Суд виніс вирок адміністраторам Viber-чату, де ТЦК називали «грозою»

Черкаський райсуд Черкаської області розглянув кримінальне провадження щодо подружжя, яке адмініструвало чат із повідомленнями про місця перебування працівників ТЦК та СП, використовуючи умовні позначення на кшталт «гроза», «злива» та «дощ».

Черкаський районний суд Черкаської області розглянув кримінальне провадження щодо подружжя, обвинуваченого у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період за попередньою змовою групою осіб, що кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Суд у справі № 707/849/26 досліджував обставини адміністрування Viber-групи, у якій систематично поширювалася інформація про місця проведення представниками ТЦК заходів з оповіщення населення та вручення повісток під час мобілізації.

Суть справи та позиція обвинувачених 

Суд встановив, що після введення та подальшого продовження загальної мобілізації працівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювали заходи щодо встановлення мобілізаційного ресурсу держави, ведення військового обліку, призову військовозобов’язаних та доукомплектування Збройних Сил України і інших військових формувань.

Обвинувачені, знаючи про підвищений суспільний інтерес до діяльності ТЦК та СП та попит у соціальних мережах на інформацію про місця вручення повісток, упродовж січня 2026 року адміністрували групу «Перебування поліції» у месенджері Viber. Чоловік отримав права супер-адміністратора групи та залучив до адміністрування дружину, якій також було надано адміністративні права.

Судом встановлено, що група фактично функціонувала для безперервного поширення інформації про місця перебування військовослужбовців ТЦК та СП, маршрути їх пересування та місця проведення заходів з оповіщення населення. Адміністратори забезпечували постійне функціонування групи, аналізували повідомлення користувачів, наповнювали групу тематичним контентом та свідомо допускали розміщення інформації, яка перешкоджала законній діяльності Збройних Сил України.

У матеріалах провадження детально наведено численні повідомлення, які публікувалися у групі в період з 4 по 29 січня 2026 року щодо перебування представників ТЦК та СП у різних населених пунктах Черкаського району. Для маскування змісту повідомлень користувачі застосовували умовні позначення та слова, пов’язані з погодними явищами, зокрема «гроза», «дощ», «хмарно», «злива», а також кольорові позначення і графічні символи.

Суд дійшов висновку, що така діяльність дозволяла мешканцям Черкаського району уникати місць проведення мобілізаційних заходів та створювала передумови для ухилення від виконання військового обов’язку. У вироку зазначено, що забезпечення безперешкодного розміщення відповідних повідомлень призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та негативно вплинуло на здійснення мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, ведення військового обліку та комплектування військових формувань.

Обвинувачені повністю визнали свою вину, підтвердили фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаялися та погодилися на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження всіх доказів у повному обсязі.

Прокурор не заперечував проти такого порядку розгляду. Суд встановив, що учасники процесу правильно розуміють зміст фактичних обставин та добровільно погодилися на такий порядок судового розгляду.

Висновки суду

Суд визнав доведеною вину обох обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України — перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості злочину, який належить до категорії тяжких, характер негативних наслідків, дані про особу обвинувачених, їх позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність судимостей, а також щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом’якшують покарання.

Суд призначив кожному з обвинувачених покарання у виді п’яти років позбавлення волі, однак на підставі ст. 75 КК України звільнив їх від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

Також суд застосував спеціальну конфіскацію до смарт-приставки та SIM-карти, які використовувалися як знаряддя вчинення злочину. Водночас планшет із іншою SIM-картою суд постановив повернути власниці.