Мільярди з Європи в обмін на реформи в Україні

Європейський Союз надасть Україні 90 млрд євро. Після всіх перипетій із блокуванням Угорщиною цієї фінансової допомоги гроші нарешті підуть в Україну. Разом із ними — традиційний набір умов. Частина з них уже викликає занепокоєння: мова про податкові зміни, які можуть бути непопулярними в суспільстві. Але ключове питання не в тому, чи потрібні умови взагалі. Питання — які саме умови здатні реально збільшити доходи України та посилити її економіку в умовах війни. Останні дискусії показують: міжнародні партнери занепокоєні рівнем тіньової економіки та ефективністю збору доходів. І відповідь, яку часто пропонують, виглядає очевидною — підвищення податків.

Це швидке рішення, але стратегічно помилкове. Проблема України не в тому, що податки низькі. Проблема в тому, що значна частина cекторів їх не платить. За оцінками експертів, як зазначено в аналітичних матеріалах Мережі захисту національних інтересів «АНТС», тіньова економіка становить до 40% ВВП. Це означає втрату десятків мільярдів євро щороку. І перш ніж вимагати від добросовісного бізнесу платити більше, варто забезпечити, щоб усі платили хоча б те, що вже передбачено законом.

Реформи для негайного здійснення

Перш ніж підштовхувати Україну до політично чутливих і соціально непопулярних рішень, європейські партнери мають зосередитися на реформах, які є водночас реалістичними, з погляду впровадження, і здатні дати швидкий фіскальний ефект. Найочевидніший і водночас найбільш недовикористаний інструмент — це реформа митниці. Українська митна система залишається одним із найбільших джерел втрат державних доходів. Заниження митної вартості, контрабанда та «сірий» імпорт — це системна проблема, яка щороку коштує бюджету мільярди євро. Потенційний фіскальний резерв — 105–120 млрд грн на рік, за оцінкою втрат від порушень митних правил, контрабанди та корупції на кордоні 2024 року. Реалістичний ефект першого року після запуску вимірюваних KPI можна консервативно оцінювати у 25–60 млрд грн, якщо перекрити 25–50% цього резерву.

За таких умов підвищення податкового навантаження на легальний бізнес не розв’язує проблеми, а лише поглиблює її, посилюючи відчуття несправедливості та демотивуючи тих, хто вже працює прозоро. Саме тому підхід ЄС до умов надання фінансової допомоги потребує перегляду. Замість того, щоб зосереджуватися на швидких, але політично токсичних рішеннях, таких як підвищення податків, Європейський Союз має чітко прив’язати фінансування до конкретного прогресу у реформі митниці.

Другий критичний напрям — системна протидія схемам ухилення від оподаткування. Проблема української податкової системи полягає не так у рівні ставок, як у масштабах їхнього фактичного невиконання. «Скрутки» з ПДВ (втрати для бюджету 2024 року — 13–15 млрд грн), дроблення бізнесу з метою використання спрощених моделей для мінімізації податкового навантаження (10–13 млрд), ФОП замість найму (16–19 млрд), неформальні самозайняті (16–24 млрд) і зарплати у «конвертах» (200–265 млрд грн) — це усталена практика, яка підриває саму логіку справедливого оподаткування.

У таких умовах підвищення ставок не лише не розв’язує проблеми, а й створює додаткові стимули для її поглиблення. Важливо, що вирішення цієї проблеми не потребує фіскального тиску. Воно потребує політичної волі, якісного адміністрування та здатності держави забезпечити виконання вже чинних правил. Саме на це має бути спрямовано увагу як української влади, так і європейських партнерів.

Третій елемент — цифровізація контролю, ризик-орієнтований обмін даними з Євросоюзом і прозорість. Зменшення ролі людського чинника залишається найефективнішим антикорупційним інструментом. Україна вже продемонструвала, що цифрові рішення можуть працювати, але їхнє масштабування залишається обмеженим. Ефективні міжнародні інструменти, такі як Протокол про ліквідацію нелегальної торгівлі тютюновими виробами, що є прикладом комплексного механізму у боротьбі з нелегальною торгівлею тютюновими виробами, а не імітацією процесу, мають застосовуватися у державній політиці.

Євросоюз повинен стимулювати розширення електронних систем контролю, автоматизованого аналізу ризиків та обміну даними. Це дасть змогу зменшити корупційні ризики, підвищити ефективність адміністрування без додаткового тиску на бізнес. Фіскальний ефект напряму складно відокремити від митної та податкової реформ, але він є інструментом детінізації економіки загалом і збільшення надходжень до бюджету.

Основна перевага реформ детінізації полягає в їхньому сприйнятті суспільством. На відміну від підвищення податків, вони не викликають масового спротиву. Навпаки, боротьба з контрабандою, корупцією та ухиленням від сплати податків має широку підтримку в суспільстві. Це один із небагатьох випадків, коли економічна доцільність і політична логіка збігаються.

Саме тому підхід «спочатку підвищення податків — потім реформи» є стратегічно помилковим. Він підриває довіру до держави і створює відчуття несправедливості. Натомість логіка «спочатку рівні правила гри — потім можливе коригування ставок» має значно більший потенціал для сталого результату.

У випадку з Україною принципово важливо не лише вимагати змін, а вимагати правильних змін — тих, що забезпечують не короткострокове латання бюджету, а формують основу для тривалого економічного зростання.

Резерви, що існують

Окрім детінізації, є ще низка інших напрямів збільшення надходжень до бюджету або підвищення ефективності видатків з нього, зокрема, такі: скасування шкідливих і неефективних податкових пільг. Так, ліквідація преференцій для тютюнових виробів для нагрівання (ТВЕН) і гармонізація акцизів з європейськими могли б принести до бюджету, за різними оцінками залежно від зміни моделі оподаткування, від близько 3 млрд грн 2025 року до 18,6 млрд грн за 2025–2028 роки; за сценарієм Віденського інституту, різниця між моделями до 2028 року становить близько 66 млрд грн. Політику підвищення акцизів на тютюнові вироби підтримують більшість українців, а її реалізація сприятиме подоланню демографічної кризи та посилить обороноздатність країни.

Ефективність державних закупівель залишається одним із найбільш недооцінених резервів для економії бюджетних коштів. Йдеться не лише про запобігання корупції, а й про системне підвищення якості управління — через професіоналізацію закупівель, їхню часткову централізацію та активний моніторинг ризикових тендерів. Підтверджений приклад: Prozorro Market 2024 року за обсягу закупівель у понад 30 млрд грн заощадив близько 3 млрд. Масштабування підходу на ширші категорії може давати 5–15 млрд грн економії на рік залежно від охоплення та дисципліни замовників. Крім того, громадський контроль над держзакупівлями завдяки запитам DOZORRO до закупівельних підприємств у попередні місяці, а також співпраці з правоохоронними органами допоміг запобігти неефективному використанню 133 млн грн у липні 2025 року.

Не підвищення податків, а забезпечення їхньої сплати

І навіть якщо ЄС має намір наполягати на підвищенні податків, то варто це робити лише щодо тих товарів і видів економічної діяльності, які шкодять українському суспільству — передусім здоров’ю громадян (тютюнові вироби, алкогольні напої, товари з високим вмістом цукру, азартні ігри та беттінг, викиди CO₂ та екологічно шкідливі виробництва, одноразовий пластик і упаковка, паливо з високим рівнем викидів, товари з надмірним вмістом трансжирів або ультраоброблені продукти, видобувні або екологічно ризикові види діяльності). Наприклад, запровадження акцизу на напої з доданим цукром може додати до держбюджету 8,5 млрд грн щорічно.

***

Пакет у 90 млрд євро — потужний інструмент впливу. І від того, як саме він буде використаний, залежить, чи стане Україна більш ефективною, інституційно спроможною державою або ж отримає ще один тимчасовий ресурс із відтермінуванням справді необхідних реформ. Парадокс полягає в тому, що найефективніший спосіб збільшити доходи бюджету сьогодні — це не підвищення податків, а забезпечення їхньої сплати. Саме на цьому має бути сфокусована політика як української влади, так і її міжнародних партнерів.