Куди поділися "ряджені" ветерани з параду в Москві: три лінії конфлікту в суспільстві РФ

Пам'ятаєте ряджених у Росії? Типу ветеранів ВВВ 50-60-х років народження? Ось цікаві спостереження цього року. Їх стало напрочуд мало, вони не лізли в камеру. Але одиниці реальних (99 років і старше) ветеранів в інформаційне поле потрапили.

Дивно для побєдобєсія чи скрєп? З одного боку, так — бадьорі дідусі 70 років від народження красиво розповідали про перемогу над фашизмом і штурм чи то Варшави, чи то Берліна. Їх використовували скрізь — від офіційних заходів до дитячих садків.

Але війна в Україні та наявність тих, хто реально пройшов фронт, ситуацію змінює. Масове використання ряджених може спровокувати банальний конфлікт, який почнеться словами: "А ти взагалі воював?". Далі, враховуючи специфіку РФ, події можуть бути незабутніми. Для ряженого — зіпсованим обличчям, для публіки шоу — "побили ветерана".

Російські чиновники від ідеології це помітили ще влітку минулого року. Зробили висновки. І зараз ми маємо перехідний етап — трансформацію ідеологічної картинки для обивателя. Де:

• Тема "Великої Вітчизняної" відходить у розряд доброї казки, епосу і легенди. Причому чим швидше помруть реальні ветерани — свідки тих процесів, тим краще для Кремля. Можна буде трансформувати образ. Ряженим тут не місце — якщо легенда, то реальних свідків немає — є тільки їхні мемуари (відредаговані цензурою або просто написані після смерті "автора"). Що, до речі, знайшло відображення у виступі Путіна 9 травня — він згадав слово "ветерани" двічі — у привітанні та прощанні. І жодного разу не обмовився про "живих ветеранів", кажучи лише про пам'ять "про події Великої Вітчизняної війни, її справжню історію, справжніх героїв для нас"...
• Але вводиться (і далі буде вводитися) новий клас "ветеранів" — "учасники СВО". Поки що їх називають саме учасниками, але все частіше чуємо і "ветеран". Частину цих людей Кремль уже підтягує у владні структури. І ця категорія братиметься за основу в ідеологічній роботі як "живий приклад".

Ми маємо повторення початку 50-х, коли в СРСР остаточно "поховали" ідею пам'яті та "рівняння" на ветеранів "революції та громадянської війни". З одного боку час, з іншого — пам'ять могла бути ідеологічно "неправильною", не відповідати запитам влади. Замінили когортою правильних ветеранів. Причому, провівши селекцію — право голосу мали ретельно відібрані персонажі (відбирати було з кого). Коли таких ставало менше — з'являлися ряджені.

У випадку з російсько-українською війною буде аналогічно. Будуть "ветерани СВО", які говорять правильні, потрібні кремлю речі. І йдуть у владу. І буде решта маси.

Чому це важливо для нас?

Ряджені нікуди не поділися. Вони, звісно, слухняні і цього року сиділи тихо. Далі почнеться роздратування від зменшення уваги. Це знайде відображення в політиці та впливі різних груп.

1. Незадоволені громадяни з меншою часткою ймовірності будуть підтримувати "Единую Россию". Нарікатимуть на кухнях і думатимуть "за кого проголосувати". Але тихо — спроби заявити про свої права як ветеранів будуть припинені на побутовому рівні учасниками цієї війни. Так би мовити, відображені на обличчі.
2. До умовно "правого, імперського" табору російського суспільства вони навряд чи долучаться — там місце буде зайнято тими ж учасниками російсько-української війни.

Залишається умовний "лівий" табір. Раніше це була монополія КПРФ. Зараз уже ні, далеко не всі ряджені — гарячі прихильники російських комуністів. А це означає, що Кремлю доведеться переформатувати "ліві партії" в найближчі 2-3 роки. Адже поява "неконтрольованого" політичного гравця небезпечна: ти або допускаєш такого в Думу, або душиш репресіями. Але душиш тих, хто ще вчора був одним із ядер твоєї групи підтримки.

Друга складова — не стільки соціальна, скільки умовно "політична" напруженість між "рядженими ветеранами чогось" і тими, хто пройшов російсько-українську війну. Теж цікавий процес, який сам по собі не створює загрози режиму, але, в разі нестабільності, може бути важливим фактором.

І, нарешті, третя складова — напруженість усередині групи "нових ветеранів". Адже для одних буде дорога у владу, публічність, показна повага. Для інших поки що є гроші — якісь виплати. Які досить скоро зменшуватимуться і в розмірах, і в періодичності. Теж не критичний для режиму процес сам по собі, але теж може бути важливим у разі нестабільності.

Це те, що варто відстежувати, аналізувати вже сьогодні. Адже РФ нікуди не зникне після заморозки. І якщо ми хочемо реального завершення війни з поверненням до кордонів у майбутньому, треба думати як впливати на РФ, коли ракети і дрони не запустиш. Так, час думати про українську "м'яку силу". Хоча б з точки зору впливу на потенційні конфлікти всередині російського суспільства.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.