Медіавірус під грифом “Секретно”: як Росія готує ґрунт для поширення російського впливу в Африці

Поки російські танки та найманці ПВК "Вагнер" (тепер відомого як "Африканський корпус") намагаються закріпитися в Сахелі силою, у цифровому просторі континенту розгортається не менш агресивна війна. Її головна зброя не снаряди, а дезінформація, загорнута в обгортку "незалежної журналістики". Очолює це – медіа "Африканська ініціатива", що є власністю компанії "Ініціатива-23".

Офіційно вони називають себе "інформаційним мостом між Росією та Африкою", що бореться з "західним неоколоніалізмом". Проте за пафосними гаслами про суверенітет ховається розгалужена мережа впливу, напряму підпорядкована російським спецслужбам. Команда 24 Каналу дослідила кадровий склад цього “медіа” і виявила, що журналістські посвідчення її працівників лише зручне прикриття для оперативників та агентів спецслужб Росії.

Ми розповімо, як ці структури на місцях займаються системною дискредитацією західних гуманітарних місій, підривають довіру до міжнародних медичних програм та власноруч конструюють "стихійні" антизахідні мітинги. Ви дізнаєтесь, як Кремль створює в Африці паралельну реальність, де професійні шпигуни приміряють маски правозахисників, перетворюючи кожне повідомлення на зброю проти демократичного світу.

Шпигунські ігри під виглядом незалежного медіахолдингу

Особовий склад агентства "Африканська ініціатива" це не журналісти, а фахівці з операцій впливу, які роками набували досвіду в країнах колишнього радянського блоку (Балтія, Україна, Балкани). Аналіз вказує на їхні тісні зв’язки з Міноборони РФ та МЗС, а також роботу в прокремлівських медіа, що створює їм ілюзію "професійної репутації".

Емблема агентства Африканська ініціатива / Сайт агентства

Значна частина менеджменту це вихідці з колишніх структур Євгена Пригожина. Вони фактично переробляють та адаптують старі методи ПВК “Вагнер”, які вже довели свою ефективність в Африці.

Найважливіше, що співробітники мають тісні контакти з російськими спецслужбами. Це підтверджує, що "Африканська ініціатива" лише ширма, якою неофіційно керує розвідка РФ для поширення пропаганди. Цей факт ще 12 лютого 2024 року офіційно підтвердив Держдеп США.

Повідомлення щодо деструктивної діяльності “Африканської ініціативи” / Держдеп США

Яскравим прикладом такої дуальності є головний редактор Артем Куреєв. Перш ніж "перекваліфікуватися" в експерта з Африки, він здобув значний досвід проведення інформаційних операцій у Європі як кадровий офіцер спецслужб.

Фото Курєєва / Російські соціальні мережі

“Африканська ініціатива” була заснована Сергієм Анатолійовичем Волковим, проте існують вагомі підстави вважати цю особу вигаданим персонажем (“мертвою душею”). Постать Волкова не залишає жодних цифрових чи документальних слідів до 2022 року: про нього немає згадок у відкритих реєстрах, відсутні номери телефонів чи будь-яка попередня активність.

Його паспортні дані (серія 4523, № 026307, виданий 30.03.2022 ГУ МВС Росії по Москві) з’явилися лише напередодні запуску проєкту. Єдиною реальною зачіпкою є адреса реєстрації: місто Москва, вулиця Чичеріна, будинок 8, корпус 2, квартира 1092. Саме за цією адресою проживає Опришко Михайло Сергійович (11.07.1981), який є ідентифікованим кадровим співробітником Головного управління Генерального штабу ЗС РФ (ГРУ).

Такий збіг дозволяє з упевненістю стверджувати, що Сергій Волков це лише “паперовий фантом”, створений російськими спецслужбами. Використання вигаданої особи та підроблених документів є класичним елементом конспірації ГРУ.

Ще одна адреса пов’язана з Волковим: місто Москва, вулиця Бакунінська, будинок 50, будова 3, квартира 22. На цю квартиру замовляв їжу Ананьєв Кирило Миколайович, який є співробітником IT-компанії, що забезпечує своїм продуктом різні державні структури Росії, в тому числі Федеральну службу охорони.

На сьогодні очільником Африканської ініціативи є Артем Куреєв, який одночасно обіймає посаду головного редактора пропагандистського ресурсу та керує організацією "ІНІЦІАТИВА-23". Через свою деструктивну діяльність, зокрема організацію скоординованих дезінформаційних кампаній у Європі та Африці, у грудні 2024 року Куреєв був внесений до санкційних списків Європейського Союзу.

У 2013 році Куреєв брав участь у конференції ОБСЄ з людського виміру, де представлявся заступником керівника центру "Балтійський простір" при московському "Міжнародному інституті новітніх держав". Цей аналітичний центр, що спеціалізується на збереженні російського впливу на пострадянському просторі, неодноразово фігурував у розслідуваннях як імовірне "прикриття" для російських спецслужб. Підтвердженням цього є дані Bellingcat: у той самий період, коли там працював Куреєв, одну з ключових посад в інституті обіймав Олег Іванніков (позивний "Оріон") високопоставлений офіцер ГРУ, причетний до збиття рейсу MH17. Таким чином, біографія Куреєва демонструє тяглість його зв’язків із воєнною розвідкою РФ та системну роботу з дестабілізації європейського інформаційного простору.

Також у санкційних списках Бельгії він вказаний як агент саме ФСБ, а не ГРУ.

Збиття рейсу MH17 – масштабна авіакатастрофа, що сталася 17 липня 2014 року, коли пасажирський Boeing 777 компанії Malaysia Airlines був збитий російським зенітно-ракетним комплексом "Бук" над окупованою частиною Донецької області, що призвело до загибелі всіх 298 цивільних осіб на борту. Міжнародна слідча група (JIT) та Окружний суд Гааги у 2022 році офіційно підтвердили, що зброя належала 53-й зенітно-ракетній бригаді Збройних сил РФ і була доставлена з території Росії. Станом на сьогодні ключові юридичні події зосереджені в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) та Міжнародному суді ООН: у січні 2023 року ЄСПЛ визнав Росію відповідальною за порушення прав людини на окупованому Донбасі, включно зі збиттям літака, а в січні 2024 року Суд ООН визнав РФ винною в порушенні частин конвенції про фінансування тероризму через ненадання інформації про осіб, причетних до злочину.

Іншим важливим функціонером системи є Віктор Луковенко або Віктор Васільєв, хоч ІПН однаковий в обох особистостей, але паспорти різні. Колишній в’язень, засуджений у 2011 році за вбивство на расовому ґрунті, він пройшов шлях від блогера в "Проєкті Лахта" Євгена Пригожина до агента, завербованого полковником ГРУ Денисом Смоляніновим. Луковенко займався психологічними спецопераціями та вербуванням в Україні напередодні повномасштабного вторгнення, а згодом був відряджений до Африки, де керував осередком "Африканської ініціативи" в Буркіна-Фасо.

Фото Васільєва / Радіо Свобода

Після формального виходу з проєкту в липні 2024 року через "низьку зарплату", Луковенко зосередився на створенні клону організації – "Центральноазійської ініціативи" в Киргизстані. Однак у квітні 2025 року його діяльність там закінчилася арештом: місцеві правоохоронці підозрюють вже Васільєва (друга особистість Луковенка з паспортом прикриття) та співробітника "Російського дому" в Оші у вербуванні найманців для участі у збройних конфліктах за кордоном.

Важливо зазначити, що в санкційних списках зазначений Луковенко, а ось вже Васільєв не потрапив туди.

Вагомою фігурою у структурі "Африканської ініціативи" є заступник головного редактора Максим Рева.

Фото Реви / Соціальні мережі

Громадянин Естонії, який позиціює себе як журналіст та політолог, Рева має багаторічну репутацію проросійського пропагандиста в країнах Балтії. Свою деструктивну діяльність він розпочав ще у 2007 році як один із лідерів організації "Нічний дозор", що відповідала за організацію масових заворушень у Таллінні під час подій "Бронзової нічної варти". Хоча тоді йому вдалося уникнути покарання через брак доказів, Рева переїхав до Росії, де продовжив працювати на державні медіаресурси та отримав громадянство у 2014 році.

Згідно зі звітами Департаменту охоронної поліції Естонії (KAPO), Максим Рева брав безпосередню участь у російських гібридних операціях в Україні, починаючи з 2014 року. У травні 2022 року естонська влада офіційно анулювала його посвідку на проживання через відкриту підтримку повномасштабного вторгнення.

У своїх заявах Рева транслював найбільш радикальні кремлівські наративи, стверджуючи, що "денацифікацію України варто було розпочати ще 20 років тому", та звинувачуючи українське керівництво в "етноциді російськомовного населення".

Спецслужби характеризують Реву як активного учасника пропагандистської мережі, що займається розпалюванням ворожнечі та поширенням дезінформації. Зокрема, встановлено його тісні зв’язки із Сергієм Середенком – засудженим в Естонії за шпигунство агентом, роботу якого координував Артем Куреєв. Роль Реви в "Африканській ініціативі" є логічним продовженням його діяльності як досвідченого агента впливу, що спеціалізується на створенні штучних конфліктів та просуванні інтересів Москви на міжнародній арені.

Ще однією ключовою заступницею головного редактора "Африканської ініціативи" є Анна Замараєва – випускниця історичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету, чия кар'єра нерозривно пов'язана зі структурами покійного Євгена Пригожина. Замараєва пройшла шлях від муніципальної депутатки від партії ЛДПР та помічниці голови бюджетного комітету Законодавчих зборів Санкт-Петербурга до активної учасниці тіньових політичних операцій.

Фото Замараєвої / Російські соціальні мережі

Згідно з розслідуванням центру Dossier Center, заснованим на витоку тисяч внутрішніх документів "імперії Пригожина", Замараєва входила до групи політтехнологів, які таємно маніпулювали муніципальними виборами в Санкт-Петербурзі у 2019 році. Вона працювала в одній команді з відомими агентами впливу, зокрема з підсанкційним у ЄС Максимом Шугалеєм – президентом "Фонду захисту національних цінностей", що був підрозділом пропагандистського "Проєкту Лахта".

Найбільш показовим етапом її біографії перед призначенням в "Африканську ініціативу" стала робота в "ПВК Вагнер Центрі". З 2022 року і щонайменше до липня 2023 року Замараєва обіймала посаду офіційної речниці центру, відповідаючи за комунікацію з медіа та блогерами. Її перехід до керівництва африканським медіа-проєктом ГРУ лише підтверджує спадковість кадрів між колишніми структурами Пригожина та чинними операціями російської воєнної розвідки.

Колектив "Африканської ініціативи" складається з людей із кардинально різним минулим: від колишніх опозиціонерів до родичів кадрових розвідників та осіб із бази "Миротворець". Зокрема, у команді працюють Олександр Холодов, який раніше фінансував фонд Навального, та журналіст Максим Солопов, що проходив через затримання на мітингах у РФ.

Фото Холодова / Російські соціальні мережі

Фото Солопова / Російські соціальні мережі

Поруч із ними за французький напрямок відповідає Ольга Касатонова – випускниця МГІМО та донька офіцера ГРУ.

Фото Касатонової / Російські соціальні мережі

Специфічний досвід мають і інші співробітники: Віталій Ієвлєв (25.08.1972) та Ірина Коваль-Лескова (09.12.1968, громадянка України та РФ) перебувають у базах "Миротворця" через зв'язки з незаконними збройними формуваннями та пособництво агресії. Поки Дмитро Нікітін, відомий у професійних колах як "продажний журналіст", займається медійним супроводом, Дмитро Отт, який офіційно значиться торгово-комерційним агентом, організовує в Малі турніри з рукопашного бою.

Фото Отта на турнірі з рукопашного бою в Малі / Соціальні мережі

Фото Нікітіна / Соціальні мережі

Ще двоє Бєлоногов Андрій та Юнін Сергій, ймовірно, відповідають за "Русскій дом" в Малі. Про них ми згадували у нашому матеріалі про шпигунську мережу Росії за кордоном.

Таке поєднання кадрів дозволяє організації закривати як вузькопрофільні перекладацькі та журналістські завдання, так і координувати офлайн-заходи в регіоні Сахелю.

Як комарі стали “біологічною зброєю” США в пропаганді російських організацій в Африці

В основі стратегії російського впливу на континенті лежить розбудова мережі неурядових організацій (НУО) – формально незалежних об’єднань активістів, журналістів та митців, що діють за моделлю "Alliance française". Якщо оригінальна французька мережа поширює мову та культуру через добровільні асоціації, то російські структури копіюють цю оболонку для просування геополітичних інтересів Кремля "чужими руками", створюючи ілюзію, що антизахідні наративи походять від самих африканців.

Центральним вузлом цієї системи є організація "Африканська ініціатива" (African Initiative) у Буркіна-Фасо, яка керує медіапроєктами, музичним лейблом Afrin Records та радіопрограмою "Російська година" на популярній станції Savane FM. Найбільш агресивним інструментом цієї мережі стала маніпуляція страхом під час спалаху лихоманки денге наприкінці 2023 року. Поки офіційна російська медична делегація на чолі з генералом Валерієм Васильєвим демонструвала "братню допомогу", мережа НУО розгорнула масштабну теорію змови, звинувачуючи західні гуманітарні проєкти, як-от фонд Білла Гейтса та ініціативу Target Malaria, у навмисному поширенні хвороби.

Пропаганда стверджувала, що генетично модифіковані комарі є "біологічною зброєю США", візуалізуючи це через вуличні графіті з зображенням комарів-роботів під американським прапором. Ця кампанія мала на меті змусити африканські уряди відмовитися від західної медицини на користь російських послуг.

Про рівень впливу неурядових організацій в Буркіна-Фасо, які пов’язані з Африканською ініціативою, а отже з Росією, можна судити за ситуацією, що розгортається з е-візами. Цей тип віз на папері існує, але реально її отримати майже неможливо. Команда 24 Каналу з власних джерел дізналась, що з розв'язанням цієї проблеми досить успішно допомагає Ініціатива-23.

Аналогічні методи впливу використовують і локальні осередки в інших країнах: малійська організація "Perspective sahélienne" (Сахельська перспектива) у Бамако, яка через "Російську школу журналістики" готує кадри для інформаційної війни.

Логотип Сахельської перспективи / Телеграм

Та нігерійська структура "Ensemble main dans la main Niger-Russie" (Разом рука об руку Нігер-Росія / EMMNR), що спеціалізується на організації зрежисованих антизахідних вуличних акцій.

Логотип EMMNR / Телеграм

Така екосистема дозволяє Москві формувати лояльне середовище, яке захищає інтереси РФ під виглядом боротьби за справжній суверенітет.

Майбутнє Сахелю в заручниках російських спецоперацій

Діяльність "Африканської ініціативи" – частина повномасштабної операції з експорту хаосу, де журналістика слугує лише камуфляжем для кадрових розвідників та найманців. Аналіз внутрішньої кухні цієї структури доводить, що Кремль успішно поглинув та інтегрував залишки "імперії Пригожина" у вертикаль ГРУ та ФСБ, створивши гібридну машину, яка однаково ефективно маніпулює і через цифрові дезінформаційні віруси, і через підконтрольні мережі неурядових організацій.

Те, що ми бачимо сьогодні в країнах Сахелю, є небезпечним прецедентом інструменталізації гуманітарних криз: використання смертельних хвороб як лихоманка денге для поширення теорій змови показує, що Москва готова ставити під загрозу життя тисяч людей заради руйнування міжнародної довіри до медицини та Заходу загалом.

Кадрова політика агентства, де в одному кабінеті працюють доньки високопоставлених генералів, перекуплені ліберальні активісти та засуджені бойовики, підкреслює цинізм і водночас масштабність цієї експансії. Створюючи "паралельну реальність" через клоновані інституції на кшталт "Російських домів" чи псевдокультурних центрів, Кремль фактично будує в Африці нову залізну завісу, за якою справжній суверенітет підміняється тотальною залежністю від російських спецоперацій.