У Львові подружжя митців майже 60 років мешкає у палаці

У Львові в палаці Сосновського мешкає подружжя митців – Оксана та Володимир Риботицькі. Пара майже 60 років у шлюбі. Оксана займається художнім текстилем, а Володимир – малює картини. Десятиліттями вони поєднували творчість із викладанням та вихованням дітей. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті «Суспільного».

Квартира під самим дахом історичної будівлі – палацу на вулиці Генерала Чупринки, що його збудував архітектор Юзеф Сосновський, – з’явилася у житті подружжя не випадково. Для роботи з полотнами та нитками їм було необхідне верхнє світло.

«Після закінчення Львівського інституту декоративно-ужиткового мистецтва ми з чоловіком, двоє молодих митців, шукали майстерню. Оскільки Володимир займався малярством, а я – текстилем, нам було потрібне саме верхнє освітлення», – розповідає Оксана Риботицька.

Спершу пара взялася за відновлення занедбаного горища. Володимир пригадує, що робив ремонт власноруч: викидав старі дошки та перекривав дах.

«Я тут провів величезний кавал роботи: повністю відновив ліхтар, все своїми руками. Ті бляхи і дошки викинув, перекрив. Всередині побілив, підлоги поставив бо нічого не було і почав працювати. Працювалось тут приємно, з насолодою», – розповідає художник.

На поверсі вище розташована майстерня пані Оксани, яку вона називає «творчим царством». Жінка займається ручним ткацтвом, тут вона створює гобелени  та зберігає численні ескізи.

«Це дуже важкий вид мистецтва, тому що досвідчені майстри колись оті великі гобелени, що ви бачите по музеях, то фігуральні, і такі на тонкій шовковій основі ткалися один квадратний метр за рік. Це не мазь-мазь і вийшла картинка. А це ниточка до ниточки, щоб вийшла картина», – каже мисткиня.

У майстерні багато ескізів для майбутніх виробів. Оксана пояснює, що текстиль – це не швидка робота, а кропіткий процес.

«Я малюю олівчиком вже, що я маю тут робити, яку фігуру. Тоді по тому рисунку я роблю контур ниточкою. Там і пришиваю голку залежно від того, який колір мені потрібно, пришиваю весь контур рисунку. А вже потім заповнюю кольоровими різними нитками» , – пояснює пані Оксана.

Пара познайомилася ще студентами у 1965 році. Пані Оксана жартує, що обрала Володимира серед «трьох мушкетерів» на лекції з історії мистецтв:

«Сидять троє хлопців в однакових таких маринарках. І Шевченківські значки такі. Думаю, о, це три мушкетери, а Шевченківський значок – значить свої хлопці. І безумовно, на перерві до кожного підійшла, окремо запросила на день народження. Кожен думав, що тільки його я запросила. І якийсь Амурчук пролетів. Так познайомилися», – згадує Оксана.

Пан Володимир додає, що відразу відчув – це доля:

«Я виходжу з інституту, дивлюся – купка студентів стоїть, щось слухають. Дивлюся така дівчина, називається Оксана. Щось розказує і всі дуже уважно слухають. Ну, а я так липнув, от, і дивлюся, якась цікава та дівчина Оксана. Думаю: «то, напевно, буде моя жінка». Повернувся і пішов. А потім думав, що то мені в голову таке стрільнуло», – каже чоловік.

Сьогодні подружжя Риботицьких продовжує працювати і мріє про спільний каталог робіт. Але головне бажання – перемога у війні.

«Номер один мрія – перемога. Ще раз перемога, перемога. Особисто, щоб Бог ще дав здоров'я і ще творчої наснаги не бракує, от, щоб якнайбільше зробити творів для нашої країни, для нашого спадку», – каже пані Оксана.

Оксана та Володимир Риботицькі кажуть: їхня найбільша нагорода – знати, що створені ними речі дарують людям світло та емоції.

Також Херсонський художній музей продовжує відстежувати культурні цінності, які викрали російські окупанти. Завдяки випадковому фото з Криму вдалося ідентифікувати дві роботи видатного майстра Єгора Толкунова, які незаконно експонуються в Сімферополі.