На Батьківщину-матір впала тінь Коломойського. Верховний Суд вирішує долю приміщень Музею війни

12 травня Верховний Суд вирішує долю приміщень музею «Батьківщина-мати». Мова про будівлі, які розташовані на найдорожчій землі в центрі Києва у Печерському районі. Їх може забрати фірма, бенефіціаром якої раніше був Андрій Богдан – колишній адвокат Ігоря Коломойського та ексглава Офісу президента. Про це «Главком» писав ще 2022 року, коли справа слухалася в суді першої інстанції. 

У публікації йшлося, що приміщенням може загрожувати приватизація і зараз керівництво Музею війни теж наголошує, що це один із ключових ризиків. Товариству «Архітектурна майстерня «Інка», яке претендує на приміщення, раніше вдалося скасувати в суді пункт договору, який унеможливлював приватизацію орендованих приміщень.

Хоча раніше і Мінкульт, і Фонд державного майна України запевняли, що приватизація будівель Музею війни неможлива, але зараз є обставини, які змушують музейників хвилюватися. Товариство «Архітектурна майстерня «Інка» оцінило покращення у цих будівлях у 43 млн грн, хоча приміщення воно отримало у задовільному стані. 

Прокуратура доводить у суді, що питання суми «поліпшень» взагалі не було предметом спору, і заявлена сума містить не лише вартість реставрації будівлі, але й вартість озеленення та паркану. Землю, на якій проводили ці роботи, товариству в оренду не передавали і, за законом, такі витрати не належать до невід’ємних поліпшень орендованого майна. 

Саме такі роботи з благоустрою та реставрації можуть стати одним з аргументів для подальшої приватизації. 

За ці роки справа дійшла до Верховного Суду й громадська ініціатива «Голка» перед вирішальним засіданням вивчила рішення судів попередніх інстанцій та поспілкувалася з директором Музею війни Юрієм Савчуком.

Хто претендує на приміщення музею «Батьківщина-мати»?

За будівлі, де директор музею Юрій Савчук хоче облаштувати простори для роботи з дітьми і ветеранами російсько-української війни, судиться товариство «Архітектурна майстерня «ІНКА».

Андрій Богдан, який після парламентських виборів 2019 року очолив Офіс президента, раніше був одним з бенефіціарів цього товариства, як і Микола Сольський – колишній народний депутат, що згодом очолив Мінагрополітики. 

Сольського, до речі, зараз судять. НАБУ звинуватило колишнього урядовця та політика в участі у злочинній схемі щодо незаконного заволодіння землею на Сумщині.

Зараз же Сольський перебуває у СІЗО через ще одну справу. Туди ексурядовець загримів після отримання підозри за фактами шахрайських дій. Про це йдеться у публікації «Главкома» «Зернова піраміда Сольського? Історія карколомної афери та арешту ексміністра».

Після парламентських виборів товариство очолила Олена Фасоль, яка досі є помічницею на громадських засадах у народного депутата з фракції «Слуга народу» – Олександра Маріковського.

Боротьба триває за два приміщення.

Одне – резиденція командувача Київським військовим округом. Вона розташована між Лаврою і головним корпусом музею війни – монументом «Батьківщина-мати».

Звідси фантастичний краєвид на Дніпро і Лівий берег. 

Директор Музею війни Юрій Савчук розповідає, що саме зараз працівники установи створюють нові колекції про російсько-українську війну, паралельно продовжують досліджувати й історію Другої світової, УПА, участь українців у війні в Афганістані та інші повʼязані теми: 

«Саме зараз Музей війни гостро потребує повернення з оренди товариством «Архітектурна майстерня «Інка» будинків колишнього особняка командувача Київським військовим округом. Ми плануємо там не робочий кабінет директора чи щось подібне, там має бути Центр для роботи із дітьми, а в меншій будівлі поруч – Центр для ветеранів цієї російсько-української війни». 

Наразі для прийому дітей в головному музейному корпусі «Батьківщина-мати» є лише оця маленька кімната, де навіть немає вікон.

Директор Музею війни Савчук, який прийшов на посаду у 2021 році, наголошує, що після повномасштабного вторгнення виклики змінилися і, на його думку, є підстави розірвати договори оренди. Відтоді документування подій  і їх музейна інтерпретація стали для Музею пріоритетним обов’язком та набули масштабного характеру. 

Внаслідок системних наукових розвідок суттєво збільшилася кількість музейних експонатів, відкрито нові виставки, що зумовило гостру потребу у задіянні всіх наявних площ Музею. 

До речі, частина орендарів з такою вимогою погодилися і вже звільнили приміщення. Але не товариство «Архітектурна майстерня «ІНКА», з яким підписали договір 2019 року і він має тривати до 2030 року. 

Ще на початку роботи, коли новопризначений директор Музею спробував зайти за паркан, охорона компанії орендаря фактично затримала його і утримувала деякий час проти його волі. За цими обставинами, каже Юрій Савчук, навіть відкрили кримінальне провадження, але воно завмерло. 

Позов про розірвання договору оренди із товариством «Архітектурна майстерня «ІНКА» в інтересах Музею подав заступник генпрокурора і до цього позову приєдналися міністерство культури і Фонд держмайна.

Прокуратура переконана, що «покращення» не могли коштувати стільки, скільки заявляє товариство, а частина таких «покращень», взагалі, не стосується орендованих приміщень. Що важливо: за огорожею, яку звели орендарі, опинилися і три господарські будівлі Музею, які також в оренду ніхто нікому не передавав. 

Пресслужба Генеральної прокуратури наголошує, що у звʼязку з повномасштабним вторгненням відбулася істотна зміна обставин, оскільки змінилася концепція діяльності Музею війни, розширилися його функції, збільшилася кількість експонатів і виставкових проєктів обумовили об’єктивну потребу у використанні всіх наявних площ для виконання державних і музейних завдань.». Тобто на базі існуючого музею фактично створено новий музей, який за масштабом діяльності в рази перевищує попередній. 

Фундаментальною основою діяльності Музею після зміни концепції є спадкоємність боротьби за незалежність України, в якій нинішній російсько-український збройний конфлікт є кульмінацією та вирішальним протистоянням на шляху звільнення від російського впливу. 

Позиція суддів першої і другої інстанцій вражає: Музей, на думку суддів першої і апеляційної інстанцій, не може апелювати до початку широкомасштабного вторгнення як до непередбачуваної істотної зміни обставини, бо війна Росії проти України розпочалася ще в 2014 році і тривала на момент підписання договору оренди в 2019-му.

Договір підписали 10 вересня 2019 року. Чи могли тоді музейники передбачити аж таку ескалацію з боку Росії? Усього за три дні до підписання договору відбувся сенсаційний обмін полоненими із РФ. Тоді вдалося повернути після пʼятирічного полону режисера Олега Сенцова, а риторика нового на той час президента України Володимира Зеленського була спрямована на пошук дипломатичного врегулювання відносин з Москвою. 

Для розуміння, на початку повномасштабного вторгнення у Музею війни Генштаб просив карти столиці 1941 року та музейні експонати – протитанкові їжаки й триноги для кулеметів. Музейні експонати взяли для оборони столиці і все це – непередбачувана істотна зміна обставин, в яких зараз працює музей.  

Судді в апеляції не побачили нагальної необхідності Музею війни у нових приміщеннях.

Тим часом «Голка» з’ясувала, в яких умовах зберігаються експонати, для яких нібито достатньо місця. Дійсно, на балансі Музею війни є 32 652 квадратних метри. З них 18 531 квадратних метри – технічні приміщення. І вони точно не призначені для музейних експонатів.

І ось у таких технічних приміщеннях під трубами зберігаються музейні експонати. Частина з них ті – які були задіяні для оборони столиці 2022 року.

Юрій Савчук пояснює: «Нові сучасні будівлі обовʼязково треба буде будувати після війни, і місце поки є – це так звані елінги поблизу «Батьківщини-мати», хоча й на них має апетити народний депутат від фракції «Слуга народу» (мова про Олександра Горобця – примітка авт.), пише листи директору Музею і премʼєр-міністерці Юлії Свириденко з претензіями на цю ділянку. Але зараз будівництво лише в наших планах, поки триває велика війна. 

І російсько-українська війна дає все більше експонатів для музеїв. Зараз музейники оцифровують 3 млн похоронок, які отримали українські сімʼї під час тієї Другої світової війни: «Це наш документальний доказ визначного внеску українського народу в перемогу над нацизмом, що постійно й повсюдно намагається спростувати путінська пропагандистська машина», – говорить Юрій Савчук. 

Росія нищить історичну спадщину українців. На початку 2025 року у Львові ворожа ракета знищила Музей Шухевича. Уночі проти сьомого травня 2022 року російська ракета прямим влучанням знищила Музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка на Харківщині, музеї Херсона були нещадно пограбовані під час російської окупації міста у 2022-му році. Тим часом на все ще окупованих територіях росіяни стаханівськими темпами зводять нові музеї і реставрують старі, бо вороги чудово розуміють силу культури і музейних установ у формуванні світогляду людей. За таких обставин кожен музей на підконтрольній уряду України території потребує особливого дбайливого ставлення і всебічної допомоги від влади, бізнесу і суспільства в цілому. Але Музею війни доводиться не лише рятувати експонати від російських ракет, а й відстоювати свої площі у судах проти українських бізнесменів, пов’язаних із політиками. 

Адвокат Юрій Мельник, який ознайомився з інформацією у справі, яку слухає Верховний Суд, пояснює:

«Тут є важливий нюанс, який може помітити лише юридично обізнана людина. Якщо простежити цю справу з самої першої інстанції, то видно, що саме там могли бути спроби домогтися розгляду справи саме цією колегією суддів Верховного Суду – Юрія Чумака, Тетяну Дроботову та Надію Багай. Товариство безпідставно оскаржило відмову у відводі судді першої інстанції, але не в апеляцію, а одразу в касацію. І було це в період відпусток, тому не важко було спрогнозувати, яким буде результат. Звісно ж, «Архітектурній майстерні Інка» відмовили у касації. Але саме це дозволило на етапі касації потрапити у ту саму колегію».

Щоб з’ясувати позицію товариства «Архітектурна майстерня ІНКА», громадська ініціатива «Голка» направила організації листа ще на початку квітня. Але відповіді досі немає.

Від рішення Верховного Суду залежить не лише доля двох будівель у центрі Києва. Йдеться про те, чи зможе державний музей, який документує війну Росії проти України, зберегти простір для власного розвитку під час цієї війни. Засідання відбудеться 12 травня о 16:40 у Касаційному господарському суді Верховного Суду у місті Київ, вулиця Копиленка, 6.