Популізм замість реформи? Що обіцяє кандидат на посаду голови Федерації профспілок Прудніков

Його також підтримує скандальна нардепка Галина Третьякова, що за даними ЗМІ, може свідчити про втручання у виборчий процес з її боку.

Прудніков, який за даними ЗМІ, є креатурою підозрюваного в корупції ексзаступника голови ФПУ Володимира Саєнка, веде активну передвиборчу кампанію у своїх соцмережах. Зокрема, він регулярно публікує дописи, у яких розповідає про свою стратегію розвитку профспілкового руху. Проте його кампанія дедалі більше нагадує класичний політичний популізм із набором соціально привабливих гасел, які не мають ані чітких механізмів реалізації, ані економічного підґрунтя. Гучні заяви про «перезапуск профспілкового руху», «гідну працю як національний стандарт» і «жорстке встановлення нових правил» виглядають нереалістичними.

У своїх програмних тезах Прудніков пропонує радикальну трансформацію профспілок – від зміни системи членства і впровадження цифрових сервісів до перегляду підходів до мінімальної зарплати, трудових гарантій та впливу на роботодавців. Однак, обіцянки кандидата, більше нагадують політичний маніфест, ніж дорожню карту реформування найбільшої профспілкової структури країни.

Профспілки як «надуряд»?

Подив викликає сама філософія програми, у якій профспілкам Прудніков відводить роль структури, що нібито здатна одноосібно диктувати правила державі та бізнесу.

У своїх тезах кандидат заявляє про необхідність «жорстко встановлювати правила», вимагати створення робочих місць в рамках державних програм, контролювати масові скорочення та запроваджувати обов’язкові стандарти для роботодавців у стратегічних галузях.

Очевидно Прудніков забув, що система соціального діалогу в Україні побудована на трипартизмі, тобто взаємодії держави, роботодавців та профспілок. І саме через переговори та компроміси формуються трудові стандарти.

Профспілка не може самостійно встановлювати державну політику зайнятості чи зарплатні стандарти, адже не є органом влади. Її сила у переговорах, колективних договорах, здатності домовлятися та мобілізовувати працівників. Коли ж у передвиборчій програмі домінують гасла про “жорсткий тиск” без вказання реальних механізмів – це більше схоже на політичну риторику, ніж на профспілкову роботу. Або ж таким чином Прудніков попереджає, що виводитиме людей на масові протести, що в умовах воєнного стану може розхитати країну з середини та підіграти ворогу?

Небезпечна гра з темою ФОПів і фрилансерів

Ще одна контроверсійна теза Пруднікова передбачає поширення трудових гарантій на всіх, хто працює, незалежно від форми зайнятості. Зокрема, він обіцяє долучити до профспілкового руху ФОПів та фрилансерів, які є самозайнятими, тобто і роботодавцями і працівниками в одній особі.

На перший погляд, така ідея виглядає соціально справедливою. Проте з юридичної точки зору різні форми зайнятості існують саме тому, що мають різний правовий режим і різне податкове навантаження.

Якщо ФОП прирівняти до найманого працівника із повним набором трудових гарантій, це означає фундаментальну зміну всієї моделі ринку праці. Без комплексної податкової та трудової реформи такий підхід може просто зруйнувати сегмент малого бізнесу та самозайнятості.

До того ж, профспілки відстоюють права працівників перед роботодавцем, що у випадку ФОПів чи фрилансерів неможливо.

Очевидно передвиборча програма Пруднікова ігнорує реальність сучасного ринку праці, де частина людей свідомо обирає гнучкі моделі зайнятості.

Комунікаційна кампанія замість реформи

Значна частина стратегії Пруднікова присвячена питанням публічності. Кандидат пропонує регулярні онлайн-опитування, цифрове членство, відкриті звіти, соціологічні зрізи та «гарячі лінії». Це радше інструменти політичного PR та сучасного менеджменту комунікацій, ніж відповіді на системні проблеми профспілкового руху.

При цьому у підходах Пруднікова не описана фінансова частина реформ, зокрема відсутній опис джерел фінансування. Крім того, кандидат не приділяє увагу механізмам модернізації колективних договорів, повоєнній відбудові.

Не описаний чіткий план інтеграції ветеранів у ринок праці, а також немає чіткої відповіді на проблему скорочення профспілкового членства.

Складається враження, що акцент робиться на красивій картинці “нових профспілок”, а не на складній і конфліктній роботі із захисту трудових прав.

Популізм як виборча технологія

Фактично значна частина програми побудована за класичними законами популізму:

• максимальна кількість соціально привабливих обіцянок;

• мінімум конкретики щодо реалізації;

• жорстка риторика щодо роботодавців;

• апелювання до «простих людей»;

• протиставлення «старої системи» і «нової справедливості».

При цьому в Прудніков обходить складні теми, що стосуються необхідності взаємодії з бізнесом, економічні обмеження у період дії воєнного стану, залежність України від міжнародної фінансової допомоги та й загалом вплив війни на можливості роботодавців і самої держави.

Це типова передвиборча конструкція, коли людям обіцяють те, що вони хочуть почути, не пояснюючи, як саме це буде реалізовано.

Тож більшість тез Пруднікова справді торкаються реальних проблем українських працівників, але між правильними гаслами та реальною реформою спостерігається величезна дистанція. Його передвиборча програма більше схожа на набір емоційних і політично виграшних тез, покликаних мобілізувати підтримку перед виборами.

За даними ЗМІ, 55-річний Павло Прудніков, відомий під позивним «Атом», раніше проходив службу в 15 ОГШБ, але був списаний зі служби нібито через бойове поранення. Попри спроби представити таку версію подій, джерела журналістів повідомляють, що справжньою причиною звільнення з лав Збройних сил стала дорожньо-транспортна пригода. Він потрапив у ДТП в стані алкогольного спʼяніння на службовому авто. Тоді кримінальної відповідальності Пруднікову вдалося уникнути.