Фейгін: Путін - звичайний пенсіонер, який усього боїться

Кремль пообіцяв ударити балістикою по центру мирного Києва. Тобто вже ніхто не ховається ні за чим. Але це також означає, що в Кремлі істерика, тому що є розуміння, що українські дрони можуть прилетіти. Це історія і про інстинкт самозбереження Путіна, і водночас це про наші спроможності. Як нам правильно діяти? Адже це не перша і не остання подібна історія.

По-перше, можливо, це не тільки дрони. Якщо все як зараз, то відчуття таке, що вже застосовують і крилаті ракети «Фламінго», тому що вже в Чебоксарах начебто вони були. Там потрібні якісь ще підтвердження, але якщо це так, то в Москви дуже серйозні підстави побоюватися наслідків удару по центру Москви в момент параду 9 травня. А істерика ще додатково викликана тим, що в Москві ясно усвідомлюють, і Путін усвідомлює, що справа навіть не лише в ударі, який там може бути, і чи буде збито дрон, або ракету, або ще щось, а в цій напруженості, яка зростає напередодні параду і вже дає негативну реакцію для Москви.

По-перше, це для союзників переконливе свідчення того, що Київ у певному сенсі має позиційну перевагу. Вона не безпосередньо на фронті, хоча й там це впливає на кількість убитих російських військових уже п’ятий місяць поспіль: як про це заявляє українське керівництво, гине більше, ніж Москва може набрати контрактників. Але й у тому, що Трамп же ж заявляв: "Україна не має карт". Ну, тобто як - нема карт? А це вам що? Коли Москва на п’ятий, я наголошую, на п’ятий рік війни змушена вимолювати припинення вогню, перемир’я рівно на 9 Травня в момент, коли є небезпека того, що свято це так зване, 9 Травня, а для Путіна, для Кремля це маніфест могутності, така собі заява про імперські амбіції, про перемогу, вічну перемогу у війні й чомусь там ще, адже давно святкують не 81-шу річницю Перемоги, а перемогу над Києвом, якої нема, - усе це розсипається на очах у всіх.

Там же ж неможливо приховати. Умовно кажучи, припинення вогню, перемир’я на Великдень не видно - це релігійне свято, нема цього торжества на капищі, якомусь конкретному місці язичницькому. А Красна площа у цьому сенсі приймає парад побєдобєсія. І тут і присутність Путіна, і демонстрація сили, війська, цей мілітаристський сенс заходу - вони на виду, вони в прямому ефірі, транслюються наживо. То що робити – проводити чи не проводити? Виступати чи не виступати? Сховатися, виступити через екран означає понизити свій авторитет як головнокомандувача: що подумають про тебе солдати в окопах, яких ти щодня закликаєш помирати, а сам боїшся навіть у самому центрі Москви піддатися мінімальному ризику?

Проблема саме політична і психологічна. Вона полягає в тому, що Москва не вивозить цю війну. Москва на п’ятому році вичерпала можливості мотивації для її продовження. І чисто символічно саме 9 Травня є свідченням цієї проблеми. Її неможливо перескочити, її неможливо здолати, ти нічим не можеш її обґрунтувати. Ну, ви знаєте: типу я там виступлю у відеозапису, ми на екрані мене покажемо. Усе всі розуміють. Одна за одною відбуваються події, які демпінгують Путіна як верховного жреця цього культу смерті: Туапсе, ситуація на фронті, де вже два весняних місяці нічого не відбувається  (Москва нічого не досягла, не взяла жодного значущого населеного пункту, хоча покладала великі сподівання на весняно-літню кампанію), допомога Трампа Москві у вигляді тимчасового зупинення санкцій, високих цін на нафту - нічого з цього не працює на користь досягнення найближчих цілей - оперативних, тактичних, а може, навіть стратегічних.

То що тоді потрібно Москві для того, аби досягти відчутних перемог в Україні? Відповідь: нічого. Вона не може нічого зробити. Жодна допомога не йде їй на користь. Нічого неможливо досягти, скориставшись усіма цими перевагами. А отже, війна втрачає сенс. Отже, смерть на ній не має жодного сенсу і значення.

І це починає розуміти обиватель, насамперед він. Туапсинці як зараз міркують? Їм подобається те, що відбувається? Так, зрозуміло, що це локально. У Росії відсутня емпатія. Москвич не співчуватиме туапсинцю. Так завжди було, до речі, це не новина. Але солдату в окопі, в якого лічильник життя дуже короткий, дуже важливо усвідомлювати, чому він там. Ц прямий крок до дезертирства й чогось подібного. Адже, я вам нагадаю, у 1917-му саме такі настрої були. Перша світова війна розпочиналася з портретами Ніколая Романова в 1914 році. А до 1917-го вже розповідали анекдоти про його дружину, Олександру Федорівну, яка спить із Распутіним.

Руйнування саме влади – ось до чого все рухається. Путін тут дуже вигідний об’єкт, йому цього року виповниться 74 роки. Він намагається видавати себе за такого собі Зигфрида з мечем нібелунга, язичницького лідера, що веде до Вальгалли свої полки. А насправді це просто пенсіонер, який усього боїться. Ну от якби він вийшов і сказав: "Та нехай дрон у мене влучає - я помру красиво" - ви можете уявити Путіна таким сміливим? Хтось може собі уявити від людини, яка збирається жити 150 років, жертву заради високої мети досягнення всемогутності Росії? Її владою, її деміургом, як він намагається себе подавати?

Ні, Путін звичайний пенсіонер, міг би здавати зараз пляшки й абсолютно нічим не відрізнявся б від будь-якого російського обивателя. Але підніс його кінець XX століття аж на вершину влади - необґрунтовано, незаслужено. І це поступово доходитиме до тих, хто ним раніше захоплювався. Це протверезіння, хоч і повільне, не швидке, більш-менш почалося. Я цей етап зараховую до 1418 днів, коли порівняння аж проситься: у Вітчизняну війну дійшли до Берліна – тут зупинилися біля Покровська. Заради чого, навіщо, чому?

Ба більше - ситуація лише погіршується, не поліпшується. І незрозуміло, де шукати джерело її поліпшення. Війна змінилася настільки, що всі її попередні засоби та інструменти більше не працюють: кількість танків, бронетехніки, кількість військ. Якщо Україна виготовляє 7 мільйонів дронів (а кажуть, саме стільки на рік і, кажуть, виготовлятиме мало не в півтора раза більше), то яка різниця, скільки в тебе військ, яка різниця, скільки в тебе танків? Це все неможливо ефективно застосовувати. Це трупи, трупи, трупи, гори брухту, на які перетворюють усе безпілотні засоби.

Так, але ми з вами розумні раціональні люди, і ми б не починали взагалі. А Путін розпочав, і він сподівається на те, що, можливо, Шойгу чи хтось інший спалить чергового чорного верблюда, принесе в жертву якихось курей чи козлів. І вони продовжують війну. Можливо ті моменти, про які ви кажете, не обов'язково 9 чи 8 травня, може бути і 20-те, і 21-ше, і 22-ге,  і це може бути і Москва, і Петербург - чому ж тільки мешканцям Туапсе страждати? Вони повинні це враховувати і видавати якісь сигнали до того, що вони готові до порозуміння. Наразі сигналів не бачимо, Путін бубонить і надалі: будемо продовжувати війну, поки не тріснемо.

Це тому, що війна потрібна лише Путіну. Взагалі якщо брати владний клас за єдине ціле, кому вона конкретно особисто потрібна? Наприклад, Мішустіну, главі уряду, який формально, за конституцією, може змінити Путіна, якщо з ним щось станеться, - йому вона навіщо? Яку функцію, який аргумент на користь його влади може забезпечити продовження війни? Навпаки - припинення війни будь-ким з наступників Путіна стане обґрунтуванням, чому він, саме він, очолить владу в Росії. Путін просто не знає, як діяти інакше, - ось у чому справа. Він вважає, що, якщо він зупинить війну, піде на мирні угоди, на якісь поступки і компроміси, які в принципі можливі, безумовно… Зупинити лінію фронту - ти й без того отримуєш 20% території України.

Але ж ні, чомусь усе вперлося в жалюгідний шматок 6-6,5 тисяч км² Донецької області. Здавалося б, що він тобі дає? А виявляється, він йому дає обґрунтування «перемоги»: ми хотіли взяти Донбас - ми його, цей Донбас, узяли. Ось як йому треба показати підсумок цієї війни. А зараз показувати нема чого. Путін вважає, що явно буде недостатньо просто сказати: ну, ми 20% взяли - це і є перемога. А яку ціну ти заплатив? Якщо відразу цей рахунок і не буде пред’явлено, його буде виставлено через якийсь час. І рівно тому Путін, конкретно Путін зупиняти війну не збирається.

Якщо уявити собі таку реконструкцію: ось Путін умер сьогодні, просто напередодні 9 Травня. З яких причин, як - неважливо. Запевняю вас, війна зупиниться. Відразу ж будуть запропоновані мирні угоди з боку Москви, дуже вигідні Україні на цьому етапі. Буде незрозуміла ситуація і хаос на фронті - а чого воювати, чого гинути? Цього товариша немає, війна цілком може зупинитися, то чого я повинен загинути просто в момент, коли все це може зупинитися? Ніхто не захоче загинути.

Ніхто не захоче загинути. Просто є такі експерти, які говорять: ні, війна триватиме далі, буде такий самий наступник, ще жорсткіший. Не буде. Тому що він не зможе просувати війну далі. Він програє її. Хто б не прийшов на місце Путіна, нема такої фігури, яка зможе капіталізувати продовження війни, це неможливо - заради чого? Треба буде придумувати нову ідею, тому що Путін здебільшого продовжує війну заради збереження незмінної власної влади. І тому це є глухий кут. Адже щоб рухатися далі, Путіну потрібно провести мобілізацію, потрібно відправити на фронт наступні 300-350 тисяч одночасно мобілізованих першої категорії військово-облікових спеціальностей, другої вже категорії військово-облікових спеціальностей. Це просто на заклання їх віддати, просто вбити ще 300-350 тисяч.

І всі це розуміють. Чому? Тому що навіть не розуміючи до кінця, можливо, скільки гине, як гине и що гине, обиватель відчуває, що війна вже йде довго. Тобто скільки б не відправили на фронт, війна не закінчується - отже, щось там не так, щось там інакше працює. Здавалося б, вони провели часткову мобілізацію у вересні 2022 року. А який її результат? Що вона дала? Фронт у принципі плюс-мінус там і є, він нікуди не змінився, сильно він не змінився. Це означає, що ти можеш покласти ще і 300, і 500, і мільйон, а отримаєш плюс-мінус той самий результат. Ну, добре, захопиш ти ще 7 тисяч квадратів – що далі з ними робити?

Тому з цієї точки зору в Путіна просто немає - в його розумінні, наголошую, - іншого виходу, адже він бореться не за перемогу у війні. Можливо, десь він і розуміє, що її не буде, до Києва  він не дійде. Він бореться за власне самозбереження, за те, щоб його не наздогнали вимоги, претензії, які йому неминуче висунуть, до речі, середовище ветеранів, суспільство, влада. До того ж це відбуватиметься на тлі його послаблення - усе ж таки 74 роки, вік не додає ваги. Порівнювати його з Трампом нема сенсу: Трампа вибрали - він пішов через 4 роки. А Путін куди піде, куди йому йти? Гріхи тягнуть до землі.

Тому для деспота, для диктатора-узурпатора це завжди цілковито інша ціна. Трампа в найгіршому випадку можуть посадити, а ось Путіна може чекати доля Каддафі. Тому тут трохи інакше для нього це все працює. І неможливо мобілізацію починати - страшно, і зупинити війну страшно, и продовжувати її незрозуміло як. Ось така приблизно ситуація.

Свого часу був такий товариш Пригожин, але він не пережив авіарейсу. Зрозуміло, що Путін дуже активно стежить за подібними рухами, щоб їх не допустити. Але ви правильно відзначили: крапля за краплею, Туапсе, Чита, Камчатка, Магадан і так далі. Це в принципі дає певний ефект.

Вони постійно показують Москву, але альтернативні якісь виступи можуть початися - якщо не на фронті, то деінде. Пам'ятаєте, свого часу активно виступили в Новочеркаську, коли там не завозили їжу. Комуністи розстріляли новочеркаські виступи з танків. Радянський союз це не розвалило, але зараз ситуація може мати накопичувальний ефект. Чи ні? Чи просто сподіватися, що Путін рано чи пізно, можливо рано, відкине копита?

У Новочеркаську виходили, до речі, з портретами Леніна, якщо пам’ятаєте, у 1962 році, за Хрущова.

З портретами Леніна. Але за свинину.

За свинину, так. Почалося з дрібниць, а довелося розстрілювати, і ще й потім розстрілювати організаторів після суду, там кількох людей розстріляли просто за вироком суду. Зараз не така ситуація. Тоді все ж таки Радянський союз не воював, не було такої напруги. Хоча то була тоталітарна система, як і сьогодні у випадку з Путіним - це також тоталітарна система з усіма наборами, притаманними такого роду системам, зокрема репресивним механізмом, функціональним механізмом.

Але, повторюю, різниця, по-перше, в тому, що тоді система була ідеологічна, треба було з портретами Леніна ходити, і влада була з портретами Леніна. А зараз – позаідеологічна, зараз немає портретів, окрім портретів Путіна. І ось дехто виходить – у мережі, щоправда, не на вулицю - з портретами Путіна. Якісь Боня, Айза, не знаю, чи стежить українська аудиторія за цими персонажами, - вони теж із портретами Путіна.

А Боня - це такий цікавий казус. Вона підставна, чи вона чиясь, чи це просто вирішили розіграти паралельний трек про всяк випадок?

Гадаю, спочатку це був просто імпульс ексцентричності такої, знаєте, з Монако: зараз за народ потурбуюся - про падіж худоби й повінь у Дагестані. Начхати їй і на Дагестан, і на Новосибірськ, і на решту, у Монте-Карло в ресторанах на площі завжди є їжа. Гадаю, почала вона з імпульсу якогось внутрішнього, хайпу, якогось бажання уваги, ще чогось такого. Я не повірю, що вона має соціальну начинку, що вона за народ, якось у цьому треба бути вихованим за роки, цим потрібно займатися, а не так, що між світлом-напівсвітлом, богемними розвагами раптом почати непокоїтися, як там народ живе, що з телеграмом, чи забороняють інтернет.

Ні, Боня почала знічев’я. А тепер вона, авжеж, працює з адміністрацією президента, звісно. Зараз вона є похідною прямою від того, що робиться в управлінні внутрішньої політики, і Кирієнко нею керує. І те, що вона завершила дискусію з Соловйовим щодо суперечок стосовно критики дій влади тим, що вони створюють якийсь майданчик у якомусь месенджері «Макс» луб’янському, - це ще один доказ.

Щодо заколотів, чи можливі вони і чи є новий Пригожин – немає нікого, хто міг би взяти на себе відповідальність. Тому що в доповіді CNN, яка цитує анонімну розвідку, мабуть британську, хоча мені здається, що це чиста профанація, називають Шойгу. Але Шойгу — це не фігура, Шойгу не може в принципі нікого об'єднати. Це людина найвищого тиражу абсолютно. Кажуть, він популярний серед військових. Як він може бути популярним серед військових, якщо він ніколи не служив, жодного дня? Він строкової служби не проходив. Він син партійного начальника там у себе, в Туві. Тому ніякого авторитету в армії він ніколи не мав, він звичайний шахрай, але хитрий шахрай, управлінець-шахрай. Тому ні, це не та фігура.

В армії могла б з'явитися така фігура - з середовища, яке на війні. Якась така людина могла б викликати довіру. Але ви праві в тому, що Путін не дозволить такому з'явитися. Усі зробили висновки з подій 2023 року - червневого маршу Пригожина та серпневого вбивства Пригожина в літаку. Звісно, він залякав еліту, самі вони нічого брати на себе не хочуть. 

А китайці? Шойгу їздив, дуже активно спілкувалися з представниками політбюро Комуністичної партії Китаю.

А вони там періодично всі туди їздять. Мішустін навіть частіше туди їздить, не кажучи вже про Патрушева та всіх інших. Ні, я б сказав так: китайців поки що все влаштовує. Ось якщо вони побачать, що Путін зовсім не функціонує, тоді вони будуть грати на чиюсь користь, щоб його замінити. Але поки що їх все влаштовує, тому що Путін об'єктивно робить все, що необхідно Пекіну. Він нічого не робить проти Пекіна: з Заходом він посварився, війну він продовжує, значить, далі послаблює Росію. Отже загрозу він не може становити, бо слабшає, тому що старий. Він дуже влаштовує Пекін. Пекін не хотів би зараз змін. А навіщо? Щоб прийшов хтось, хто налагоджуватиме відносини з Заходом, намагатиметься вийти з режиму санкцій і зупинити війну і тим самим припинити послаблювати Росію ще більше? Ні, така людина їм невигідна. Навпаки, їм вигідна людина, яка все продовжуватиме, щоб Росія слабшала далі та все сильніше потрапляла в залежність від Китаю. Їм така людина потрібна.

Історія з інтернетом - вони таким чином хочуть вирішити внутрішньоросійські питання? Чи це все-таки вони дуже переживають за те, що українські дрони активно будуть знайомитися з російськими військовими об’єктами?

Ні, це, звичайно, насамперед для забезпечення тотального контролю над інформаційними потоками - це перше головне завдання. Тобто, умовно кажучи, якби це не було пов’язано хоча б якоюсь мірою з роботою українських дронів, вони б усе одно заборонили телеграм, усе одно блокували б мобільний інтернет у будь-якому разі. Чому? Тому що вони хочуть закрити цей контур повністю, як це відбувається в Китаї. А краще, як у Північній Кореї. Їм потрібно, щоб уся інформація надходила з одного джерела - від їхньої влади, під її контролем має бути вся інформація. Це найголовніша причина.

До речі, дрони зараз уже літають за допомогою штучного інтелекту. Закладається програма за координатами, які надає американська сторона. І, чесно кажучи, велика навігація там уже не надто потрібна. Не всім, деяким дронам навігація за допомогою супутникового зв'язку чи інтернету необхідна. Та поза тим я хочу сказати, що технології просунулися набагато далі. І зараз уже говорити просто про те, що інтернет і його блокування заважають руху ударних безпілотних літальних систем… Нехай краще технічні фахівці це коментують. Я вважаю, що вони все одно це робили б, незалежно від того, наскільки ефективно працює українська безпілотна авіація. Мені здається, це було б у будь-якому разі. 

А коли запалало в Туапсе, це викликало резонанс у Росії? Адже завтра Перм, а післязавтра — Ленінград?

Російські обивателі так не міркують. Вони міркують за принципом «Помри ти сьогодні, я - завтра». Туапсе — це десь. Ну, не поїдемо в Туапсе - в Туреччину поїдемо. Ось така логіка міркувань. Хоча Туапсе — це курорт, там купаються. Раніше купалися. І ось це применшення, приниження масштабу проблеми - це теж дуже російська риса. Тобто спроба ввести в оману, мовляв, ні-ні, це проводиться захід, буде в нас сезон купальний, туристичний, усе добре. А як сказав губернатор Краснодарського краю Кондратьєв, це мазут скидають із дронів українці. Розумієте - мазут скидають із дронів українці. Нормальна людина може взагалі таке сказати? Це може сказати тільки повний дебіл.

Тому з цієї точки зору відчуття страху такого прямого поки що, крім Туапсе, ні в кого, можливо, і нема. Усім здається, що з ними такого не станеться. Для цього потрібен більш тривалий термін послідовного впливу на великі міста Росії, щоб це охопило масово. Поки що цього точно недостатньо, тому що ми не бачимо проявів страху в Москві, Петербурзі або навіть містах, які зазнали ударів уже навіть за Уралом - в Єкатеринбурзі, в Чебоксарах, куди ось на завод упало. Там немає масової паніки. З одного боку, тому що це дефіцит інформації, з іншого — російський авось: «ну, до нас точно не прилетить», «це десь там на кордоні, десь у Краснодарському краї». Тому потрібен більш тривалий вплив, щоб паніка і хаос охопили більше населення, хоча б європейську частину Росії.