Кінець для Стармера? Той хто прийде йому на заміну стане кошмаром для України, Європи і Британії

Минулого четверга у Великій Британії пройшли місцеві вибори. В Англії обирали понад 5 тисяч депутатів до 136 місцевих рад. У Шотландії та Велсі – до місцевих парламентів.

Панівна Лейбористська партія зазнала приголомшливої поразки, втративши майже 1500 мандатів. Експерти називають результати жовтою карткою від суспільства уряду Кіра Стармера, а переможці – праві популісти з партії Reform UK Найджела Фараджа тепер хочуть дострокових парламентських виборів.

24 Канал розповідає, що стало причиною результатів, що шокують, наскільки вони були прогнозовані й чи чекати тепер швидких змін на Даунінг-стріт, 10. Розібратися в непростих процесах британської внутрішньої політики нам допомогла політологиня, британістка та співдиректорка програми "Майбутнє України" в Центрі геополітики Кембриджського університету Вікторія Вдовиченко.

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

Нищівна поразка Лейбористів у Британії

Лейбористи прийшли до влади лише 2 роки тому. Внаслідок липневих виборів 2024 року (Reform UK тоді взяла лише 5 місць, але за неї проголосували понад 4 мільйони виборців або 14,3%).

На тих виборах попередня влада – Консерватори – зазнали історичної поразки, а їхні історичні опоненти – Лейбористи – тріумфально повернулися. Новий британський прем'єр Кір Стармер обіцяв британцям вирішити соціальні негаразди та виправити помилки попередника – Ріші Сунаки.

Кір Стармер і Ріші Сунак / Фото Sky news

Але успіхи уряду були пов'язані здебільшого зі зовнішньою політикою, тоді як у внутрішні проблеми лише поглибилися, а міністри під керівництвом Стармера самі наробили чимало помилок і, на думку виборців, лише погіршили й без того не надто яскраву ситуацію.

Головною емоцією виборів-2026 стало розчарування. Британці показали, що розчаровані двома традиційними партіями держави – Консерваторами та Лейбористами, а тому активно проголосували за третю силу. Нею стала фаворит соціологів останніх 12 місяців партія Reform UK одіозного Найджела Фараджа, відомого тим, що колись з’їв під час дивного реаліті-шоу вим’я верблюдиці.

Ще кілька років тому він вважався абсолютним фріком й аутсайдером, а нині пана Фараджа вже називають наступним прем’єром Великої Британії.

Результати на травневих виборах-2026 дійсно шокували. Reform UK перемогла у традиційних вотчинах лейбористів і консерваторів, де ті перемагали десятки років. Головною здобиччю партії Фараджа стали виборці, розчаровані лейбористами. Саме вони забезпечили такий успіх Reform UK, частково підтвердивши теорію про "політичну підкову".

Вікторія Вдовиченко констатує тектонічні зміни в англійській глибинці та вказує на потенціал тамтешнього електорату, який фактично невідомий експертам на континенті, натомість дуже гучно заявив про себе на нинішніх виборах.

Reform UK посіла місце головної проанглійської партії в парламенті Вельсу та розділила з лейбористами цю позицію в парламенті Шотландії. Причини такого успіху зрозумілі – це затяжне економічне піке (Брекзит – Ковід – російське вторгнення до України та нафтогазовий шантаж Європи – обвал ринків, спровокований урядом Трасс – Трамп – Ормуз), з якого країні ніяк не вдається вигребти.

Бонусом став свіжий скандал із поплічником друга Трампа Епштейна лордом Мандельсоном, якому Стармер необачно дозволив продовжити кар'єру. Все це створило потужне комбо, яке відправило лейбористів у глибокий нокаут.

Це кінець для Стармера?

Не зовсім, принаймні так вважає Кір Стармер. У понеділок, 11 травня, він виголосив велику промову, в якій взяв на себе відповідальність за поразку, але заявив, що не піде у відставку, якби того не хотіли опоненти. Як з інших партій, так і власної.

Вікторія Вдовиченко припускає, що відставка Стармера найближчими днями дійсно може відбутися, але це буде такий собі виключно емоційний крок.

Прем’єр вже зіштовхнувся з внутрішньою опозицією – декілька впливових лейбористів пригрозили ультиматумами, а головна внутрішня опозиціонерка та обличчя заколоту проти Стармера – пані Кетрін Вест – закликала до нових виборів лідера партії (і, відповідно, прем'єра).

Наразі Вест веде переговори та збирає голоси за відставку Стармера. Нині їх близько 60, хоча на вихідних, тобто одразу після фіаско на виборах, їх було близько 40.

Кетрін Вест / Фото BBC

Співдиректорка програми "Майбутнє для України" Вікторія Вдовиченко пояснює, що наразі це лише просто бажання, натомість для того, щоб йому дати процедурний хід, необхідно щонайменше 81 голос депутатів-лейбористів. Наразі їх немає.

Але це внутрішні справи лейбористів, а наступні парламентські вибори пройдуть лише у 2029 році. Рішення про можливі дострокові перебуває виключно у межах повноваження прем'єра. А він наразі не горить бажанням давати на це згоду.

У своїй промові Стармер заявив, що попри деякі помилки стратегічний курс його уряду правильний. Про що свідчать стабілізація економіки та покращення (незначне) ситуації з чергами в Національній службі охорони здоров'я (NHS). Також Стармер заявив, що ніякий Фарадж не допоможе Британії подолати кризу, оскільки той не має політичної відповідальності та відповідної компетенції.

Доказом цього, на думку Стармера, є ситуація з Брекзитом, від якого Велика Британія більше постраждала, ніж отримала. Одним із його ініціаторів був саме Фарадж. Стармер заявив, що той обдурив Британію, обіцяючи м'яке розставання.

Також прем'єр пройшовся по іншим партіям (особливо жорстко по "зелених" лівих популістах і їхньому лондонському представнику Закові Поланські), які, на його думку, об’єдналися в один хор, щоб шукати винних, а не вихід із кризи.

Ми стикаємося не лише з небезпечними часами, а й із небезпечними супротивниками – дуже небезпечними супротивниками. Якщо ми не впораємося з цим, наша країна опиниться на дуже темному шляху,
– Кір Стармер у своїй лондонській промові 11 травня 2026 окреслює головну небезпеку.

Чи все настільки погано для Британії?

На думку Вікторії Вдовиченко, Стармера "ховати" ще зарано. Експертка вважає, що емоції після дошкульної поразки вляжуться й парламентарі охолонуть, зваживши можливі варіанти.

Нині в Стармера є кілька днів, щоб перечекати бурю, а потім – декілька місяців, щоб виправити ситуацію. Або принаймні показати, що він на вірному шляху. Вирішальна битва за лідерство в партії відбудеться у вересні 2026 року.

На цей час запланована щорічна конференція Лейбористської партії. Під час неї відбудуться вибори до Національної конституційної комісії (NCC) та Національної політичної ради (NPF). Але головним питанням буде довіра лідеру та голові уряду.

При цьому сам лідер у себе вірить. Під час програмного виступу Стармера в Лондоні 11 травня всі почули доволі войовничу і навіть агресивну риторику. До речі, дуже не типову для Стармера. Але виходу в нього дійсно не має. На тлі зростання рейтингів популістів він також має радикалізуватися, щоб зберігати свої позиції. Втім, на відміну від них, йому ще й доводиться керувати урядом, а це нині дуже невдячна та складна справа.

Економіка дійсно потрохи почала оживати (чи просто адаптувалася до кризи замість відновлення), Стармеру навіть вдалося відносно без втрат домовитись із Трампом про "торгову угоду", але атака США на Іран і спільна з аятолами блокада Ормузької протоки надії на покращення безпардонно перекреслила.

Британія дуже сильно залежить від імпорту енергоресурсів (тут часто згадують Маргарет Тетчер, яка позакривала вугільні шахти) і блокада миттєво відіб’ється на цінах, що вдарить по найменш захищеним верствам. При цьому британці вже платять більше за електроенергію вдвічі більше за США й на 40% більше за Європу.

В арсеналі Стармера не так багато варіантів виправлення ситуації. Дякувати треба попереднім урядам, які для вирішення криз регулярно зверталися до запозичень і роздули державний борг королівства до космічних показників.

• Не надто допоможе зміна й відсоткових ставок – це лише розжене інфляцію і ще більше роздратує людей.
• Таким чином, гарних варіантів виходу з кризу в уряду просто немає й Лейбористи змушені просто підвищувати податки, а Стармер натякає на повернення Британії до Європи.

Нині економіка країни опинилась перед ризиком рецесії, а це майже гарантує нові голоси Фараджу на наступних виборах.

Таким чином уряду Стармера нічого не залишається як стати "урядом-камікадзе" і вдатися до непопулярних кроків, які викличуть несприйняття суспільства зараз (це вже відбувається), але матимуть позитивний ефект у перспективі. Також потрібно взятися за старі плани, які довго відкладалися.

Мова про подолання енергозалежності від імпорту – той самий "зелений перехід" і болюча для "зелених” (нині модних лівих популістів) тема розробки власних нафтових родовищ у Північному морі.

Головне, мати план дій і зробити все правильно. А не так, як Ліз Трасс, яка ледь не пустила королівство за вітром. Тоді в разі успіху можна сподіватися на останній захисний бар'єр від популістів – мажоритарну виборчу систему Великої Британії, що дає відчутну перевагу традиційним партіям і визначає переможця не за загальною кількістю голосів, а в кожному окремому окрузі.

Готуватися до Фараджа?

Ну, а решті світу нічого не залишається, як готуватися до Фараджа як прем’єра через 2 роки. Нагадаємо, що він виступає проти мігрантів і є латентним прихильником Путіна, але через нелюбов до диктатора британців маскує свої вподобання словами про британський ізоляціонізм.

Трамп і Фарадж близькі / Фото з соцмереж Фараджа

Нагадаємо, що колишній лідер осередку Reform UK у Велсі пан Натан Гілл був засуджений британським судом за отримання взяток з рук оточення Віктора Медведчука.

Британці нині повірили, що Фарадж знає, як повернути країну на вірний шлях, але чи знає сам Фарадж, як це зробити – дуже велике питання. Нагадаємо, що він ідеолог Брекзиту й взагалі підтримував економічну політику Ліз Трасс, яка буквально за кілька тижнів спромоглася обвалити британський фондовий ринок, курс національної гордості – фунт і спровокувала зростання відсотків за іпотечними виплатами.

Ситуація дійсно нагадує ту, що склалася напередодні виборів президента США у 2024 році, коли американці ірраціонально увірували, що Трамп – єдиний, хто наведе лад з економікою і поверне ціни на бензин і яйця до норми. Що з того вийшло – нині бачить увесь світ, а американці, навіть деякі затяті MAGA-фанатики, проклинають свій вибір. Але звинувачувати мають лише самих себе. Схоже, такий курс взяли й британці.

Тож попереду в королівства важкі часи й не надто радісні перспективи.