Небо над заводом: як Україна та РФ нищать дрони ще до виробництва

Останні місяці відзначилися значним зростанням атак на виробничі потужності безпілотників. Ця тактика стала відповіддю на обмежену ефективність традиційних засобів протидії, таких як системи протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Мета очевидна: знищити ворожі дрони ще до їхнього виходу на поле бою.

Україна, усвідомлюючи важливість цього напрямку, значно посилила удари по російських об’єктах. Однією з наймасштабніших атак став удар по заводу «Атлант Аеро» в Таганрозі Ростовської області. Крилаті ракети «Нептун» вразили підприємство, що виготовляло ударно-розвідувальні дрони «Молнія» та компоненти для безпілотників «Оріон». Супутникові знімки після удару засвідчили значні пошкодження.

Водночас Україна розширила географію своїх ударів, зачіпаючи не лише заводи зі складання дронів, а й виробництва ключових компонентів. Наприклад, удар по підприємству «ВНІІР-Прогрес» у Чувашії, яке виготовляє навігаційні приймачі та антени для безпілотних систем, демонструє жорсткіший підхід до протидії дронам, впливаючи на ланцюги постачання.

Росія не залишилася осторонь, активно відповідаючи на українські атаки. Міністерство оборони РФ заявляло про серію далекобійних ударів по українських об’єктах навколо Києва, Харкова та Дніпра. Цілями ставали виробництва далекобійних безпілотників «Лютий», майстерні зі складання FPV-дронів, а також підприємства, що виробляють системи зв’язку, навігації та радіоелектронної боротьби.

Ця ескалація пояснюється технологічним прогресом безпілотників. Російські безпілотники стали більш стійкими до засобів РЕБ та оснащені вдосконаленими системами навігації. Українські ударні БПЛА, своєю чергою, збільшили дальність польоту до понад 1000 кілометрів, дозволяючи вражати цілі на значних відстанях, як, наприклад, у Татарстані.

Наразі аналітики вважають, що хоча удари по заводах впливають на інтенсивність атак, їх наслідки не є вирішальними. Обидві сторони мають розгалужені виробничі мережі та доступ до зовнішніх постачальників компонентів, що дозволяє швидко відновлювати пошкоджені потужності. Це створює схожу ситуацію з боротьбою проти саморобних вибухових пристроїв, коли тактика зменшує загрозу, але не усуває її повністю.

Здатність наносити подібні удари значно зросла завдяки покращенню розвідувальних можливостей обох сторін. Використання супутникових даних, агентської інформації та аналіз логістики дозволяють точніше виявляти виробничі майданчики та ланцюги постачання. За чотири роки конфлікту було зібрано багато даних про об'єкти через їх роботу та інформацію з місцевих джерел.

Цей новий етап війни дронів, де йдеться про знищення виробництв ще до того, як технології потраплять на фронт, відображає постійну технологічну гонку. Німеччина та Україна навіть підписали Лист про наміри щодо співпраці в області інновацій оборонних технологій, що передбачає спільну розробку та виробництво ударних дронів різної дальності, включно з тими, що можуть вражати цілі на відстані до 1500 кілометрів. Більше оперативних новин у Telegram Апострофа.

Видання Forbes зазначає, що удари по заводах з виробництва дронів та пов’язаній інфраструктурі напряму впливають на бойові дії. Жодна зі сторін не зберігає великі запаси цих безпілотників — їх зазвичай використовують одразу після виготовлення.

«Російські дрони дедалі частіше проходять українську оборону завдяки більш сучасній електроніці, потужнішій «начинці» та здатності працювати майже без участі людини», — пишуть аналітики Forbes, підкреслюючи виклики, з якими стикаються обидві сторони.

Таким чином, війна дронів переходить у нову фазу, де головна битва розгортається не лише в небі, а й на землі, у промислових цехах. Постійні атаки на виробничі потужності визначають майбутні стратегії та вимагають від обох сторін не меншої інноваційності у захисті, ніж у нападі.