Стрибун у воду Марк Гриценко: Дайте мені ще один рік - і я вам усім покажу!

Український тандем Олексія Середи та Марка Гриценка вкотре довів, що у стрибках у воду вище за нас - тільки небо і китайці. Взявши «срібло» суперфіналу Кубка світу (що проходив у перші дні травня в Пекіні), наші спортсмени впритул наблизилися до лідерів із Піднебесної, змусивши світову спортивну спільноту вчергове заговорити про «український феномен». Поки конкуренти з Мексики та Австралії ризикували й помилялися, наші хлопці продемонстрували залізну витримку та майже бездоганну техніку, підтвердивши свій статус у світовій еліті.

Про те, як вдається зберігати ідеальну синхронність, коли під тобою десятиметрова безодня, та чому на табло краще не дивитися до останнього раунду, 16-річний киянин Марк Гриценко розповів в інтерв'ю журналісту Коротко про.

Мексиканці помилилися, а ми з Олексієм - ні

- Марку, «срібло» суперфіналу Кубка світу - що означає для вас це досягнення?

- Для нас це гарний показник. Ми пропустили поперед себе лише китайців, із якими поки не конкуруємо. Але, я думаю, з часом будемо. Чи були раді? Так, звісно, це «срібло» суперфіналу. Тут потрапити на п’єдестал - це дуже гарний результат, що ми з Олексієм і зробили.

- Змагання цього разу були досить напруженими для вас? Не все складалося, як хотілося? Допомогли стрибки вищої складності?

- Ну, я можу сказати, що вони нам не так вже й сильно допомогли. Завоювати медалі допомогло те, що мексиканці помилилися. Ми ж з Олексієм не помилилися. Ми виконали всі свої стрибки. Може, десь можна було краще, але загалом ми зробили все дуже і дуже добре.

- Ви з Олексієм змагалися і в одиночці. Проте там не вдалося поборотися за медалі. Чому так? Чого, на вашу думку, вам зараз не вистачило, щоб зачепитися за нагороди?

- Так, ми з Олексієм змагалися в такій дисципліні, як «хед-ту-хед», на Кубках світу це нова програма. І, знаєте, тут як пощастить - на кого ти потрапиш. Я потрапив на мексиканця, у якого в програмі є коефіцієнт складності 4,1. Лише один атлет з усіх учасників змагань робить настільки складний стрибок. І я вважаю, що мені просто не пощастило з жеребкуванням. Але я виконав усі свої стрибки добре, задоволений собою і не бачу в собі ніякої провини. Хоч я і не потрапив до півфіналу, але задоволений. Зміг створити цьому мексиканцю дуже гарну конкуренцію.

Я працюватиму і надалі. Навіть якщо суперник ставить проти тебе складні стрибки, ти все одно можеш конкурувати з ним і показувати, що коефіцієнт 4,1 - це не завжди стабільно. Я ж зробив три стрибки стабільно.

- Кому присвячуєте свою срібну медаль?

- Присвячую її воїнам, які нас оберігають, які за нас воюють, - Україні. А ще я хочу подякувати нашому президенту федерації Ігорю Лисову, йому ця медаль також присвячується. Якби не він, у нас не було б жодних умов, щоб тренуватися і показувати результати.

- Які цілі ставите перед собою на майбутнє?

- На черзі у нас чемпіонат Європи та юнацький чемпіонат світу. На ЧЄ я стрибатиму ті ж самі дисципліни. Ставлю завдання - гарний виступ.

У нас по 6 стрибків, після 5-го намагаюся не дивитися на табло

- Ви стрибаєте з досить великої висоти. 10 метрів для звичайної людини - це дуже високо. Чи не страшно? Які емоції відчуваєте в цей момент?

- Знаєте, коли я вперше в житті піднімався на вишку в 10 метрів і став на край, я не уявляв, як спортсмени високого класу виконують звідси настільки складні стрибки. Але згодом почав стрибати більше. І зараз я вже підходжу і думаю тільки про те, як виконати елемент гарно. Якщо раніше я думав: «Як би зробити так, щоб не розбитися» (це я пожартував, але приблизно так воно і було), то тепер усе інакше.

- Які думки в голові перед тим, як здійснити стрибок?

- Зараз уже ніяких. На змаганнях і на тренуваннях я просто хочу показати те, що вмію. Якщо на тренуваннях ти стрибаєш гарно, то і на змаганнях буде так само.

- Як боретеся з емоціями у відповідальні хвилини, коли розумієте, що від стрибка залежить доля медалей?

- Я намагаюся не дивитися на табло. У нас по 6 стрибків. Особливо після 5-го раунду намагаюся не дивитися. Бо коли бачу - розумію: «Блін, ми йдемо третіми або четвертими», це дуже тригерить. Намагаюся просто робити свої спроби так, як я вмію.

- Ви з Олексієм працюєте в парі. Ваші виступи виглядають неймовірно синхронно. Завдяки чому досягається такий рівень ідеальної взаємодії?

- Ми з Олексієм щодня стрибаємо разом. Працюємо над технікою, над синхроном - над усім цим ми працюємо, тому так і виходить.

- Ви різні за характером? Хто більш емоційний?

- Щодо стрибків, ми з Олексієм однакові за характером. Можемо пожартувати під час змагань. Ставимося до всього нормально, з певним гумором. Ми не зациклюємося на тому, щоб починати хвилюватися. Нам це не потрібно.

- Що найважче у вашому виді спорту? Наскільки жорстким є режим?

- У нашому виді спорту все важке - від підготовки до конкуренції. Все.

- Ваші виступи завжди виглядають легкими. Проте що залишається за кадром?

- За кадром залишається наша праця. Ми завжди працюємо задля результату. Якби не працювали, то й медалей не було б.

Спортом у вільний час не займаюся

- Чим любите займатися у вільний час?

- Спортом - ні (посміхається). А ось погуляти з друзями - це так.

- Що для вас ідеальний день?

- Якщо не брати до уваги тренування: прокинувся, поснідав, пішов кудись погуляв, а ввечері пограв у комп'ютерні ігри - і все.

- Чи є улюблені ігри?

- Так, я люблю Counter-Strike. Це, напевно, єдина гра, яка мені дійсно подобається.

- Якби не стрибки у воду, що б обрали в житті?

- Я вже стільки років у цьому спорті, що не уявляю себе десь в іншому місці. Одразу він мені чомусь так приглянувся, і так пощастило, що в мене все так склалося.

- Ви в житті інтроверт чи екстраверт?

- Екстраверт на всі 100%.

- Що вас мотивує та надихає зараз?

- Те, що я показую гарні результати. Те, що мені це вдається. І те, що я в індивідуальній програмі програв іменитому спортсмену на дуже маленьку суму балів - це надихає ще більше. З'являється така трішечки спортивна злість і відчуття: «Дайте мені ще один рік - і я вам усім покажу!». Ось так.