Геніальний художник, якого переслідував КДБ: де народився Іван Марчук і що подивитися поруч

А народився він якраз 12 травня у селі Москалівка на Тернопільщині. З цієї нагоди та з посиланням на esu.com.ua і не тільки розповідаємо про все це докладніше.

Чому Іван Марчук – у списку геніїв поруч зі Стівеном Гокінгом?

Невелике тернопільське село Москалівка стало рідним для Івана Степановича Марчука, там він народився 12 травня 1936 року. Ніхто б тоді не подумав, що у 2007 британська газета The Daily Telegraph додасть цього вже митця зі світовим іменем до переліку "100 геніїв сучасності", разом із такими постатями як Стівен Гокінг, Білл Гейтс чи Пол Маккартні. Марчук став єдиним українцем у списку.

Іван Марчук також є Народним художником України, лауреатом Національної премії імені Шевченка, кавалером ордена Свободи й носієм відзнаки президента "Національна легенда України". А згаданий вище пльонтанізм – це його власна техніка живопису.

Марчук винайшов її та вперше застосував у пейзажі 1972 року. Назва походить від поширеного на Заході України свого часу слова "пльонтати" – плести, переплітати. Застосовуючи її, художник наносить тисячі найтонших кольорових мазків, які переплітаються під різними кутами та в результаті утворюють об'ємне зображення з ефектом внутрішнього світіння.

Цікаво, що скопіювати таке практично неможливо, тож кожна робота унікальна і невідтворювана. І, звісно, роботи майстра у жоден спосіб не вписувалися в офіційний соцреалізм – тож Марчука десятиліттями переслідував КДБ, а Спілка художників відмовляла у членстві аж до 1988 року.

Хто такий Іван Марчук і чим особлива його творчість: дивіться відео ukrainernet

Тут немає оригіналів картин Марчука, але сюди все одно варто їхати: чим цікава Москалівка?

Москалівка сьогодні – село недалеко від Кременця у Тернопільській області. За кількасот років свого існування воно стояло на кордоні Російської та Австрійської імперій, було у складі Польщі та потерпало від радянської влади, а проте залишалося впізнаваним місцем із потужною ідентичністю.

Там, де була хата, коли була родина, оце й був дім. Моє село – то була найближча моя маленька батьківщина. Потім, коли я розширював свої горизонти, то оця земля ставала моєю батьківщиною – не держава, а земля,
– як цитує Ukraїner, так сам Іван Марчук розповідав про Москалівку.

Головна туристична точка тут, звісно, це Музей-кімната Івана Марчука, відкрита у 2010 році у приміщенні школи. Там є кількасот експонатів про життя і творчість митця – оригінали фотографій, особисті речі, листи, каталоги, публікації. Але є важливий нюанс для тих, хто їде по оригінальні картини.

Річ у тім, що у 2021 році художник особисто забрав понад 40 своїх робіт із музею. Як пояснював сам Іван Марчук у фейсбуці, причиною стали несприятливі умови зберігання та відсутність охорони, а ще й складність добирання до села. "Дорога до села вся в ухабинах і канавах. Але то моя рідна дорога додому", – зворушливо коментував він ситуацію.

Отже, атмосфера батьківщини Марчука збережена, але по оригінали його полотен слід їхати до Києва. Якраз 12 травня там запрацює постійна виставка творів художника, де представлять роботи з музеїв Києва, Львова, Сум, Луцька, Івано-Франківська та Канева, як пише "Інтерфакс-Україна".

Якщо відвідати виставку не вдасться – ось який вигляд мають роботи Івана Марчука: дивіться відео ukrainernet

Друга обов'язкова зупинка у Москалівці – дерев'яна церква святого великомученика Димитрія Солунського, збудована у 1750 році. Ба й навколо села є цікавий маршрут: до Кременця – менш як 20 кілометрів, до Збаража – близько 50, а до Почаєва – десь 30.

Які ще цікаві місця Тернопільщини можна додати до свого маршруту регіоном?

Варто розглянути Кременецький замок на горі Бона. Це одна з небагатьох фортець Русі, яка пережила монгольську навалу, а от у 1648 році після шеститижневої облоги її взяли козаки Максима Кривоноса. Сьогодні це контрольовані руїни з частково відновленими мурами, де тривають археологічні розкопки.

У тому самому районі у селі Білокриниця стоїть один із найоригінальніших палаців Тернопільщини – у стилі англійської готики. Про нього знають набагато менше туристів, ніж про Збаразький чи Вишнівецький замки, а дарма – це дійсно унікальний зразок палацового мистецтва у цій місцевості.