Jonas Lovv – артист, який обійшов Олександра Рибака. Інтерв’ю з представником Норвегії на Євробаченні-2026

Євробачення-2026 – у розпалі. 12 травня пройшов перший півфінал 70-го ювілейного конкурсу. Проте все найцікавіше – лише попереду, уже сьогодні, 14 травня, відбудеться другий півфінал за участю представниці України Leleka та 14 інших артистів з різних країн.

Серед них також буде норвежець Jonas Lovv, який став черговим героєм серії ексклюзивних інтерв’ю «Главкома» з учасниками цьогорічного континентального свята музики. У розмові з «Главкомом» співак поділився своїм шляхом до головної музичної сцени Європи, на якій він виступить з запальною піснею Ya, ya, ya, а також розказав про основні виклики, які постають перед ним не лише як співаком, а й як батьком дворічного хлопчика Абеля.

«Євробаченський» бліц

Коли ми говоримо про Євробачення, неможливо уявити його без учасників. У короткій рубриці, розкажіть про своїх колег:

Хто з цьогорічних учасників привітав вас після перемоги на Melodi Grand Prix (норвезький відбір на Євробачення)?

Чесно кажучи, не думаю, що хтось мене вітав, принаймні до тих пір, поки я не потрапив на передконкурсні вечірки. Але я теж нікого не вітав, тому це справедливо.

З ким ви першим почали розмовляти?

Це був Cosmó з Австрії.

З ким ви найбільше листуєтеся?

Мабуть, з Сереном з Данії. Але ми всі в одному груповому чаті: я, Серен, Cosmó та Ева Марія (представниця Люксембургу). Тож я пишу всім однаково, але з Сереном, думаю, ми більше спілкуємося один-на-один.

З ким ви підете робити татуювання?

Я знаю, що Сондре Скафту (продюсер треку Ya, ya, ya) зробив татуювання Ya, ya, ya. Це було його перше татуювання, і у мене, до речі, є такий же надпис. Тож, можливо, я міг би вмовити когось із моєї делегації зробити його, але не думаю, що зміг би підбити на таку авантюру інших учасників.

Хто для вас найбільша «темна конячка»?

Я не дивлюся на ставки букмекерів та подібні речі, тому не дуже розумію, хто в фаворитах, а хто ні. Мені здається, що я сам міг би бути «темним конем», якщо вже на те пішло. Але цього року так багато хороших виконавців і конкуренція дуже жорстка, тому складно виділити когось одного.

«Я не люблю залучати багато людей до процесу написання пісень, бо відчуваю, що можу втратити контроль над цим»

Коли з’явилися перші ознаки того, що сценічна діяльність і спів – це ваше покликання?

Усе почалося, коли я брав участь у шкільному мюзиклі, мені було тоді, мабуть, 13 чи 14 років. А потім, коли я виступив на сцені, я просто закохався в музичний театр, почав цим займатися. А згодом перейшов до роботи в групі, вивчення інструментів і всього такого. Тож я б точно сказав, що це був шкільний мюзикл.

Кілька років тому ви були у складі гурту Shuffle Baby. Чим відрізняється досвід роботи в групі від сольної кар'єри?

Це досить схоже, тому що і коли я був у Shuffle Baby, і коли я виступаю сольно, я однаково пишу пісні лише з одним продюсером. Я не люблю залучати занадто багато людей до процесу написання пісень, бо відчуваю, що можу втратити контроль над цим. Тому я люблю тримати все дуже-дуже близько до себе.

«Я пам’ятатиму свою перемогу на національному відборі до кінця життя»

Ваш шлях на Євробаченні почався з участі у норвезькому національному відборі. Якою була перша реакція, коли ви побачили склад своїх конкурентів?

Знаєте, я не був здивований, що серед учасників були великі імена. Але, звичайно, побачити Олександра Рибака (переможець Євробачення-2009 та учасник Євробачення-2018) у складі учасників було трохи страшно, адже це його третій виступ у відборі, а до цього він уже двічі брав участь у цьому конкурсі. Він справжня легенда у цій сфері, тож ми з командою відчували, що він покаже себе з найкращого боку. Через це я не дуже зосереджувався на змагальній стороні відбору і намагався насолоджуватися моментом.

Багато єврофанів критикують норвезький відбір через скасування півфіналів і переходу одразу до фіналу. Як ви оціните подібні зміни?

Чесно кажучи, оскільки я виграв, я не можу ні на що скаржитися, бо все пройшло так, як мало бути для мене. Але я бачив, що багато людей відреагували на те, що не було півфіналів. Крім того, NRK (мовник Норвегії) переніс фінал до Ліллехаммера замість Осло, і я думаю, що це, можливо, теж зіграло свою роль. Це був мій перший досвід відбору, і мені було приємно, що це було лише один раз, бо репетиції дуже виснажують. Тож, як на мене, менше стресу – це більше позитивних вражень.

Після завершення вашого виступу на відборі, які думки першими промайнули у вас в голові?

Пам’ятаю, що відчув величезне полегшення, щойно пролунав останній біт пісні. Я просто впав на коліна і, пам’ятаю, подумав: «Гаразд, хай там як, я зробив все, що міг». Я був задоволений виступом. Коли я переглядав його, то побачив кілька дрібниць, які міг би зробити краще, але це лише на мій погляд. І тому я був просто щасливий, я був задоволений.

Незадовго після цього розпочалося голосування та визначення представника на Євробаченні. Про що ви думали, коли оголошували оцінки журі?

Усе, чого я хотів, – хорошу оцінку від журі. Я хотів отримати кілька «12» від журі, щоб я міг сказати собі: «Гаразд, я цим задоволений». Але потім я отримав дванадцятки від усіх журі, і люди дивилися на мене і думали: «Що, в біса, відбувається?»

Урешті-решт саме ви стали переможцем. Як ви святкував перемогу на нацвідобрі?

Я пам’ятатиму це до кінця життя. На арені був великий екран, і люди вдома бачили що, я був з одного боку, а Олександр Рибак, який є легендою, – з іншого. І я просто дивлюся на цей величезний екран з нашими обличчями і чекаю, коли з'являться мої бали. Тим паче він отримав багато балів і лідирував, тож, чесно кажучи, я не знав, що виграв, доки це не прозвучало з уст ведучого. У той момент я просто підскочив і насолоджувався моментом.

Ви здобули перемогу з піснею Ya, ya, ya. Як би ви описали трек тим, хто його ще не слухав?

Я б сказав, що це пісня, яка сповнена енергії та має рок-звучання, але водночас вона має бути піснею для всіх. У ній є ритм, у ній відчувається глобальний колорит, і для мене було дуже важливо передати це під час написання. Я хотів, щоб це була пісня, яка... Хоча і неможливо написати пісню, яка сподобається всім, але я хотів, щоб вона була такою. Якщо ти любиш рок, то ти це відчуєш у пісні, а якщо ти не дуже любиш рок, то все одно тобі сподобається у ній цей глобальний танцювальний ритм. У цій пісні все залежить від настрою. Якщо ти не хочеш вдумуватися у текст, то це нормально, адже пісня має працювати і як танцювальна композиція.

Що є найсильнішим моментом у вашій пісні?

Мені дуже подобається, коли я виконую фінальний приспів сам. Я вважаю, що це завжди чудовий момент, бо до цього все було хаотично – це і група, і я, і гучний рефрен. Тож я дуже люблю закінчення пісні після приспіву. Але є й дрібні деталі у куплетах, над якими я багато працював і хотів зробити їх якомога цікавішими.

Ви вже провели репетиції на арені у Відні, і, як багато хто знає, ви обожнюєте безпосередньо працювати з публікою. Чи було вам важко виступати під час репетицій, коли в залі нікого не було?

Я завжди ненавиджу виступати перед порожніми аренами. Тобто, мені здається неправильним виступати не перед людьми. Але, звичайно, тут, на Євробаченні, є чудова команда, багато людей, які нас дуже підтримують і чудово виконують свою роботу, завдяки чому ми почуваємося на сцені безпечно та впевнено. Кожного разу, коли ми проводимо репетицію, ми отримуємо оплески, можливо, лише від 100 людей у цьому величезному залі. Але все одно відчувається любов від людей, які працюють над цим шоу, і цього достатньо для репетицій. Хоча я не можу дочекатися, коли цей зал заповниться людьми.

«Зараз, думаю, моя активна музична діяльність більше впливає на мене, ніж на сина»

Ви згадали про свого сина. Як ви поєднуєте творчу діяльність і батьківство?

Це нелегко, але все залежить від спілкування з матір’ю мого сина та моїми родичами, які також дуже допомагають. Тож він щасливий, і це єдине, що для мене має значення: як тільки це почне негативно впливати на нього, я щось придумаю. Але поки що він щасливий і, звичайно, іноді питає про тата, але здебільшого він щасливо бігає навколо, йому байдуже, що мене немає. А коли я приходжу додому, ніби я й не виходив. Тож я дуже вдячний за це зараз, і, як я вже сказав, якщо його думки зміняться в майбутньому, мені доведеться щось коригувати. Зараз, думаю, це більше впливає на мене, ніж на нього.

Ваш син буде у Відні чи дивитиметься вас у Норвегії?

Він дивитиметься з Норвегії, і, мабуть, у повторі. Йому лише два роки, майже три, тож, думаю, він подивиться це, коли прокинеться наступного дня.

Дякуємо вам за інтерв’ю. Яке повідомлення ви хотіли б передати українській аудиторії?

Я б просто сказав: насолоджуйтеся переглядом «Євробачення». Це буде дуже веселе видовище. Незалежно від того, чи я ваш фаворит, чи ви вболіваєте за когось іншого. Просто намагайтеся насолоджуватися цим якомога більше.

І, звичайно ж, бережіть себе. Я отримую багато повідомлень від українців, і я просто хочу, щоб ви були в безпеці та спокої і насолоджувалися цьогорічним півфіналом Євробачення та, звісно, фіналом.

Про Jonas Lovv

Jonas Lovv (повне ім'я – Йонас Ловв Хеллесой) – норвезький поп та інді-поп виконавець із Бергена, який останніми роками нарощує популярність на національній музичній сцені. Артист відомий своєю енергійною подачею на сцені та яскравою сценічною харизмою.

Перше визнання він отримав після участі у десятому сезоні шоу The Voice Norge. Під час проєкту його голос і сценічна присутність привернули увагу як журі, так і глядачів, що допомогло йому швидко розширити свою аудиторію. Після телешоу Ловв став активним учасником фестивального руху Норвегії. Він виступав на різних музичних подіях і майданчиках по всій країні, поступово формуючи репутацію одного з помітних молодих артистів.

За час кар’єри Jonas Lovv виступав у кількох гуртах, а також працював як сольний виконавець, набуваючи досвіду живих виступів. Його музика поєднує поп-мелодику з інді-впливами та рефлексивними текстами. У піснях артист часто торкається тем кохання, самопізнання та сучасного життя, а його концерти вирізняються емоційністю та активною взаємодією з публікою.

Окремою частиною творчого образу Ловва є його ставлення до моди та самовираження. У своєму сценічному стилі він свідомо ламає звичні рамки та заохочує слухачів бути собою. «Я хочу зруйнувати бар’єри між сценою та аудиторією і надихнути людей бути собою без жодних обмежень», – каже артист.

Наразі артист, за оцінками букмекерів, має стати заключним десятим фіналістом від другого півфіналу. Проте він має гарні шанси бути навіть вище, адже закриватиме другий півфінал і точно запам’ятається публіці своєю енергетикою.

Ілля Мандебура, «Главком»