Помідор посеред лави: який випадок ледь не зіпсував один із найвідоміших експериментів

Як один помідор ледь не знищив один з найвідоміших біологічних експериментів в історії, розповів у Threads вчитель географії Андрій Уткін.

Як на острові Суртсей з'явився томат?

У 1963 році один із капітанів корабля, який проходив біля берегів Ісландії, став свідком народження нової території. З глибин Атлантичного океану піднявся стовп чорного диму, а за ним – розпечена лава. Так почалося формування острова Суртсей – одного з наймолодших островів планети.

Виверження тривало майже 4 роки – з 1963 по 1967 рік. Саме тоді над поверхнею океану остаточно сформувався новий шматок суші. Назву Суртсей острів отримав на честь Сурта – велетня-йотуна з ісландської міфології.

Зародження Суртсей / Фото NOAA

За словами вчителя географії Андрія Уткіна, цей клаптик суші фактично став унікальною лабораторією просто неба. Річ у тім, що науковці майже ніколи не мають можливості побачити, як життя з'являється на абсолютно новій землі "з нуля". Саме тому після охолодження лави Суртсей закрили для всіх, окрім невеликої групи дослідників.

Навіть вчені могли потрапити туди лише за суворими правилами: у стерилізованому одязі та взутті. Будь-яке випадково занесене насіння чи спора могли зіпсувати експеримент, який мав показати, як природа самостійно освоює нову територію.

Фактично Суртсей став живою моделлю того, як колись могли зароджуватися екосистеми після вулканічних катастроф чи льодовикових періодів.

Вчені хотіли простежити кожен етап: від появи бактерій та мохів до формування повноцінної екосистеми з птахами та рослинами. І перші роки все йшло за планом: на острові з'явилися і бактерії, і гриби, і мох.

Але одного дня ботаніки помітили посеред безжиттєвого вулканічного попелу кущ томату. Для науковців це стало справжнім шоком, адже помідор не міг потрапити на острів природним шляхом.

Виявилось, що один із вчених смачно поїв і приніс насінину в собі,
– каже вчитель географії Андрій Уткін.

Ймовірно, дослідник порушив протокол і сходив у туалет просто на острові. Так насінина томата й опинилася у вулканічному ґрунті. Щойно походження рослини з'ясували, кущ негайно вирвали та спалили, аби не порушувати чистоту експерименту.

Ця історія стала повчальною, адже показала, наскільки складно людині повністю не втручатися у природу навіть там, де правила були надзвичайно суворими.

Зауважте! Суртсей досі залишається закритим для відвідування. І єдиний спосіб побачити його – пролетіти на літаку над ним.

Чому Суртсей взагалі став настільки цінним для науки?

Науковці називають Суртсей одним із найважливіших природних експериментів 20 століття. Все через те, що вчені практично ніколи не мали можливості спостерігати, як життя з'являється на абсолютно новій землі з нуля.

• За даними UNESCO, вже через рік після появи острова на ньому виявили бактерії, грибки та плісняву, а у 1965 році там проросла перша рослина. Згодом насіння почали приносити морські течії, вітер і птахи.
• Особливо швидко природа почала змінюватися після того, як на Суртсеї оселилися чайки: їхній послід удобрював вулканічний ґрунт і допомагав новим рослинам приживатися. До 2004 року їх налічувалося 60, а також 75 мохів, 71 лишайник і 24 гриби.
• Крім того, на острові було зареєстровано 89 видів птахів, 57 з яких гніздяться в інших частинах Ісландії. Острів площею 141 гектарів також є домівкою для 335 видів безхребетних.

Сьогодні Суртсей – це зелена оаза і пташиний курорт. Птахи нанесли туди купу "легального" насіння, там гніздяться мартини, "тусять" тюлені, ростуть квіти, навіть павуків якимсь вітром занесло,
– додає пан Андрій.

Втім, існувати Суртсею залишилося, ймовірно, орієнтовно 200 років, додає вчитель. Все через те, що океан та вітри змивають м'який попіл, з якого складається острів.

Якщо одразу після виверження площа острова становила приблизно 2,5 квадратного кілометра, а нині вона скоротилася майже удвічі, йдеться на сайті Britannica.

Червона лінія показує, наскільки зменшився острів Суртсей / Скриншот з Threads Андрія Уткіна

Які незвичні місця, крім острову Суртсей, є на Землі?

Подібні історії про Суртсей добре перегукуються з тим, як у кіно використовують реальні природні ландшафти для створення вигаданих світів. Часто місця з різних фільмів здаються повністю згенерованими графікою, однак насправді це реальні точки на карті світу.

Наприклад, скелястий острів Скеллінг-Майкл в Ірландії у "Зоряних війнах" став образом планети Ахч-То, де переховувався Люк Скайвокер, чи солончак Салар-де-Уюні в Болівії, який став візуальною основою планети Крейт.

Натомість у Румунії замок Кантакузіно перетворився на похмуру Академію Невермор із серіалу "Wednesday". А пустеля Ваді-Рам у Йорданії використовували у "Дюні" та "Марсіанині" через її червоні скелі та безкраї піски. Саме її часто називають "земним Марсом".

Усі ці місця існують у реальному світі й часто навіть були туристичними об'єктами ще до появи у фільмах. А їхня природна незвичайність і зробила їх ідеальними для кіно.