Ненормальна діра: чому необхiдний законопроєкт про оподаткування посилок і до чого тут Китай

В це важко повірити, але багато людей стали публічно виступати проти закону, який прибирає схему з відсутності податків у посилок. Чому важко? Бо це просто схема. Відверта. Відкрита. І, здавалось, підтримувати це має бути соромно. Але ж ні.

Чому наявність такої діри ненормальна? Бо ми просто маємо ситуацію, коли податки платять з усього, окрім китайського імпорту. Ми ж розуміємо, що посилки — це на 90% якась китайська історія. Причому китайський уряд, який намагається підтримувати зростання економіки експортом, ще і субсидує цей імпорт. І от маємо ситуацію, коли вся продукція оподатковується, а китайська — ні. Уявіть. В місті є три супермаркети. В двох продається все з податками. А в третьому – без податків. А цей супермаркет ще й належить людині, що досі веде діяльність в Росії. І люди такі "Так це нормально".

Нічого нормального тут немає.

Кажуть, що це вдарить по найбідніших. Ну, по-перше, з такою логікою треба взагалі ПДВ відміняти. Бо він вдаряє по найбідніших. Але ж суспільство якось визначило, що податки потрібні. Зокрема — щоб найбідніші, а в Україні це пенсіонери, з чогось отримували свою пенсію. А по-друге, я прям бачу як пенсіонери сидять і замовляють щось на Тему. Давайте тоді скажемо, що в АТБ і в Аврорі також не буде тепер податків. Тоді це буде трошки більше чесно в аргументації про найбідніших.

Про що "законопроєкт про оподаткування посилок", який, до речі, є важливою частиною наших міжнародних забов’язань? Насамперед це про гроші. Потім — про рівність правил гри.

Про гроші зрозуміло. Минулого року імпорт через посилки склав 8 млрд доларів. Це шалена сума. Це майже 2 млрд доларів недоотриманих податків. За рік. І це було в 2025 році, коли всі зароблені гроші йшли на армію. Тобто просто Україна вирішила, що дешевший китайський шмат вартує того, щоб армія недоотримала 2 млрд доларів. А це і про дрони. І про зарплати військовим. Бо 2 млрд доларів — це 80 млрд гривень. Шалена сума.

Зараз вже дійшло до того, що українські мережі інтернет-торгівлі можуть вам запропонувати оформити вашу покупку як посилку і сплатити менше. І просто почекати тиждень. Не соромно? А контейнери, які раптом стають набором посилок? Це також "просто здалось" і просто "для підтримки бідних"?

А друге — правила гри. Це найважливіше, насправді, коли ми говоримо про зростання економіки і про прихід інвесторів. Мають бути рівні правила гри. Для всіх. І рівна конкуренція. Без цього не трапляється економічних див. Навіть у лібертаріанці, які заразом займаються доставленням посилок. Лібертаріанці ж завжди за рівні правила, чи не так? Вони ще проти держави. Це правда. Але під час війни без держави якось не виходить. Хіба є аргументи проти? І проти тези "що під час війни розумієш, що держава важлива і важливі податки" і тези "про рівні правила гри як запорука економічного зростання".

А якщо немає, то як тоді бути із ситуацією, коли одні продавці товарів мають можливість продавати без податків, а інші податки платять. Той самий приклад із супермаркетом.

Протекціонізм це погано. Але там принаймні кажуть "Ми підтримуємо наших проти не наших". А тут ми маємо ситуацію прям зворотню. Не рівні правила гри. А підтримка іноземного імпортера. "Підтримка не наших проти своїх". Причому "не наших" в прямому сенсі слова. Бо на чиєму боці виступає Китай у війні Росії проти України очевидно.

Чи є в цьому хоч якась логіка — питання риторичне.

І так. Це вимога МВФ. Вимога нашого лікаря від економіки. Якого корисно слухати. І рекомендації якого Україна так і не спромоглась виконати за 30 років. А потім раптом виникає питання "А чому в Польщі краще". Знов риторичне питання.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.