Ревінь знову у тренді: як румбамбар пройшов шлях від Тибету до українського городу

Не такий популярний, як полуниця чи лохина, і не такий звичний, як яблука. Це ревінь. І саме зараз, у травні,  розпочався його сезон.

Про те, звідки ревінь прибув до України, чому дотепер не став масовою культурою, а також про користь його для людського організму - у матеріалі Коротко про.

Від Азії до Галичини

Корова в обмін на стебло! Так у Середньовіччі цінували ревінь. В наш час за пучок ревеню просять від 20 грн, а покупці все одно крутять носом.

Та згадаймо історію цієї рослини з витоків. Батьківщиною ревеню вважають Центральну Азію - території сучасного Китаю, Тибету, Монголії. Там росли дикі види, які спершу використовували не як їжу, а як ліки. Ще тисячі років тому корінь ревеню застосовували у східній медицині як проносний і очищувальний засіб.

До Європи ревінь потрапив через торгові шляхи приблизно у Середньовіччі. Спершу його теж цінували саме як лікувальну рослину, і коштував він дорого. За пів кілограма можна було виторгувати пару роботящих волів.

Лише значно пізніше, десь у XVIII столітті, європейці нарешті розсмакували ревінь і почали використовувати його стебла в кулінарії. Особливо він прижився у Великій Британії та Німеччині.

На українські землі ревінь прийшов разом із європейськими впливами. Особливо він полюбився на Галичині (Львівська, Івано-Франківська області): тут його називають румбамбаром (від німецького Rhabarber). Пиріг з румбамбаром і зараз можна замовити майже в кожній галицькій кав’ярні, у сезон ревеню, звісно.

На одному місці росте 15 років

У світі налічується понад 30 сортів ревеню. Найбільш популярний – "Вікторія", який дає великі зеленувато-рожеві стебла, досить врожайний. Також "Малахіт" – це вже ранній сорт, із ніжними стеблами і м’якою кислинкою.

І "Вікторія", і "Малахіт", а ще українські сорти на кшталт огіркового ростуть-буяють на наших чорноземах. Та й український клімат ревеню сподобався. Рослина морозостійка, невибаглива і може рости на одному місці до 15 років.

Ревінь легко виростити на власній грядці. Садівники навіть кажуть, що це одна з найпростіших культур для городу. Рослина любить родючий, добре зволожений ґрунт, напівтінь або сонячне місце, і простір, бо кущ розростається доволі великим.

Ревінь можна вирощувати з насіння, але значно простіше поділом куща. Перший рік після посадки рослину краще не чіпати, нехай зміцніє. З другого року вже можна зрізати стебла.

Попри свою історію і невибагливість, ревінь в Україні так і не став масовою культурою. Фермерів, які вирощують румбамбар гектарами, можна перелічити на пальцях однієї руки. Причин цьому кілька.

По-перше, його сезон короткий. Найсмачніший ревінь навесні та на початку літа. Далі стебла грубішають, накопичують більше кислот і стають несмачними.

По-друге, це не фрукт, який можна просто зірвати і їсти без нічого. Ревінь кислий і завжди потребує цукру або поєднання з іншими інгредієнтами (примітка редактора: та можна й так їсти - зірвав з грядки і гризеш, звісно, якщо полюбляєте кисленьке).

По-третє, конкуренція. Ревінь дуже програє в солодкості полуниці, черешні, малині, сезон яких підступає впритул.

Найкисліший у світі

Вчені класифікують ревінь як ботанічний овоч. Ще й близький родич гречки. І, як кожен овоч, він містить чимало вітамінів і мінералів. У ньому є:

• вітамін С,
• вітамін К,
• вітаміни групи В,
• вітамін Е,
• провітамін А,
• калій,
• кальцій,
• магній,
• залізо,
• фосфор,
• клітковина,
• антиоксиданти.

З таким списком ревінь треба додати у своє меню, тим паче, зараз сезон цього овочу. З’ївши стебло румбамбару, вдасться покращити травлення, зміцнити кістки, підвищити імунітет. Існує думка, що ревінь корисний при анемії, бо ж містить залізо.

Але є і протипоказання. Ревінь вважається одним з найкисліших овочів. Ця кислотність зумовлена високою концентрацією яблучної та щавлевої кислот. Через це ревінь не варто вживати людям із проблемами нирок або схильністю до каменеутворення. Також обережність не завадить тим, хто має гастрит із підвищеною кислотністю.

Чи треба чистити ревінь?

Залежить від стебла. Якщо воно має тверду шкірку, то краще зняти її овочечисткою. Для тонких та молодих черешків це робити необов'язково, оскільки в шкірці міститься багато корисного.

Як зберігати ревінь?

Найкраще - у холодильнику, загорнувши у фольгу або поліетилен, де він залишається свіжим до двох тижнів.

Ревінь можна заморозити. Для цього ретельно помийте стебла, обсушіть, видаліть грубі волокна. Наріжте невеликими шматочками. Розкладіть на деко або дошку в один шар і заморозьте. Пізніше ревінь можна пересипати у пакет чи контейнер і залишити у морозилці. Таким чином овоч зберігається до пів року.

Засушити? Теж можна. Для цього ревіть миють, нарізають шматками, сушать до 8 годин у сушарці або духовці.

Що приготувати з ревеню?

Сьогодні ревінь поступово повертається у кулінарію. Його дедалі частіше можна зустріти в меню кав’ярень і ресторанів – у пирогах, тарталетках, лимонадах, навіть соусах до м’яса.

В їжу використовують тільки стебла ревеню. Листя не їдять, бо воно містить таку велику кількість щавлевої кислоти, що може бути токсичним.

Пропонуємо приготувати пиріг з ревенем і меренгою. Тут вдало поєднуються кислинка і солодкість.

Інгредієнти для основи (форма діаметром 24 см):

• цукор – 50 г,
• масло – 80 г,
• яєчні жовтки – 3 шт.,
• борошно – 200 г,
• розпушувач – 1 ч. ложка,
• холодна вода – 2 ст. ложки.

Начинка:

• ревінь – 500 г,
• цукор – 130 г,
• крохмаль – 50 г,
• кориця.
• Меренга:
• яєчні білки – 3 шт.,
• цукор – 180 г,
• лимонний сік – 1,2 ч. ложки.

Швидко змішати всі інгредієнти для тіста, замісити, викласти у форму з бортиками.

Ревінь почистити, нарізати кубиками, перемішати з цукром, крохмалем і корицею. Викласти на тісто. Випікати пів години при температурі приблизно 170 градусів за Цельсієм.

Для меренги збити білки до піни, додати лимонний сік і, поступово, цукор. Збивати до щільних піків.

На майже готовий пиріг викласти меренгу ложкою і випікати ще до 20 хвилин при температурі 170 градусів.