Москва не заслуговує на парад перемоги

Володимир Путін і Кремль увесь останній тиждень нагнітали обстановку щодо цьогорічного проведення військового параду 9 травня на Червоній площі. Українські дрони атакують російські об'єкти військової інфраструктури та нафтопереробні заводи, що забезпечують війну проти України, на глибину до 2 тисяч кілометрів.

Це поставило у ступор протиповітряну оборону РФ. Кремль зосередив майже всю ППО та ПРО навколо Москви і Московської області, створивши кілька кілець протиповітряної оборони. При цьому оголив усі інші регіони Росії. Там практично немає засобів ППО та ПРО, тому українські дрони нищать російський військово-промисловий комплекс.

Спочатку Москва вдавала, що нічого серйозного не відбувається, та зрештою зрозуміла розміри власних втрат і масштаби українських атак. Москва запропонувала мирну паузу на 8-9 травня для проведення військового параду. Київ у відповідь запропонував мирну паузу з 6 до 9 травня. Путін проігнорував українську пропозицію, на що Зеленський заявив, що тоді не дотримуватиметься перемир'я 8-9 травня.

Кремль вирішив у черговий раз перетворити проведення параду в Москві на власну інформаційну кампанію, щоб якось виправдати побоювання щодо можливості його скасування в останній момент через загрозу ударів українських дронів. Вперше за останні 20 років Путін прийняв рішення не виводити військову техніку. Однак згодом виявилося, що ці побоювання Москви також вплинули на рішення багатьох лідерів інших держав світу відмовитися приїхати на парад Перемоги. Москва втрачає обличчя перед міжнародним співтовариством і починає сильно нервувати.

Посипалися погрози на адресу Києва про відплату і знищення центру міста. Іноземним посольствам Москва запропонувала евакуюватися зі столиці України. Офіційний Брюссель та європейські столиці не піддалися на шантаж Кремля. Увечері 8 травня за посередництва президента США було досягнуто домовленості про перемир'я на 9-11 травня, а також обмін військовополоненими у форматі тисяча на тисячу. Володимир Зеленський видав указ, що забороняє бомбардування Москви та Червоної площі, вказавши координати місця проведення параду в столиці Росії.

В усьому світі відомо, що Москва вирішила приватизувати перемогу над Третім рейхом виключно як начебто досягнення Росії. Щоправда, Кремль соромлячись не згадує, що ініціатором Другої світової війни була не лише гітлерівська Німеччина, але й сталінський Радянський Союз, який як союзник Берліна також напав на Польщу у вересні 1939 року. До червня 1941 року Москва підтримувала політично усі агресивні дії Гітлера. При цьому, користуючись статусом союзника Німеччини, намагалася також захопити та окупувати багато європейських країн. Від Фінляндії, Польщі та Румунії на користь СРСР були відірвані величезні території, а Литву, Латвію та Естонію Червона армія просто окупувала. Територію цих країн анексували та включили до складу Радянського Союзу. Щоправда, там провели якісь псевдореферендуми, результати яких сфальсифікували. Усе так само, як зараз відбувалося на тимчасово окупованих територіях України. Насильне захоплення територій, російська армія проводить псевдореферендум, фальсифікуються результати - і ось начебто нові території попросилися увійти до складу Росії.

Коли Гітлер перехитрив Сталіна та напав на СРСР, тільки тоді, з 22 червня 1941 року, Москва стає членом антифашистської коаліції.

Зараз Кремль хоче нав'язати світу думку, що начебто тільки завдяки Росії була успішно завершена війна проти нацистів. Між тим, цифри говорять зовсім про інше. Без економічної, фінансової та військової допомоги США та союзників радянська армія ніколи не змогла б здолати Вермахт. Тільки літаків США передали втричі більше, ніж виробляв Радянський Союз. А крім літаків були танки, снаряди, продукти харчування, фінансова допомога.

Крім того, статистика свідчить, що не росіян найбільше загинуло у війні проти гітлерівців, а якраз українців. Серед 20 мільйонів вбитих радянських людей українські втрати сягають майже 10 мільйонів, що на 1,5 мільйона більше, ніж росіян. А серед демографічних втрат СРСР у 27 мільйонів осіб українська частка складає страшних 14,3 мільйона. Це на 3 мільйони більше, ніж росіян. Серед економічних втрат СРСР у Другій світовій війні частка України знову на першому місці - 48%.

А от серед колаборантів Третього Рейху найбільше було якраз етнічних росіян. Декілька мільйонів їх служило в Російській визвольній армії та Російській національній визвольній армії, що були у підпорядкуванні німецького Вермахту. Серед усіх національних підрозділів СС росіяни знову складали велику більшість, навіть якщо порівняти з усіма народами СРСР разом узятими. При цьому кремлівська пропаганда постійно звинувачувала українців, литовців, латишів, кримських татар, чеченців та інгушів у колабораціонізмі. Але як виявляється, українці в лавах німецького Вермахту мали лише 2 батальйони, а росіяни - цілих дві армії, що в 50 разів більше. Крім того, в СС була одна українська дивізія, тоді як у росіян було 3 дивізії СС (1-а та 2-а російські дивізії СС та дивізія "Русланд", плюс 15-й російський козачий корпус СС, що складався ще з 3 дивізій). Додайте: росіяни мали окрему бригаду СС "Дружина", окремий російський полк СС "Варяг" та до 20 окремих російських батальйонів СС. Тобто в СС росіян було в 12 разів більше, ніж українців.

Це при тому, що всіх кримських татар, чеченців та інгушів Москва незаконно виселила з місць їхнього проживання начебто за колабораціонізм і дозволила їм повернутися додому тільки через кілька десятків років. Після насильного виселення з Криму корінного народу півострова - кримських татар - туди завезли десятки тисяч росіян з далеких регіонів РФ, які і створили російську більшість на півострові. Масового переселення росіян на вільні території після виселення чеченців та інгушів не відбулося, оскільки це були високі гори Кавказу і туди ніхто не хотів їхати.

9 травня 2010 року Володимир Путін на параді на Червоній площі мав нахабність заявити, що Росія і без України могла б перемогти нацизм. При цьому, звісно, замовчав, що саме Москва в 1939-41 роках була союзником нацистської Німеччини, а в боротьбі з Третім рейхом якраз українці найбільше віддали своїх життів. При тому, що тих, хто зі зброєю в руках служив гітлерівцям, було найбільше з лав етнічних росіян. Путін постійно замовчує це не тільки російському народові, але й міжнародному співтовариству.

В лавах Першого, Другого та Третього Українських фронтів служили у більшості українці. Перший Український фронт визволив Краків, Вроцлав, Дрезден і Берлін. Там служили мобілізовані з півночі України бійці. А саме з регіонів Суми, Чернігів, Київ, Житомир, Луцьк. Там служив і мій дід, який дійшов до Берліна. Другий Український фронт, що складався з більшості українців, мобілізованих з центральних регіонів України - Полтава, Черкаси, Вінниця, Чернівці, - визволив Чехословаччину. Тому, якщо хтось зі Словаччини хоче вклонитися визволителям, то треба їхати не до Москви, а до Києва. Третій Український фронт складався з бійців, у більшості мобілізованих з півдня України. Це регіони Одеси, Херсона, Миколаєва, Запоріжжя, Маріуполя. Третій Український пройшов маршем через Румунію, Болгарію та Югославію і продовжив до Угорщини та Австрії.

Мій другий дід загинув у партизанах у боротьбі з німецькою окупацією, а його правнук загинув на Донбасі у боротьбі з російською окупацією. Моя тітка, якій 90 років, пережила німецьку окупацію в 1941-43 роках та російську в 2022 році. Це регіон Чернігівщини. Вона вважає, що російська окупація була навіть страшніша за гітлерівську. І поки були живі ветерани Другої світової війни, Москва не могла собі дозволити напасти на Україну. Ветерани розірвали б кожного, хто замахнувся б на Київ як найстарше місто у слов'янському світі. Тільки коли ветеранів не стало фізично через похилий вік, Кремль показав своє справжнє обличчя агресора.

Тому не забуваємо відому фразу колишнього британського прем'єра Уінстона Черчилля, який сказав ще наприкінці 40-х років минулого століття, що "фашисти майбутнього себе будуть називати антифашистами". Вже тоді Черчилль думав про Москву і росіян.