/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F467aba962a9657fdc54ab3be92a932af.jpg)
Мирні переговори зайшли в глухий кут, Україна готується до тривалої війни
З початку повномасштабного вторгнення та зміни адміністрації у Вашингтоні, роль Сполучених Штатів як ключового союзника України зазнала змін. Наприкінці лютого, коли США та Ізраїль розпочали війну проти Ірану, американські мирні переговори щодо завершення конфлікту в Україні практично зупинилися, що призвело до нової хвилі критики з боку Володимира Зеленського.
Раніше Київ намагався обережно балансувати у відносинах з адміністрацією Трампа, остерігаючись відкритої конфронтації, яка могла б призвести до повної втрати підтримки чи навіть переходу США на бік Росії. Українська влада усвідомлювала, що Вашингтон надає критично важливі розвідувальні дані, залишається ключовим посередником у контактах з Росією та дозволяє закуповувати американське озброєння за кошти інших західних союзників.
Проте, спостерігаючи за непередбачуваною зовнішньою політикою Дональда Трампа, Україна дедалі більше переконується у необхідності покладатися насамперед на власні сили. Володимир Зеленський публічно заявляв, що після початку війни з Іраном американські переговорники «не мають часу на Україну». Він також критикував рішення США послабити санкції щодо частини російської нафтової галузі, що, на його думку, дає Кремлю «відчуття безкарності».
Старший директор європейської консалтингової компанії Rasmussen Global Гаррі Неделку зазначив, що мирний процес фактично «мертвий». За його словами, Росія не має мотивації для продовження переговорів, а США більше не виглядають як надійний посередник між сторонами. Україна, схоже, готується до тривалішої війни з Росією та майбутнього з меншою американською допомогою. Цю думку підтверджує і те, що Київ вже не так сильно залежить від США, як раніше, завдяки розвитку власного оборонного виробництва.
Президент Центру трансатлантичного діалогу Максим Скрипченко вважає, що навіть припинення постачання американського озброєння не стане для України такою катастрофою, як це було за часів Байдена. За його словами, Київ став більш самодостатнім, виробляючи більшість дронів для фронту та активно шукаючи підтримку в інших партнерів, зокрема у Європі та на Близькому Сході.
Українська влада наразі працює над посиленням співробітництва у Європі, а також над створенням власних ракет-перехоплювачів. Хоча Україна потребує американських зенітних ракет Patriot для захисту від російських балістичних ракет, Київ не відмовляється від контактів із Вашингтоном, оскільки США залишаються головним посередником у переговорах та ключовим джерелом розвідки.
Аналітики зазначають, що найскладніше Україні було б замінити американські розвідувальні дані. Однак, за словами Максима Скрипченка, європейські аналоги можуть частково компенсувати їх у перспективі. Також український політичний аналітик Володимир Фесенко підкреслив, що мирні переговори залишаються вкрай важливими, і Київ не може повністю відмовитися від співпраці з Вашингтоном.
Хоча США не є ідеальним партнером чи посередником у мирному процесі, адміністрація Трампа залишається єдиним реальним та впливовим модератором, і, як підкреслив Фесенко, альтернативи їм фактично немає. У матеріалі The New York Times йдеться, що навіть при скороченні допомоги Україні на 99% та заявах Дональда Трампа, які в Києві вважають вигідними для Росії, співпраця з Вашингтоном є необхідною.
Політолог Микола Давидюк в ефірі 24 Каналу припустив, що американські гості, які очікуються в Києві наприкінці весни – на початку літа, можуть привезти жорсткий посил. За його словами, мова може йти про спробу тиску через тему зупинки бойових дій та подальших поставок зброї. Для України це означатиме дуже неприємний вибір: одночасно тримати свою позицію та шукати, чим закривати потребу в системах ППО.
Україна стоїть перед викликом переосмислення своєї зовнішньої політики, балансуючи між необхідністю збереження партнерства й усвідомленням важливості власної стійкості. У цій складній ситуації Київ, ймовірно, буде рухатися до більшої самостійності, зміцнюючи обороноздатність, диверсифікуючи міжнародну підтримку та готуючись до всіх можливих сценаріїв у тривалій боротьбі.