На найгарячішій планеті могли вціліти зонди Землі – нове дослідження здивувало науковців

Венера вважається одним із найнепридатніших для техніки місць у Сонячній системі. Температура її поверхні достатньо висока, щоб плавити свинець, атмосферний тиск у 93 рази перевищує земний на рівні моря, а густі хмари насичені сірчаною кислотою. Про це пише Gizmodo.

Чи справді на Венері досі лежать уламки земних зондів?

Саме тому десятиліттями науковці припускали, що всі апарати, які коли-небудь досягали поверхні цієї планети, були повністю знищені невдовзі після посадки. Однак нове дослідження, опубліковане в журналі Geoarchaeology, ставить це уявлення під сумнів.

Команда космічних археологів дійшла висновку, що щонайменше сім космічних апаратів можуть досі залишатися на поверхні Венери у вигляді історичних артефактів космічної доби.

Автори роботи проаналізували 15 місій, які відвідували Венеру в період з 1965 по 1985 рік, і дійшли висновку, що екстремальні умови планети не обов'язково знищують металеві конструкції так швидко, як вважалося раніше.

Чому Венера може зберігати космічні артефакти

Попри надзвичайно агресивне середовище, Венера має одну важливу особливість – її геологічні процеси відбуваються дуже повільно.

На відміну від Землі, де тектонічна активність, ерозія, вода, вітер і біологічні процеси швидко руйнують штучні об'єкти, на Венері таких факторів значно менше. Дослідники також звернули увагу на відносну кліматичну стабільність планети у глобальному масштабі.

Саме це, на їхню думку, створює несподівано сприятливі умови для довготривалого збереження металевих залишків космічних апаратів.

Як учені перевіряли цю гіпотезу?

Команда під керівництвом космічного археолога Luca Forassiepi провела детальне моделювання в лабораторії NASA Glenn Research Center.

Для експериментів використовували установку GEER – Glenn Extreme Environments Rig, яка дозволяє відтворювати екстремальні умови Венери. Основним об'єктом аналізу став апарат Pioneer Venus Day Probe, запущений NASA у 1978 році. Його місією було дослідження атмосфери планети під час спуску.

Після входження в атмосферу апарат не лише витримав падіння, а й продовжував передавати дані з поверхні протягом 67 хвилин 37 секунд, перш ніж його роботу припинили перегрів, надвисокий тиск і виснаження джерел живлення.

Які частини могли пережити десятиліття

Результати моделювання показали, що деякі елементи конструкції зонду могли зберегтися навіть через десятки років.

Основний корпус апарата був виготовлений із титану – металу, який продемонстрував високу стійкість до венеріанських умов. Алюмінієві внутрішні модулі також виявилися доволі стійкими до руйнування.

Найменш витривалими виявилися ущільнювачі та герметичні прокладки, які мали підтримувати внутрішній тиск. Саме вони, ймовірно, першими втратили функціональність через тривалий вплив екстремального середовища.

Дослідники припускають, що під час проходження через кислотні хмари апарат зазнав деформацій та пошкоджень, однак не був повністю знищений.

Теоретично сучасна місія з достатньо потужною камерою могла б зафіксувати залишки цього зонду на місці посадки. Науковці вважають, що знайдені на Венері залишки мають не лише історичну, а й практичну цінність.

Вони можуть допомогти інженерам краще зрозуміти, як різні матеріали поводяться в надекстремальних умовах, що стане важливим для створення майбутніх міжпланетних місій. Особливо актуальним це є на тлі нових програм дослідження Венери.

DAVINCI, запуск якої попередньо запланований на 2030 рік, має дослідити атмосферу планети. Ще одна місія, VERITAS, орієнтовно стартує у 2031 році для картографування поверхні.

Якщо ці апарати зможуть виявити залишки попередніх місій, це стане унікальним прикладом позаземної археології – першими "руїнами" людської цивілізації на іншій планеті.