Час об'єднуватися, – велике інтерв'ю з військовими та акторами про фільм "КІЛЛХАУС", мобілізацію, героїв на фронті

"КІЛЛХАУС" Любомира Левицького вже називають одним з найамбітніших українських фільмів про війну, порівнюють з американськими бойовиками. У цій стрічці знялися не лише професійні актори, а й люди, які щодня бачать війну не на екрані, а в реальному житті. У кадрі бачимо військовослужбовців Третього армійського корпусу, бійців ГУР, СБУ, ветеранів та акторів, які під час роботи над стрічкою буквально жили в атмосфері реальної бойової операції.

Для когось з них цей проєкт став точкою внутрішнього перелому. Хтось з допомогою нього намагався зафіксувати досвід цієї війни для нового покоління, яке дивитиметься "КІЛЛХАУС" так само, як ми в дитинстві дивились культові бойовики.

24 Канал поспілкувався з військовими та акторами, які стали частиною фільму "КІЛЛХАУС". Про сучасне українське кіно та його місію, мобілізацію, фронт, лідерство та багато іншого – читайте далі в інтерв'ю.

Денис Капустін, військовослужбовець Третього армійського корпусу, батальйон безпілотних систем 3 ОШБр, рота важких бомберів

Ви зіграли одну з головних ролей у "КІЛЛХАУС", а після завершення зйомок мобілізувалися до Третього армійського корпусу – саме того підрозділу, з яким познайомилися на майданчику. Рішення про мобілізацію ухвалили ще до зйомок чи вже під час роботи над фільмом?

Рішення про мобілізацію я ухвалив ще до зйомок, а вже під час роботи над "КІЛЛХАУС" остаточно визначився з підрозділом. Третій армійський корпус – це водночас і раціональний вибір, і про внутрішнє відчуття. "Трійку" я побачив зсередини: працювали разом майданчику, тренувався разом із бійцями. Це дуже близько мені за духом і філософією.

Денис Капустін / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

Сержант "Граніт", який також знімався у фільмі та займався моїм навчанням, якось сказав дуже точну фразу: "Я людина, яка любить жартувати, але коли доходить до роботи – вмію ставати дуже серйозним". І це повністю збіглося з моїм власним ставленням.

Я просто хотів ефективно виконувати завдання поруч із людьми, які справді знають, що роблять.

Наскільки ваша теперішня служба відповідає тому, що ви робили на знімальному майданчику? Це зовсім різні завдання й позиції?

Мій персонаж у фільмі – командир роти ударних безпілотників, який планує операції та зрештою йде на штурм. У реальному житті я є членом екіпажу важких бомберів ББС 3 ОШБр. Працюю з "Вампірами".

Спочатку пройшов "наземку": обслуговування борту, підготовку до вильотів, саперну справу. Зараз переходжу на позицію оператора – вчуся пілотувати та отримую сертифікат.

У штурми не планую, та й потреби в цьому немає. Ризик на фронті є завжди – нас до цього готують. Але завдання принципово інші.

Денис Капустін / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

Усе, що глядачі бачать у кадрі, – на 100% справжнє. Це реальні бойові механізми, які вже використовувалися на фронті. До зйомок ви мали досвід роботи зі зброєю чи вчилися вже на майданчику?

Уся техніка та спорядження у фільмі справжні – були в боях, хоч і списані. У кадрі – реальні військовослужбовці й ветерани, які знають, що таке бій та окоп. Саме це дає ефект документальності, хоча "КІЛЛХАУС" – художній фільм, і більшість ситуацій у ньому вигадані. Виняток – епізод із порятунком цивільних дронами.

Нас із Сергієм Стрельниковим, який грав командира "Сову", готували фахівці ЦСО "А": поводження зі зброєю, стрільба, зачистки, робота в парі, гранати. FPV я опановував у школі керування дронами Третього армійського корпусу, яка, як і сам фільм, називається "КІЛЛХАУС".

Як колеги поставилися до вашого рішення мобілізуватися?

Із повагою, підтримкою та розумінням. Мені було дуже приємно чути, що вони хотіли, аби я залишився. Це підкреслювало мою цінність і як актора, і як режисера.

Чи швидко адаптувалися до нової реальності в армії?

Командир "Трійки" Андрій Білецький створив у корпусі таку культуру, де ти одразу відчуваєш себе серед своїх. Колективи я бачив різні. В акторській професії є нарцисизм, заздрість, конкуренція. А тут я вперше в житті опинився в місці, де люди справді діляться й піклуються одне про одного. Командир батальйону тричі на день питає, чи все добре. До сержанта можна звернутися з будь-яким питанням – навіть дурним. Особливо на контрасті з тим совковим ставленням, яке я бачив на БЗВП, тут дуже тепло. Дуже.

У "Трійці" навчання не зупиняється ніколи – навіть у розташуванні, у вільний час. Постійно щось вивчаєш: системи скидів, бойову підготовку, нові навички. Організація підрозділу побудована так, що цей процес безперервний.

Денис Капустін / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

З іншого боку, я достатньо адаптивна людина. Рекрутинговий центр, ВШК, прибуття в частину – це три абсолютно різні реальності. Я слухав інструкторів, сержантів, досвідченіших побратимів. Роблю це й зараз. Мабуть, саме бажання вчитися і стало головним у моїй адаптації.

Хто з колег на знімальному майданчику вас найбільше вразив?

Неймовірно вразив Сергій Стрельніков. Це справжній професіонал і людина, яка дуже уважно та серйозно ставиться до своєї справи.

Олександра Сорока – дуже талановита акторка, якій я прогнозую величезний успіх. Валерій Величко – просто класний мужик і шикарний актор, із яким було неймовірно приємно працювати. Також величезним відкриттям для мене стали всі військові.

Любомир Левицький дуже точно передав характери та риси героїв. Наприклад, Андрій Білецький у фільмі фактично зіграв самого себе. Побратими кажуть, що він на екрані такий самий, як і в житті: не кидає своїх – як у сцені з Сідом. І служити в Третій штурмовій, яку він створив, – це велика честь і відповідальність.

Сергій Стрельніков і Денис Капустін / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

Від багатьох глядачів можна почути, що такого рівня в українському кіно ще не було. Яку роль, на вашу думку, цей фільм відіграє для сучасного покоління?

Дуже хочу, щоб фільм доніс головний меседж – час об'єднуватися.

"Немає тебе, немає мене. Є ми, і ми – єдине ціле".

Хочу, щоб ця фраза, яка звучить у фільмі, хоча б підштовхнула людей до роздумів про співпрацю, про soft skills, про вміння відкласти власні непорозуміння й об'єднуватися заради спільної справи.

По-друге, "КІЛЛХАУС" – це перший в Україні рекрутинговий фільм. І при цьому він знятий за дуже високими стандартами. Наприклад, моя історія – я знімався у фільмі як актор, і як доброволець я прийшов у "Трійку". Тепер проходжу шлях військового. Хочу бути прикладом, який мотивує. Як мінімум – долучатися до ефективних підрозділів.

Третій армійський корпус вчить воювати, але якщо в тебе є творчий потенціал – тут теж знайдеться місце для тебе.

У моєму дитинстві героями були персонажі Marvel, Наруто, Фродо Беггінс. І я дуже хочу, щоб для нинішнього покоління героями стали боєць Третього корпусу, співробітник СБУ чи ГУР, батьки, які відмовляються покинути доньку, чи дружина яка відмовляється залишати чоловіка. Щоб ці люди викликали повагу й бажання рівнятися на них. Крім того, цей фільм – вшанування роботи наших воїнів: їхньої співпраці, спецоперацій, особистого вибору кожного.

Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

Білецький, Буданов, Малюк у фільмі – це символи спротиву та професіоналізму найвищого рівня. І мені б дуже хотілося, щоб ця стрічка залишилася саме таким документом – живим і чесним.

Кирило Беркаль "Кірт", заступник командира Третього армійського корпусу

Кириле, ви долучилися до команди фільму, від якого зараз у захваті українці. "КІЛЛХАУС" уже називають українським Голлівудом. Чим вас зачепив цей проєкт?

Усе почалося з того, що мій бойовий побратим, офіцер ГУР із позивним "Техас", познайомив мене з режисером Любомиром Левицьким. Спочатку ми записали інтерв'ю для його подкасту. І це, напевно, була одна з найщиріших і найлегших розмов у моєму житті. Бо це було не інтерв'ю, а просто спілкування з другом. Згодом на знімальному майданчику Любомир створив точно таку ж атмосферу – легку й справжню. Ніхто не грав. Усі були собою. І саме це захопило мене з самого початку.

Його ідея полягала в тому, щоб створити не просто кіно, а фільм про український дух – незламний, гідний, лицарський. Показати справжній цвіт української нації. Це кіно – про нас, про нашу волю, нашу війну й нашу перемогу.

Ми всі виростали на голлівудських героях. Але сьогодні час змінився, і кожен із нас має можливість робити такі самі героїчні вчинки вже зараз. Тому ідея фільму була справді дуже сильною. І кожен із нас активно долучався до процесу – від вичитки сценарію до побудови сцен.

Любомир працював так, як ми зараз вчимо працювати командирів. Він пояснював свій задум, розповідав, що саме хоче донести глядачу. А ми вже відтворювали все так, як діяли б у подібних ситуаціях у реальному житті.

У фільмі ви фактично зіграли самого себе. Яким глядачі бачать вас на екрані?

Так, у фільмі я справді граю самого себе – але з тих часів, коли був командиром батальйону. Це такий збірний образ із різних періодів життя: Мар'їнка, Красногорівка, командування другим батальйоном "Азову", Військова школа імені Євгена Коновальця, сектор "С" під час оборони Маріуполя. До фінальної версії фільму увійшли не всі сцени, які ми знімали. Можливо, колись вийде режисерська версія.

Але глядач точно побачить дуже важливу командирську дилему: коли є місія, є ризик і є підлеглий, який має власну думку й відкрито не погоджується з командиром. Це сцена про лідерство. Ми завжди вчимо особовий склад дослухатися до своїх людей.

"Кірт" і Сергій Стрельніков / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

І задум Любомира полягав у тому, щоб показати це через головного героя – Сову. Він усе життя чітко дотримується наказів та інструкцій, дуже дисциплінований. Але в певний момент демонструє інший бік цієї дисципліни – здатність проявити ініціативу й відстояти власну думку.

Варто окремо сказати і про діалоги. Більшість текстів ми писали самі. Ми хотіли зберегти режисерський задум Любомира, але адаптувати все під себе. Я запропонував: давайте я скажу й зроблю все так, як поводився б у реальному житті.

У цій сцені ми з Доком виступаємо як комбат і заступник комбата. Ми пояснюємо підлеглим ризики, уже отримали "на горіхи" від начальства та прекрасно розуміємо небезпеку для особового складу. Але водночас бачимо впевненість підлеглого, який із нами не погоджується. І ми йдемо на цей ризик: делегуємо йому повноваження та беремо відповідальність на себе. Тому це дуже сильна сцена про новий тип лідерства. І вона певною мірою суперечить класичним, особливо радянським, підходам до командування.

Ви пройшли шлях від добровольчих підрозділів 2014 року до боїв за Маріуполь у 2022-му, пережили полон і після звільнення знову повернулися до служби. У чому для вас цінність таких фільмів, як "КІЛЛХАУС"?

Я з того покоління, яке виросло на голлівудських фільмах про славу й звитягу: "Суцільнометалева оболонка", "Апокаліпсис сьогодні", "Взвод", "Сльози сонця", "Хоробре серце". Усі ці герої дуже сильно вплинули на мій характер і світогляд.

І коли Любомир розповів про свій задум – не просто популяризувати нашу мілітарну культуру, а показати дух українських військових, хлопців і дівчат із Сил оборони, які щодня жертвують собою заради спільної мети, – мене це справді захопило.

Любомиру вдалося відтворити той самий дух, який я відчув після полону. Коли мене обміняли у вересні 2022 року, я побачив, що українська нація перебувала на піку згуртованості. І саме це ми показуємо у фільмі.

Кирило Беркаль "Кірт" / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

Тому цінність "КІЛЛХАУС" у тому, що це абсолютно унікальна стрічка. Аналогів їй справді не було. Є фільми, які акцентують увагу на реконструкції бойових дій. Але це інше кіно. Це стрічка для широкого глядача, яка показує справжніх героїв – не лише на екрані, а й у житті. Такого в світі ще ніхто не робив.

У війську ви є одним із командирів, які реально змінюють систему підготовки, впроваджують нові підходи й відходять від радянських практик. Чи може "КІЛЛХАУС" мотивувати до служби людей, які бояться мобілізації?

Я вірю, що "КІЛЛХАУС" не просто мотивуватиме. Це історія про лідерство власним прикладом – lead by example. Зазвичай таке кіно знімають про героїв минулого.

Але зараз Україна веде реальну війну, і кожен має шанс зробити свою частину героїчних вчинків – від найменших до найбільших.

Тому цей фільм – справді потужний мотиватор. Усі, хто долучився до його створення, вклали в нього себе: свій досвід, свій героїзм, свій шлях. Бо це історія боротьби не лише з ворогом, а й із власними страхами та слабкостями. Історія про бажання ставати сильнішими, щоб захистити все, що ми любимо.

Володимир Камінський, Міжнародний легіон ГУР МОУ

Володимире, у стрічці ви зіграли самого себе й називаєте "КІЛЛХАУС" способом зафіксувати досвід війни для наступних поколінь. Який момент у фільмі став для вас найемоційнішим?

Є кілька сцен, на які глядач міг навіть не звернути особливої уваги. Але я бачив, яких організаційних зусиль і вдачі коштувало Любомиру та всій команді створити ці кадри. І саме усвідомлення того, що насправді стояло за ними, буквально перехоплює подих уже під час перегляду готового фільму.

Володимир Камінський з побратимами / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

В одному з коментарів ви казали, що діти, яким зараз 5 – 10 років, дивитимуться "КІЛЛХАУС" у 20 – 25 так само, як ваше покоління колись дивилося бойовики з Арнольдом Шварценеггером. Як, на вашу думку, цей фільм вплине на наступні покоління?

Будь-яка молода людина шукає орієнтири. Шукає відповіді на запитання: що добре, а що погано. Кожен свідомо чи підсвідомо шукає свого героя, за якого можна зачепитися й на якого хочеться рівнятися. Для мого покоління такими героями були персонажі бойовиків 90-х і нульових.

І якщо хоча б одній дитині в майбутньому цей фільм допоможе знайти себе або легше зорієнтуватися в житті – значить, усе було не дарма.

Під час повномасштабної війни вийшло чимало фільмів про події в Україні. Чи є серед них стрічки, які, на вашу думку, вже зараз фіксують досвід війни для майбутніх поколінь?

Ще у 2022 році я перестав дивитися бойовики та військові фільми. Коли цього стало забагато в реальному житті, для відпочинку я перейшов на мультфільми.

Але я щиро хочу, щоб українське кіно розвивалося. І не лише військове. Чим більше буде фільмів – тим більше серед них буде справжніх шедеврів.

Хороше кіно допомагає людям знайти себе або не загубитися в хаосі. Особливо коли це кіно світле й орієнтоване на майбутнє.

"КІЛЛХАУС": дивіться онлайн трейлер фільму

Як військові загалом ставляться до фільмів про війну?

Військові дуже різні. У кожного своє бачення та власний досвід. Але люди хочуть, щоб військові добре робили свою роботу. І так само військові хочуть, щоб про них знімали якісне, глибоке кіно, а не плоску пропаганду. Мені здається, команді "КІЛЛХАУС" це вдалося.

Чому, на вашу думку, важливо залучати до таких проєктів чинних військових і ветеранів?

Будь-який шедевр складається з деталей. А великі історії – з маленьких дрібниць у кадрі. Люди з реальним бойовим досвідом можуть додати дуже багато.

Як думаєте, чи можуть такі фільми мотивувати людей мобілізуватися?

Кожен сам вирішує, як будувати своє життя і які рішення приймати. Ми можемо лише поділитися своїм досвідом і розповісти власну історію.

Павло Текучев, український актор театру та кіно

Павле, у цьому фільмі ви працювали разом із чинними військовослужбовцями. Чим вам запам'ятався цей досвід?

Передусім це був абсолютно нетиповий досвід зйомок. Це не була класична робота над кінофільмом, бо не було звичного відчуття знімального майданчика. У якийсь момент почало здаватися, що ми перебуваємо не на зйомках, а всередині реальної військової операції. І це додавало всьому особливої глибини та відповідальності. Для мене було честю долучитися до такого проєкту – фільму про героїзм і мужність українських військових та про Україну сьогодні.

Найціннішим став саме живий контакт із військовослужбовцями. Вони активно включалися в процес, вносили правки буквально в кожен етап виробництва. І саме це зробило фільм значно сильнішим і реалістичнішим.

Павло Текучев / Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

Розкажіть більше про свого героя. Які завдання він виконує у фільмі?

У стрічці я зіграв контррозвідника, який запобігає теракту в центрі столиці. Під час роботи над роллю я дуже спирався на досвід військових, які були поряд на майданчику. Це були реальні бійці – військовослужбовці та представники СБУ, які допомагали мені максимально точно передати специфіку професії.

Вони постійно коригували мої дії, підказували деталі, і я регулярно звірявся з ними, щоб бути впевненим у правдивості гри. Ця підтримка була для мене надзвичайно важливою. Завдяки цьому хвилювання зникло вже в перші години роботи, і я зрозумів, що можу повністю покластися на цих людей. Паралельно я з величезним інтересом вивчав специфіку роботи спецпризначенців і намагався максимально швидко засвоїти всі нюанси.

Сергій Стрельніков розповідав, що дуже уважно дослухався до порад військових і намагався втілити їх на майданчику. Впевнена, ви теж багато чого в них навчилися.

У мене зі зброєю було зовсім небагато екранного часу – приблизно три хвилини. На відміну від Сергія та Дениса, які працювали зі зброєю майже протягом усього фільму. Але навіть ці кілька хвилин вимагали дуже серйозної підготовки.

Я годинами відпрацьовував сцени, щоб усе виглядало максимально органічно й правдиво. І в цьому процесі повністю покладався на досвід військових. Вони постійно коригували мене, підказували та допомагали досягти потрібної точності. Я щиро захоплююся їхнім професіоналізмом.

Вони вміють дуже лаконічно, чітко й по суті пояснювати складні речі так, що вже за кілька годин починаєш розуміти базові принципи їхньої роботи. Але цей процес був взаємним.

Не лише я переймав досвід у них – їм теж було цікаво дізнатися більше про акторську професію та сам процес зйомок. У результаті виникла справжня синергія, де кожен ділився своїм досвідом. І саме завдяки цьому, як мені здається, нам вдалося створити справді якісний результат, яким я щиро пишаюся.

Кадр з фільму "КІЛЛХАУС"

Хоч "КІЛЛХАУС" – це не просто художній фільм про війну. Це фільм про людей, які просто зараз створюють нову українську історію. У ньому показане покоління людей, які просто зараз переживають війну – зі страхом, відповідальністю, гумором, втомою і жагою до перемоги.

Можливо, через багато років саме такі стрічки допоможуть наступним поколінням зрозуміти, якими були українці і що їм доводилось проходити під час цієї війни.