Сотні українських лікарів у Польщі втрачають роботу: чому медикам анульовані дозволи?

Ситуація для українських лікарів у Польщі кардинально змінилася 1 травня. Цього дня Вища медична рада Польщі анулювала дозволи 146 лікарів з-поза ЄС. Більшість із них — українці, які не змогли надати документ, що підтверджує знання польської мови щонайменше на рівні B1. Це рішення стало наслідком посилення вимог, які були спрощені на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Раніше, після 2022 року, коли Польща стикнулася з дефіцитом кадрів у лікарнях, українським медикам було дозволено працювати за так званими умовними ліцензіями. Це давало можливість отримати право на практику без повної процедури підтвердження дипломів. Проте зараз ці правила посилюються, вимагаючи від фахівців підтвердження мовних знань та кваліфікації.

Президент Вищої медичної ради Лукаш Янковський зазначив, що наразі тривають процедури щодо ще кількох сотень лікарів. За його оцінками, у Польщі працює близько 3000 українських медиків, і приблизно третина з них, а саме 1000 осіб, досі не надала мовний сертифікат. Це означає, що проблема може торкнутися не лише вже постраждалих 146 медиків, а й значно більшої кількості фахівців. Лукаш Янковський наголосив на критичній важливості мовних знань, підкресливши, що лікар, який не володіє польською мовою, становить загрозу для життя та здоров'я пацієнтів.

Для тих, хто втратив ліцензію, шлях до продовження роботи в Польщі виявився непростим. Їм доведеться пройти нострифікацію диплома, тобто підтвердити відповідність українського диплома польським стандартам, а також стажування та скласти державний іспит LEK (Lekarski Egzamin Końcowy). Процедура фактично починається заново, що вимагає значних зусиль та часу. Умовні ліцензії, видані раніше, діятимуть максимум до осені 2029 року, після чого всім лікарям доведеться підтверджувати кваліфікацію за новими правилами.

Однак існують розбіжності між Вищою медичною радою та польським МОЗ. Міністерство охорони здоров'я планує змінити правила, дозволивши медикам без мовного сертифіката працювати ще один рік. Президент медичної ради назвав таке рішення «абсурдним» і заявив, що рада не підтримає ці зміни, вважаючи, що вони можуть негативно вплинути на якість медичних послуг. Рівень B1, за його словами, є «туристичним» і неприйнятним для медичної практики.

Ця ситуація створює значний тиск на українських медиків, які прагнуть продовжувати свою професійну діяльність у Польщі. Водночас, вона ставить під питання стабільність кадрового забезпечення польських лікарень, особливо в регіонах. Незважаючи на це, польські органи охорони здоров'я заявляють, що не підуть на компроміси щодо мовних вимог, заради безпеки пацієнтів.

Польща протягом багатьох років стикалася з гострим дефіцитом медичних працівників. Дозвіл для українських лікарів за спрощеною процедурою після 2022 року допоміг частково закрити цю нестачу. Проте, з посиленням вимог, країна вимушена шукати баланс між необхідністю підтримувати високі стандарти медицини та мови, та ризиком втратити значну частину іноземного медичного персоналу. Це може вплинути на доступність медичної допомоги та навантаження на систему охорони здоров'я, що вже перебуває під тиском.

Аналогічні зміни відбуваються і в інших країнах Європи, де перебувають українські біженці. Наприклад, уряд Ірландії планує поступово відмовитися від системи екстреного державного житла для українців. Так, близько 16 000 українців, які зараз мешкають у готелях та інших державних помешканнях, повинні будуть самостійно знайти житло. У Німеччині також змінились правила нарахування соцдопомоги, тепер її можуть припинити вже після першої безпідставної відмови від запропонованої роботи. Ці заходи свідчать про загальну тенденцію до перегляду та посилення умов для біженців у Європі.

"Якщо хтось не вміє говорити польською, він не повинен працювати лікарем у Польщі", — заявив Лукаш Янковський, президент Вищої медичної ради.

"Рівень B1 — це повністю туристичний рівень. Такого рівня немає в інших країнах ЄС", — додав Янковський, критикуючи потенційне послаблення мовних вимог.

Подальший розвиток подій залежить від компромісів між вимогами до кваліфікації та реальним дефіцитом кадрів, хоча очевидно, що мовні бар'єри залишаються головною перешкодою для багатьох українських лікарів. Ситуація, що склалася, вимагатиме від них значних зусиль для адаптації та підтвердження своєї професійної придатності в нових умовах, аби мати змогу продовжувати допомагати польським пацієнтам.