У Міноборони дослідили, як Росія змінювала ракету Х-101 у спробах обійти українську ППО

Експерти Міністерства оборони дослідили, як РФ модернізувала крилату ракету Х-101, намагаючись обійти систему протиповітряної оборони України.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міноборони.

За час повномасштабного вторгнення Росія здійснила щонайменше чотири помітні модернізації стратегічної авіаційної крилатої ракети повітряного базування Х-101.

Метою усіх цих змін було намагання компенсувати зростаючу ефективність ППО України та спроба посилити терор проти українців.

Як наголосив міністр оборони Михайло Федоров, захист цивільних та інфраструктури є топ-пріоритетом Української держави. Ціль – ідентифікувати 100% повітряних загроз у реальному часі та перехоплювати щонайменше 95% ракет і дронів.

З початку 2026 року українська ППО збила близько 88% російських ракет Х-101, Х-55 та Х-555.

Щоб ефективно протистояти ворожим повітряним атакам, військові інженери та науковці Міноборони України системно досліджують ракети після використання в реальних бойових умовах.

Зокрема фахівці зʼясували, як Росія методично шляхом модернізацій перетворювала ракети Х-101 на засіб цілеспрямованого терору українських міст.

Ракета Х-101 несе потужну бойову частину масою від 450 до 500 кг – порівняну з бойовою частиною морської ракети «Калібр». Але, на відміну від «Калібру», носіями якого слугують кораблі (їх присутність у Чорному морі нині суттєво обмежена після низки успішних ударів Сил оборони), Х-101 запускається зі стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160. Пуски виконуються переважно над акваторією Каспійського моря.

Час польоту ракети від точки пуску до цілі на території України становить близько 12 годин – що, з одного боку, дає час для підготовки до перехоплення, а з іншого, дозволяє Росії запускати масовані хвилі ракет одночасно з різних напрямків.

У базовому варіанті Х-101 мала: моноблочну осколково-фугасну бойову частину масою близько 480 кг; дальність польоту 2 500 км – із великим запасом, що перевищує відстань до будь-якої точки України; інерційну навігаційну систему на основі лазерного гіроскопа; корекцію за супутниковою навігацією на маршруті; оптико-електронну екстремально-кореляційну систему (ОЕКС) для прицілювання на кінцевій ділянці польоту.

Саме надлишкова дальність стала відправною точкою для серії модернізацій, які Росія провела починаючи приблизно з 2022–2023 років.

Зіткнувшись із тим, що значна частина ракет збивається ще на маршруті, росіяни вирішили скоротити дальність польоту і натомість збільшити руйнівну силу.

Для цього частину обсягу паливного бака передали під другу бойову частину. Замість однієї моноблочної бойової частини ракета отримала тандемну схему – дві бойові частини різних типів загальною масою близько 800 кг.

Фахівці Міноборони України характеризують цю модернізацію так: Росія свідомо обміняла «зайву» дальність на збільшене бойове навантаження, виходячи з того, що «хоч те, що долетить – буде мати потужну дію».

Паралельно з тандемною схемою Х-101 отримала можливість нести касетні бойові частини – кулеподібні суббоєприпаси, які розсіюються над площею цілі.

Це принципово змінює характер ураження: замість одного потужного точкового удару – велика кількість розсіяних елементів, ефективних проти слабозахищених, розосереджених об'єктів (відкриті склади, паливні сховища, промислові майданчики).

Усередині касетних кулеподібних суббоєприпасів містяться сталеві кульки – в деяких варіантах з цирконієвим пояском. Цирконій – метал із температурою самозаймання на повітрі близько 230 - 390°С, який при розльоті від тертя з повітрям запалюється і коли осідає на горючих матеріалах – провокує стійке горіння.

Крім того, в осколково-фугасних бойових частинах Х-101 в якості вибухової речовини використовується пластизольна вибухова речовина нового покоління (вона приблизно на 30-40% потужніша за гексоген) і в них наявні додаткові капсули з гідридом титану, який також має сильну пірофорну дію.

Саме тому після ударів Х-101, особливо з касетними суббоєприпасами, на місцях влучань фіксуються пожежі. Наявність цирконію та інших пірофорних елементів свідчить, що ці боєприпаси проєктувались для ураження нафтосховищ, паливних баз та інших цивільних обʼєктів.

Росіяни позиціонують Х-101 як ракету для ураження «ключових об'єктів інфраструктури». Це – прямий індикатор: якщо у військовому призначенні ракети зафіксовані цивільні промислові цілі, це означає, що терористичні задачі були закладені в ракету на стадії проєктування.

Тому не дивно, що зараз касетна бойова частина з цирконієм була реалізована в конструкції ракети саме для ураження цивільної інфраструктури, зазначили у Міноборони.

У результаті третьої модернізації були вдосконалені системи наведення ракети Х-101.

Х-101 використовує комбіновану навігаційну систему: інерційна система на лазерному гіроскопі – основна на всьому маршруті, практично не піддається придушенню засобами РЕБ; супутникова навігаційна система – коригує накопичену похибку інерційної системи; оптико-електронна екстремально-кореляційна система (ОЕКС) – здійснює «прицілювання» на фінальній ділянці (~20 км до цілі).

Принцип роботи ОЕКС: ще до пуску в пам'ять системи закладаються «портрети» кількох опорних площадок місцевості на відстані 20, 15, 10, 5 км від цілі – вони привʼязані до характерних орієнтирів (мости, перехрестя доріг, залізничні розв'язки, річки).

У польоті ракета на кінцевій ділянці траєкторії знімає зображення місцевості під собою і порівнює з еталонними «портретами», підготовленими за знятими з супутника знімками. Отримавши точку відносно «портрета» як орієнтира, вона коригує траєкторію для атаки цілі.

ОЕКС не наводиться на саму ціль – вона орієнтується по навколишній місцевості й уже знаючи свою швидкість і позицію, розраховує фінальний маневр. Сама система пасивна – не випромінює і тому не піддається придушенню класичними засобами РЕБ.

Модернізації системи наведення включали оновлення алгоритмів ОЕКС для підвищення точності ідентифікації «портретів» опорних точок.

У міському середовищі ОЕКС суттєво деградує: хаотична забудова, тіні будівель, змінне освітлення роблять оптичну «картинку» нестабільною. Подібних орієнтирів у місті може знайтися десятки і система ідентифікує не той. Тому, коли Росія бʼє по великих містах, вона свідомо розуміє, що про точність не йдеться, і, тим не менше, завдає ударів.

Приблизно у 2024-2025 роках на Х-101 встановили комплекс бортового радіоелектронного захисту (РЕЗ) СП-504 з антенами зверху і знизу фюзеляжу. Він має дві підсистеми: активна система – фіксує випромінювання наземних РЛС і бортових радарів повітряних перехоплювачів. У відповідь генерує імітаційні завади, змушуючи радари «бачити» хибні цілі, а зенітні ракети – відхилятися за хибними сигнатурами; пасивна система – відстрілює теплові й дипольні пастки (хибні цілі для ракет із тепловим і радіолокаційним наведенням). Спрацьовує автоматично, коли система фіксує опромінення ракети радаром або головкою самонаведення.

Фахівці Міноборони України зафіксували падіння ракет, де теплові пастки не були відстріляні – це свідчить про те, що алгоритми системи реагують лише на реальне опромінення і не спрацьовують «вхолосту».

Паралельно з модернізацією ракети Росія стикнулася з проблемою на рівні носіїв – стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160.

Через масштаб застосування й велику відстань маршрутів (наприклад, за один виліт з аеродрому «Українка» до Каспію Ту-160 витрачає 6-8% міжремонтного ресурсу двигунів) носії швидко вичерпують ресурс.

Як наслідок, Ту-95МС тепер несе по дві ракети замість шести, кількість боєздатних носіїв скорочується, а потенціал ядерної тріади Росії об'єктивно зменшується – адже ці самі літаки є носіями стратегічної ядерної зброї.

Ще одна показова деталь – маркування ракет, які збиваються або падають. Аналіз підтверджує: складові частини виробляються за кілька місяців наперед, але фінальне складання ракети відбувається за тиждень-два до пуску. Це означає, що докризового запасу вже немає – Росія виробляє й одразу витрачає, працюючи «з коліс».

У Міноборони зазначили, що більше бойове навантаження, запалювальні елементи, активний захист від перехоплення – все це не ознаки технологічного прориву, а адаптація до умов, де значна частина ракет знищується ще в польоті.

Як повідомляв Укрінформ,експерти Міноборони провели дослідження уламків ракет із КНДР, які Російська Федерація застосувала для ударів по Україні.

Фото: defence-ua