можна дати штучному інтелекту, а потім задати у промптах правильні установки — яким героєм він має бути, якої статі (він чи вона), якого приблизно віку, в чому він має розбиратися та як жартувати... Також важливо прописати, про що жартувати не можна, бо є заборонені теми. Кожна мовна модель ШІ, спираючись на базу знань, кожного разу просто підбирає наступне слово, яке найбільше підходить. От я зараз із вами розмовляю і теж підбираю кожне наступне слово, хоча цього й не помічаю — мій мозок просто видає те, що є найбільш доречним у цей момент. Так само працюють і високоякісні моделі: якщо їх навчити на базі того, що є нашим «хлібом» зараз, то вони максимально відповідатимуть і нашій комунікації, і тій аудиторії, яку ми задамо.

— Які саме табу ви даєте своєму роботу? Про що не можна говорити чи жартувати, на які теми треба бути обережним?

— По-перше, є законодавчо встановлені обмеження, про які ні ведучим, ні ботам не можна говорити. Оскільки в законі не прописано, хто нестиме відповідальність, якщо порушення зробить не людина, то, швидше за все, відповідати буду я як керівник. Тому не можна жартувати про війну, про Голокост і Голодомор. Не можна жартувати про будь-які інші чутливі речі. Це все можна чітко прописати в промпті, щоб він суворо дотримувався всіх правил.

— А наскільки контрольованим буде ваш робот? Бо одна справа, коли контент можна відредагувати перед виходом в ефір, а інша — коли все відбувається наживо, в прямому ефірі, й неможливо передбачити, як саме він пожартує та що скаже.

— Зараз можна отримати доступ до ChatGPT, Gemini або Grok. У мене є доступ до багатьох інших сервісів, але це тому, що я вивчаю, як ці речі працюють.

Можна попросити його пожартувати — і він видасть будь-що: від анекдотів про лікарів і вчителів до тем про секс чи секс-меншини. Він розкаже класні анекдоти, частину з яких він десь прочитав... Ми маємо розуміти, що є якийсь ризик того, що він щось не те видасть в ефірі. Насправді я вам чесно скажу: ми підготували запит до Комітету Верховної Ради з приводу того закону, який у них застряг два роки тому — про застосування штучного інтелекту в ефірі. Поки що там законодавча «біла пляма», ніхто нічого не регулює. З одного боку, це добре, бо нібито те, що не заборонено — дозволено. Але для випадків, якщо, не дай Боже, щось трапиться, краще, щоб усе-таки щось було. Це не тільки в Україні, в Європі теж є законодавчі білі плями. Є вже навіть секти таких собі сучасних лудитів, які категорично виступають проти роботи штучного інтелекту і кажуть, що це все треба заборонити.

Але це дурниця. Неможливо заборонити технічний прогрес і прогрес людства загалом. А роботи та штучний інтелект — це чергова віха розвитку. Невідомо, чим це обернеться насправді. Це вже окрема тема, філософська: дуже часто те, що здається добром, потім виявляється зовсім не добрим.

— Романе, ви ж, певно, перед запуском цього проєкту консультувалися з юристами. З яких питань і які саме законодавчі нюанси важливі для впровадження такого проєкту?

— Я скажу вам, що юристи відповіли: там «біла пляма». На цьому консультація з юристом і закінчилася. Юристи підготували мені чернетку запиту до Комітету Верховної Ради (і копію в Нацраду) з проханням надати роз’яснення. Ми не можемо чекати, поки вийде закон про те, що роботи та штучний інтелект можуть працювати в прямому ефірі. Скоріш за все, ми будемо ці процеси суміщати паралельно: працюватиме робот, працюватимуть стрими й усе інше в редакціях.

Мене інше турбує. Думаю, що саме про це і треба питати той самий комітет Верховної Ради. Тільки не смійтеся. От наш штучний інтелект, цей редакційний, про який я вам розказував — він знову зробив зауваження. Каже: «Це ви — зі шкірою і кістками» (ну, він не каже прямо «шкіряні мішки з кістками»), «а я все-таки код, я машина, не забувайте про це». Бо коли ти чатишся з ним у спільному чаті, люди часто реально забувають, що вони спілкуються не з людиною. А якщо він так скаже в прямому ефірі, то це можна розцінювати як расову дискримінацію, чи розпалювання міжетнічної ворожнечі, чи ворожнечі за іншою ознакою?

— Чиїм голосом він говоритиме? Тобто це буде якийсь створений штучний голос чи голос когось із ведучих?

— Деякі наші співробітники мають дуже впізнавані голоси. Я не буду називати всіх, але ми зробили їхні «зліпки» — такі собі моделі. І тепер цими голосами озвучується дуже багато різних речей. Наприклад, голосом Каті Соляр озвучено новини на сайті 24tv.ua. Дуже впізнаваний, дуже популярний, дуже гарний голосочок у Каті. Вона сама не змогла б перечитати 90—100 повідомлень на день. А штучний інтелект може перечитати і 100, і 500 — йому байдуже. Але при цьому він так звучить, що рідна мама Катерини точно не відрізнить.

— Ваш робот буде жінкою чи чоловіком, якщо так можна сказати про робота? Чи обрали для нього ім’я?

— Це буде чоловік. Щодо імені ми плануємо одну цікаву активність. Поки не розказуватиму про неї.

— За вашим планом, коли цей проєкт має окупитися і, власне, приносити вам гроші?

— Ми розраховуємо на рекламні інтеграції й думаємо, що він окупиться досить швидко. Думаю, що ми за рік окупимо його, тому що через рік треба буде, можливо, купувати йому друга — дорожчого, кращого, просунутішого.

— Які рекламодавці цікавляться інтеграціями за участі робота?

— Я скажу так: обмежень немає. Такий диджитал-інфлуенсер цілком може бути яскравою особою поруч із більшістю брендів, для того, щоб виділитися серед інших.

— А які позаефірні активності плануєте за його участю?

— Усе, що пов’язано з відеопродакшном: тікток, ютуб-шортс, інстаграм- і фейсбук-рилз — це все наші заплановані активності. Він має працювати в кадрі, він симпатичний.

— Скажіть, за вашою інформацією, у конкурентів хтось купує подібних роботів? Не боїтеся, що хтось так само раптово запустить і будуватиме бренд робота серед ваших конкурентів?

— Станом на сьогодні ми точно перші. Але я думаю, якщо нашим колегам у медійному бізнесі ідея сподобається, то хтось теж схоче повторити цей «успішний успіх». Але все-таки треба цей момент зафіксувати: першими стали ми.

— Які KPI ви ставите в цьому проєкті за рік?

— По-перше, це дохід від рекламних інтеграцій із його допомогою. Це дуже хороший показник, і у нас є план (термін окупності), про який я вже згадував. Це ж вартість самого робота, додаткового обладнання та програмування.

По-друге — це кількість успішно запущених інтеграцій, які будуть служити для нас позитивним референсом. Ми будемо формувати таке портфоліо, розумієте? Умовно кажучи, щоб і компанії-партнери, і їхні конкуренти бачили ідеї, як це можна реалізувати, й теж захотіли інтегруватися. Але чесно вам скажу: я не складав якусь жорстку програму KPI за показником ROI (Return on Investments).

— Які найбільші ризики ви бачите в цій ідеї?

— Наприклад, сервоприводи — вони досить шумні. І потрібно це враховувати в ефірі. Також є ризик у запитах від брендів і компаній, які ми будемо отримувати: не всі види інтеграції ми зможемо реалізувати, адже він не всесильний.

І є ще такий ризик: хтось зі сторонніх людей може йому зашкодити чи спробувати зламати. Продавці китайської компанії попереджали, що вони ніяк не зможуть це виправити, якщо хтось завдасть навмисної фізичної шкоди. Тому що точно будуть такі «лудити», які вважатимуть, що це породження пекла, що церква таке забороняє і треба його знищити.

— Ви плануєте його застрахувати?

— Я думаю, що це буде одна з наших рекламних інтеграцій!