Авіапаливна криза в Європі. Стійкість європейської авіації зростає в українському полі

Європейський авіаційний сектор входить у період підвищеної паливної напруги. Близький Схід забезпечував до 75% європейського імпорту авіапалива. Європейські авіакомпанії занепокоєні тим, що дефіцит поставок палива може виникнути протягом наступних кількох тижнів. А ціни на паливо вже зросли майже на 84% із початку війни США та Ізраїлю з Іраном.

Ризики, пов’язані з пальним, більше не обговорюються як абстрактні сценарії. За останні тижні кількість застережень з боку галузі зросла: регулятори та авіакомпанії в терміновому порядку намагаються оцінити, на який час вистачить наявних запасів і наскільки швидко можна забезпечити альтернативні поставки. Авіакомпанії вже відчувають наслідки. З кінця лютого ціни на пальне різко зросли, що призвело до підвищення вартості квитків і зменшення маржі саме в той момент, коли попит починає збільшуватися. Водночас планування на випадок надзвичайних ситуацій переходить із теоретичної площини в операційну. Деякі перевізники попереджають про можливі збої вже на початку літа, тоді як галузеві об’єднання відкрито обговорюють ризик скорочення кількості рейсів, якщо триватиме обмеження постачання. Кілька авіакомпаній уже вжили заходів щодо скорочення короткомагістральних рейсів по всій Європі.

Занепокоєння викликає не лише цінова волатильність, а й доступність пального — повідомляється, що рівень запасів у ключових європейських хабах перебуває під тиском, а також існує перспектива, що скасування рейсів почастішають у разі затримок із поповненням. У цьому контексті зусилля з масштабування використання сталого авіаційного пального (Sustainable aviation fuel — SAF) набирають обертів як частина ширшої стратегії стабілізації постачання. Розширення його виробництва розглядається не лише як довгостроковий шлях переходу, а й як буфер проти зовнішніх шоків.

Збільшення виробництва сталих енергоресурсів, таких як біопаливо, може зміцнити аграрну економіку Європи та водночас посилити національну безпеку за рахунок зменшення залежності від традиційних джерел енергії.

Більш диверсифікована паливна база може допомогти пом’якшити раптові збої у глобальних торговельних потоках, зменшити вразливість до геополітичних вузьких місць і забезпечити авіакомпаніям більш передбачуване операційне середовище.

Українське сільське господарство може і повинно брати участь у цьому процесі трансформації. Удосконалена генетика насіння, підвищена стійкість до стресових факторів і вищий вихід олії з гектара дають можливість фермерам брати участь у цьому процесі без надмірного навантаження на землю чи ресурси. Однією з причин, чому SAF на основі сільськогосподарської сировини є більш здійсненним, ніж часто вважають, є те, що значна частина інфраструктури вже існує.

У Європі сформовано потужності з переробки олійних культур, зберігання, логістики та нафтопереробної експертизи. Перетворення високоякісних рослинних олій на пальне, придатне для авіації, є перевіреним промисловим процесом.

Одним із прикладів зацікавленості аграрного бізнесу в трансформації ринка палива є спільне підприємство Etlas компаній Corteva та bp, засноване на початку 2026 року. Саме з цих причин воно позиціонує себе як біоенергетична компанія на перетині сільського господарства та сталої енергетики. Основна ідея полягає не в просуванні одного окремого продукту, а в демонстрації того, що сталі рослинні види сировини можуть бути промислово організовані та інтегровані в існуючі ланцюги створення вартості пального. Corteva робить внесок своїми десятиліттями досвіду в галузі насіння та селекції рослин, bp — своєю експертизою в переробці, логістиці та маркетингу.

Для українських фермерів це відкриває додаткові можливості для експорту. Україна має великі площі орних земель, налагоджене виробництво олійних культур та інфраструктуру для зберігання.

Водночас одним із постійних заперечень щодо біопалива на основі сільського господарства залишається занепокоєння стосовно конкуренції з виробництвом продуктів харчування. Це занепокоєння є обґрунтованим, але дедалі більш застарілим. Фермери вже працюють у межах складних систем сівозміни, які включають проміжні або короткоциклові культури, що вирощуються між основними збираннями врожаю. Ці культури висіваються на землях, які інакше залишалися б під паром протягом кількох місяців, сприяючи здоров’ю ґрунтів, утриманню вологи та управлінню поживними речовинами. Проте вони не залучені до жодного ланцюга створення вартості.

Соняшник з коротким циклом вирощування є переконливим прикладом. Завдяки сучасним інноваціям у насінництві та агрономічній підтримці соняшник може вирощуватися як проміжна культура між циклами озимих зернових. Соняшник швидко достигає, утворює насіння з високим вмістом олії, добре придатне для сировини SAF, і вписується в наявні системи землеробства без витіснення продовольчих або кормових культур.

Залучаючи фермерів до ланцюга постачання авіаційного пального, Європа може вибудувати екосистему SAF, яка буде узгодженою з кліматичними цілями, економічно життєздатною та стратегічно стійкою. Для цього необхідні політичні рамки, які визнають проміжні культури, підтримують інновації та не замикають визначення SAF у надто вузьких моделях, що обмежують масштабування. Також це потребує переосмислення ролі сільського господарства як одного з рушіїв енергетичної політики.

За умови правильного вибору рішень Європа за підтримки України може перетворити нинішній паливний шок на каталізатор більш безпечного, диверсифікованого та локалізованого майбутнього авіації.