Припинення вогню без моніторингу: чому пауза на фронті не спрацювала

У холодні дні лютого 2026 року, коли Україна відмовилася завдавати ударів по Червоній площі під час параду в Москві, здавалося, що на фронті може настати короткочасна пауза. Проте, як зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW), бойові дії на окремих ділянках все одно тривали, хоча їхня інтенсивність частково знизилася.

Ця ситуація виявила суттєву розбіжність у можливостях сторін. Російським військам, за аналізом ISW, упродовж останнього року не вдалося досягти значних оперативних успіхів. Їхній весняно-літній наступ 2026 року мав мінімальний прогрес, попри те, що ще восени 2025 року вони вийшли до околиць Костянтинівки, найпівденнішого міста фортифікаційного поясу, але за наступні пів року не змогли розвинути цей успіх.

Натомість, українські Сили оборони з зими до весни 2026 року досягли найбільших успіхів з серпня 2024 року, коли була проведена операція в Курській області РФ. Вони повернули більше територій, ніж Росія змогла захопити у квітні 2026 року.

Ці успіхи включають звільнення значної частини Куп'янська у листопаді 2025 року та понад 400 квадратних кілометрів на півдні України внаслідок серії контратак. Наприкінці квітня українські сили також звільнили кілька населених пунктів у західній частині Запорізької області.

Українська оборона зуміла суттєво стримати просування російських військ, що позбавило Кремль можливості продемонструвати значні військові результати до 9 травня. Контрнаступальні дії на півдні також змусили російське командування перекидати ресурси між різними ділянками фронту, ускладнюючи реалізацію їхніх планів.

Посилені українські удари по логістиці, військових об'єктах та енергетичній інфраструктурі в тилу Росії, а також блокування використання Росією терміналів Starlink в Україні, негативно вплинули на забезпечення російської армії та роботу систем зв'язку, що зменшило доходи Росії від експорту енергоносіїв.

За оцінкою ISW, російські війська не змогли здійснити значного оперативного прориву за останній рік. Хоча інтенсивність боїв на окремих ділянках лінії фронту знизилася, загальний темп операцій продовжувався. Аналітики припускають, що РФ могла використати цю паузу для ротації підрозділів, перегрупування сил та підготовки до нових наступальних дій.

Взаємні звинувачення у порушенні перемир'я свідчать про те, що будь-яке тривале припинення вогню потребує чітко визначених умов, контролю третьої сторони та розведення сил, щоб мінімізувати ризики ескалації. Наприклад, у Харкові 9 травня російські війська атакували Індустріальний район, про що йдеться у звіті.

В ISW наголошують, що режим тиші не мав чітко прописаних механізмів контролю та виконання. Єдиною публічно озвученою умовою з боку України була відмова від ударів по Червоній площі під час параду в Москві, і, за оцінкою інституту, Україна цієї умови дотрималася.

Ситуація на фронті продовжує залишатися напруженою. Українські Сили оборони показали свою здатність ефективно протистояти агресору, завдаючи ударів по ключових об'єктах та повертаючи території. Це підкреслює важливість постійного зміцнення оборонних можливостей та взаємодії для досягнення стійкого миру. Більше оперативних новин у Telegram Апострофа.