Святі угодники. Чому топкорупціонери виходять на волю

Інститут укладання угод зі слідством з'явився в Україні разом із новим КПК у 2012 році.

Це компроміс між державою в особі слідчого та підозрюваним.

Звинувачений може визнати вину, здати організаторів злочинного угруповання та компенсувати збитки, які принесла його діяльність.

Після цього держава пропонує пом'якшити покарання.

Також це дозволяє уникнути тривалих судових процесів.

Угоди зі слідством затверджує прокуратура.

У кримінальних провадженнях щодо топкорупції, які розслідує НАБУ, такі угоди від імені держави укладають прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Через 12 років Верховна Рада ухвалила закон, який дозволив судам призначати корупціонерам покарання нижче мінімальної межі, встановленої Кримінальним кодексом, якщо вони викриють інших співучасників злочину та відшкодують збитки державі.

Відтоді Вищий антикорупційний суд почав ухвалювати більше рішень на основі підписаних угод зі слідством.

У 2025 році їх було 72 зі 104 усіх обвинувальних вироків, а підсудні зобов'язались заплатити 976 мільйонів гривень у бюджет, відшкодувавши збитки, завдані їхньою злочинною діяльністю.

Щоб зрозуміти, як виглядає угода зі слідством, можна подивитись на справу Бориса Кауфмана та Алекса Боруховича (раніше його звали Олександр Грановський, він був повним тезкою нардепа Олександра Грановського з фракції "БПП", про якого теж ітиметься нижче – УП) щодо незаконного заволодіння Міжнародним аеропортом "Одеса".

У 2011 році бізнесмени у змові з місцевою владою Одеси отримали 75% акцій підприємства під обіцянку багатомільйонних інвестицій, проте здійснювали реконструкцію коштом кредитів і власних доходів аеропорту, паралельно вивівши орієнтовно 2,5 мільярда гривень прибутку за понад 10 років.

Фігуранти кримінального провадження отримали 7 і 8 років позбавлення волі відповідно.

Проте завдяки укладеній угоді зі слідством залишились на свободі, відшкодувавши збитки державі.

А своє покарання будуть відбувати умовно.

Кауфман і Борухович повернули майновий комплекс аеропорту у власність міста, відшкодували 150 мільйонів гривень прямих збитків, сплатили понад 400 мільйонів гривень штрафів до державного бюджету та добровільно перерахували 106 мільйонів гривень на потреби ЗСУ.

Чи відповідає таке грошове покарання сумі 2,5 мільярда завданих збитків?.

З однієї сторони, злочинці отримали судимість і реальні строки ув'язнення, а з іншої – все одно будуть на свободі, незважаючи на корупцію та недоплачені гроші з прибутків у бюджет.

Розказуємо історію засекреченого вироку Злочевському і публікуємо його текст.

"Головна претензія до поточної практики САП – це колосальна розбіжність між санкціями, передбаченими Кримінальним кодексом, та реальними вироками.

Замість реальних термінів ув'язнення фігуранти корупційних схем отримують умовні строки, сплачують відносно невеликі штрафи та роблять донати на ЗСУ", – розповідає УП експерт "Лабораторії законодавчих ініціатив" Євген Крапівін.

Чи не є інститут угод зі слідством інструментом для того, щоб уникнути реальної відповідальності за скоєні злочини – розбирається "Українська правда".

Чому виникають угоди в корупційних справах.

Угоди зі слідством – це загальносвітова практика.

"Наприклад, у США та Швейцарії понад 80% вироків ухвалюються саме через угоди, оскільки це суттєво оптимізує процес і економить час", – розповідає УП керівниця юридичного відділу Центру протидії корупції Олена Щербан.

Голова САП Олександр Клименко каже "Українській правді", що слідство, зокрема, ініціює угоди, коли розуміє, що має слабку позицію та ризикує програти суд.

"Так сталося у справі Кауфмана: експертиза не змогла на 100% підтвердити його голос на плівках, оскільки розмова велась по гучному зв'язку.

Замість того, щоб програти суд, прокурори погодились на ініціативу сторони захисту укласти угоду.

Після цього вони вели перемовини понад рік про її умови, і в результаті отримали максимум: повернення аеропорту, перерахування великої суми для ЗСУ та конфіскацію майна", – пояснює Клименко.

За його словами, часто першопричиною для того, щоб укласти угоду, для САП є строки давності, які створюють критичні проблеми для слідства.

"Наразі понад 60 проваджень було закрито через закінчення строків давності.

Бувають випадки, коли суд першої інстанції вже виніс обвинувальний вирок, але поки йде апеляція – строки спливають, і апеляційний суд просто закриває справу", – додає Клименко.

Олена Щербан розповідає, що практика Вищого антикорупційного суду довела – без угод розслідувати багатоепізодні справи неможливо.

"Якщо у справі фігурує 9–20 підозрюваних, і в кожного є по кілька адвокатів, розгляд справи перетворюється на "безкінечність", де лише підготовчі засідання через постійні перенесення можуть тривати роками", – каже вона.

Таким чином за 10–15 років розгляду провадження в нього закінчаться строки давності, а справу просто закриють без вироку.

Під грифом "Секретно".

Вищий антикорупційний суд ухвалив 186 вироків на підставі угод зі слідством з 352, починаючи з 2019 року.

Статистика справ, пов'язаних з корупцією, щодо яких виносив вироки ВАКС.

Зі статистики бачимо, що слідство та підозрювані активно укладають угоди, а ВАКС затверджує рішення на їхній підставі.

З початку роботи антикорупційного суду у вересні 2019 року такі угоди складають половину від усіх рішень суду.

Правники звертають увагу і на негативну тенденцію – це засекречені вироки.

У Вищому антикорупційному суді в коментарі УП вказують, що зараз під грифом "Секретно" перебувають 43 рішення суду.

Адвокат Артем Крикун-Труш зазначає, що повна закритість вироків, ухвалених на підставі угод зі слідством, є максимально токсичним явищем, оскільки так руйнується довіра суспільства до правосуддя.

"Коли суд чи прокуратура приховують текст вироку, у суспільства виникає логічна підозра, що за цим стоять махінації, адже якщо щось ховають, значить зі справою, щось не так", – пояснює правник.

Юрист Євген Крапівін підтверджує негативність цієї тенденції.

Голова САП Олександр Клименко пояснює УП цю практику тим, що якби правоохоронні органи розголошували деталі угод і те, хто саме кого викрив чи залучається до спецоперацій, ніхто більше не пішов би з ними на співпрацю.

"Під час такої співпраці наш обов'язок забезпечити анонімність та безпеку таких осіб", – додає антикорупційний прокурор.

У ВАКС підтверджують цю тезу.

"Заборона публікації вироків, ухвалених на основі угод, зумовлена тим, що їх розголошення може нівелювати цінність отриманої інформації, поставити під загрозу безпеку викривачів та унеможливити реалізацію самої угоди", – повідомила пресслужба антикорупційного суду "Українській правді".

Засекретити угоду можуть і в провадженнях Генеральної прокуратури.

Таким прикладом є справа екснардепа Федора Христенка.

Його заарештували 6 вересня 2025 року за підозрою в державній зраді.

За версією слідства, він був завербований російськими спецслужбами та відповідав за посилення впливу РФ на НАБУ, зокрема за систематичний витік закритої інформації.

Через нього заарештували старшого детектива антикорупційного бюро Руслана Магамедрасулова влітку 2025 року, який теж отримав звинувачення ГПУ та СБУ в роботі на РФ.

Як стверджує слідство, на це вплинуло його давнє знайомство з Федором Христенком (Магамедрасулова відпустили з-під варти 3 грудня 2025 року – УП).

Руслан Магамедрасулов в інтерв'ю "Українській правді" розказав, що контактувати з Христенком почав тільки після того, як того обрали народним депутатом.

"Я працював у відділі, який займався саме народними депутатами України, і комунікував з багатьма.

Тому казати, що я виключно комунікував з Христенком, це помилкова історія", – розповідав він.

У справі Христенка Печерський районний суд Києва затвердив угоду про визнання винуватості, яку обвинувачений уклав з прокуратурою.

Суд пройшов у закритому режимі, Христенко був визнаний винним у державній зраді.

У Генеральній прокуратурі, відповідаючи на запит УП, повідомили, що угода між Христенком та прокуратурою була укладена 3 грудня 2025 року, найімовірніше, в той самий день, коли, за даними Центру протидії корупції, над ним відбувався суд.

В ГПУ відмовились оприлюднити інформацію про вирок Христенка і де він є, оскільки ці дані "пов'язані з безпекою засудженого та питаннями нацбезпеки".

Також номер справи видалений з порталу "Судова влада України".

Як розповідають співрозмовники УП в правоохоронних органах, Федір Христенко перебуває на свободі в Україні, проте залишається під охороною та жорстким контролем СБУ.

Олена Щербан, яка є адвокаткою детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, розповідає, що захист теж не може отримати доступ до вироку за угодою та оскаржити його.

Апеляційний суд не відкриває провадження.

Зараз захист детектива готує касаційну скаргу.

Щербан називає цю справу дивною.

За її словами, Христенка незаконно викрали на території іншої країни та привезли в Україну – така практика не розповсюджується на інших підозрюваних у державній зраді.

Ще до свого викрадення співробітниками СБУ Христенко розповідав УП, що серйозно боїться за своє життя.

Як адвокатка Магамедрасулова, Щербан змогла ознайомитись з деякими свідченнями Христенка.

"Він заявляв, що передавав хабарі керівництву НАБУ і САП.

До нього буцімто зверталися фігуранти для вирішення своїх проблем в НАБУ, в тому числі через детектива Магамедрасулова, і що ряд детективів НАБУ працювали на Росію через нього як посередника", – розповідає вона.

Проте, за її словами, він не навів жодних деталей як, кому і коли передавалися гроші, і його слова нічим не підтверджуються.

Щербан стверджує, що Христенка змусили малювати цю "велику павутину", щоб усунути керівника САП Олександра Клименка, якого Офіс президента та СБУ на той момент вважали головною загрозою своїй безпеці.

"Його покази мали стати підставою для того, щоб сфабрикувати та вручити підозру Клименку, "прив'язавши" його хоч якось до Христенка, наприклад через Магамедрасулова та інших детективів.

Оскільки по факту Клименко та Христенко ніколи навіть ніде не перетиналися", – пояснює адвокатка.

Джерела УП в правоохоронних органах розповідають, що коли Христенко перебував в СІЗО, стан його здоров'я суттєво погіршився.

"Він мав серйозне захворювання хребта, що вимагало постійного руху та багатогодинних піших прогулянок вдень, які неможливо було забезпечити в умовах СІЗО.

Він піддавався інтенсивним допитам.

Його допитували фактично щодня у Головному слідчому управлінні СБУ і часто це робив особисто начальник управління СБУ Андрій Швець", – розповідає джерело.

УП зверталась до пресслужби СБУ з проханням прокоментувати інформацію, що стала відома у справі Христенка, однак отримала відмову з формулюванням "нічим не зможемо допомогти".

Розкрити схеми.

Прикладом можна назвати справу екснардепа від БПП Олександра Грановського.

Його звинувачують в тому, що він організував схему продажу продукції з Одеського припортового заводу нижче ринкової ціни.

Він реалізовував мінеральні добрива наперед визначеній компанії за нижчими цінами, а та продавала їх за кордон за ринковою ціною.

2 квітня 2026 року він отримав покарання – вимогу сплатити штраф у розмірі 5 тисяч 100 (!) гривень – саме ця сума є максимальною санкцією за статтею 344 Кримінального кодексу, за якою звинуватили Грановського.

Крім цього обвинувачувані в цій справі спрямують 50 мільйонів гривень на підтримку ЗСУ через UNITED24.

Ці свідчення бачить виключно прокурор САП, тоді як судді ВАКС приносять лише загальну довідку без прізвищ лідерів злочинної групи та без жодних гарантій їхнього подальшого засудження", – розповідає УП юрист Євген Крапівін.

Олександр Клименко пояснює, що Грановський пішов на угоду зі слідством, завдяки чому отримав відносно невеликий вирок, а деталі угоди є суворо засекреченими, щоб захистити викривача та не відлякати інших потенційних свідків від співпраці з НАБУ.

"Співпраця Грановського з правоохоронцями була довгою та дуже результативною.

Проте важливо зазначити, що він не обов'язково викривав злочини саме на ОПЗ – у рамках угоди фігурант міг надати цінну інформацію, яка допомогла розкрити корупцію в будь-якому іншому кримінальному провадженні", – пояснює голова САП.

При цьому Клименко додає, що звинуваченню було вигідно, щоб Грановський погодився на угоду.

"Альтернативою було б те, що справа не пережила строків давності та просто загинула в судових стінах.

Але у підсумку все вийшло добре, Грановський отримав вирок та став засудженим, він відшкодував державі збитки та розкрив інформацію, важливу для нас у інших кримінальних провадженнях", – розповідає головний антикорупційний прокурор.

Артем Крикун-Труш не коментує справу Олександра Грановського, оскільки є його адвокатом і зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю.

Водночас, поза цією справою, він як експерт у кримінальній юстиції пояснює, чому такі угоди можуть бути вигідними самим підозрюваним.

"Для них захист – це дуже дороге задоволення, яке вимагає залучення іноземних адвокатів, проведення власних експертиз та участі в процесах Інтерполу чи ЄСПЛ, що може коштувати мільйони.

Тому підозрювані часто обирають угоду, за якою вони не сідають у в'язницю, а відшкодовують шкоду державі та сплачують додаткові санкції, наприклад, на потреби ЗСУ, зберігаючи власні нерви, час та залишки репутації", – пояснює адвокат.

Співрозмовники УП у САП пояснюють, як працює інститут угод зі слідством на практиці.

Якщо, наприклад, фігурант справи фізично не присутній в Україні, а ховається за кордоном, то перший контакт відбувається з його адвокатами, які можуть передати бажання звинувачуваного укласти угоду або отримати пропозицію про її формування.

"Всі перемовини відбуваються лише в стінах НАБУ та САП, а якщо підозрюваний у злочині перебуває за кордоном, то його вмикають по відеозв'язку, бо всі показання він повинен надати особисто, щоб потім у суді до прокуратури не було питань", – розповідають вони.

Угода, за їхніми словами, буде укладена лише тоді, коли звинувачений надасть викривальні свідчення щодо решти учасників злочину в своїй кримінальній справі чи іншій.

У корупційних провадженнях він може дати слід на організаторів схеми, це може бути, наприклад, міністр або його заступник.

Також підслідний може розказати, через які офшорні компанії робились грошові перевкази.

Головне, що робить таким чином злочинець – полегшує життя слідству.

"Наприклад, ми одразу знаємо, куди йти, бо всі покази повинні бути перевірені.

Якщо ми знаємо про грошові переводи з якихось закордонних офшорних компаній, то у випадку викривних свідчень, ми одразу розуміємо, яку з них треба дослідити.

Іноземним колегам негайно надішлемо запити по відомим підставним фірмам, а не будемо довгий час шукати потрібні через сотні з них.

Те ж саме стосується і посадових осіб.

Одразу легше почати перевірку тих, про кого відома інформація про ймовірну участь у злочині.

Звичайно ми засекречуємо такі угоди, бо якщо зробити їх відкритими, то потенційні фігуранти кримінальних справ одразу будуть знати, що вони на гачку, ще до відкритого провадження, це дасть їм ширше поле для маневру у підготовці до захисту чи просто, щоб вчасно покинути Україну", – пояснює один із співрозмовників.

Сісти за вкрадений телефон, бути на волі за корупцію.

За даними Судового реєстру, 76 тисяч вироків, винесених судами загальної юрисдикції в 2025 році, 11 181 вирок був на підставі підписаних угод з визнання винуватості.

З них умовний строк винесено у 6881 справах, а штрафи – у 4043.

Найбільше угод було укладено у справах про крадіжки – 1792, а загальна їх кількість складає 10 296.

На другому місці йдуть справи у сфері обігу наркотичних речовин – там було укладено 1606 угод.

В подібних провадженнях угод зі слідством пропорційно значно менше, ніж у корупційних.

Часто вони закінчуються реальними тюремними строками.

Візьмемо, приміром, справу про викрадення мобільного телефону, яку минулого року розглядав Шевченківський районний суд Дніпра.

Підсудний отримав 5 років позбавлення волі за викрадення айфону – тут варто згадати про штраф у 5100 грн для Олександра Грановського за схеми на Одеському припортовому заводі, які принесли державі збитки на 77,5 мільйона гривень.

"Але якщо ти дивишся на ресурси – довести схему складно, роки на докази, судовий процес, ризики затягування строків тощо.

Крім того може нічим не завершитись, наприклад, як справа Чеботаря – Авакова про закупівлю 5 тисяч рюкзаків для підрозділів МВС за завищеною ціною.

На фоні цього є людина, яка а) здає докази, зізнається; б) здає інших, включно з організатором; в) здає схему, тобто вона вже не повториться за належних заходів; г) втрачає доступ до "кормушки", тобто не піде знову на посаду чи матиме репутацію такої, з якою не будуть вже входити в угоди, де фігурують бюджетні кошти.

Це одна шалька терезів.

А інша – одноепізодна крадіжка мобільного телефону, яка доводиться одним протоколом допиту, одним протоколом огляду, простою експертизою і супровідними документами.

Швидко, з передбачуваним результатом і жодна угода тут не потрібна, бо нащо", – пояснює УП юрист Євген Крапівін.

Угоди зі слідством приводять і до реальних тюремних термінів.

Так нещодавно на 4 роки засудили колишнього чиновника Міністерства оборони Віталія Гайдука, який взяв хабар у розмірі 1–1,3 мільйона доларів США.

За ці гроші він зобов'язався забезпечити перемогу наперед визначеного учасника в конкурсі на забудову земельної ділянки у Святошинському районі Києва.

Позитивним прикладом угод зі слідством Олена Щербан називає справу колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва.

"Фігурант цієї справи адвокат Горецький пішов на угоду зі слідством і дав прямі викривальні свідчення проти олігарха Костянтина Жеваго.

Завдяки цій угоді слідство отримало підтвердження щодо передачі грошей та особистої залученості мільярдера до корупційного процесу", – розповідає Щербан.

Розгляд справи ще триває, адвокат Горецький отримав 5 років позбавлення волі, але завдяки підписаній угоді зі слідством відбуває строк умовно.

Олександр Клименко розповідає, що зараз багато підозрюваних у корупційних провадженнях приходять до Антикорупційної прокуратури з пропозицією укласти угоди.

"Це відбувається тоді, коли підозрюваний не хоче нікого викривати, а просто бажає заплатити штраф і уникнути тюрми.

Якщо справа є дуже сильною і прокурори впевнені у перемозі в суді, вони відмовляють у м'яких умовах або висувають власні, жорсткіші вимоги", – підсумовує Клименко.

Антикорупційні органи активно реалізовують інструмент угод зі слідством для закінчення кримінальних справ.

З одного боку, це плюс, бо є розкриття та засуджені.

З іншого – фактично злочинці уникають відповідальності, отримують менші строки та не перебувають у СІЗО.

Правоохоронці нарікають на строки давності у 10 років.

Якщо провадження з'явились на світанку або ще до утворення антикорупційних органів, то правоохоронці повинні швидко розслідувати їх, що впливає на кінцевий результат і якість.

Євген Крапівін розповідає, що зараз в експертному середовищі обговорюють, як можна змінити ситуацію.

Зокрема, розглядається ідея публікувати ці угоди через три роки після їх укладення.

Але реалізація цієї ідеї залежить від парламенту, який повинен написати та ухвалити відповідний законопроєкт.

Володимир Фомічов, УП.