Китай запропонував нову модель відносин зі США: що це означає

Президент Китаю Сі Цзіньпін заявив, що він і президент США Дональд Трамп домовилися про відносини, засновані на «конструктивній стратегічній стабільності». Аналітики Channel NewsAsia пояснюють, що означає це «нове позиціонування».

Відносини між Китаєм і США, засновані на «конструктивній стратегічній стабільності». Саме таку нову формулу озвучив Сі Цзіньпін у перший день свого важливого саміту з Дональдом Трампом.

За словами китайського лідера, ця формула базуватиметься на:

• співпраці як основі відносин,
• контрольованій конкуренції,
•  керованих розбіжностях,
• «тривалій стабільності», за якої мир залишатиметься очікуваним.

Сі додав, що саме така модель визначатиме відносини США та Китаю протягом наступних трьох років і надалі.

Аналітики вважають, що слова Сі стали найчіткішим сигналом того, як Пекін хоче представити наступний етап американо-китайських відносин: не як «перезапуск», а як довгострокову конкуренцію, яка має залишатися в певних межах.

«Сторона, яка дає назву відносинам, фактично задає їхні правила… Пекін робить перший крок у формуванні рамки сприйняття», — заявив CNA дослідник міжнародних відносин із сінгапурської школи RSIS Лі Яці.

Аналітики додають, що ця формула свідчить: Пекін не намагається завершити стратегічне суперництво з Вашингтоном, а прагне визначити межі, в яких воно має відбуватися. У такому трактуванні «стабільність» — це не поступка, а спосіб зробити конкуренцію контрольованою, довготривалою та менш схильною до переростання у кризу.

Вони також звернули увагу, що ширше послання Сі до Трампа містило попередження про ризики так званої «пастки Фукідіда» — ідеї про те, що конфлікт може виникнути тоді, коли нова сила кидає виклик чинному лідеру. При цьому Сі знову наголосив, що питання Тайваню є «найважливішим питанням» у двосторонніх відносинах.

Пекін формує нову рамку відносин

Аналітики зазначають, що формула «конструктивної стратегічної стабільності» виходить далеко за межі дипломатичної риторики та відображає спробу Пекіна сформувати нову лексику для наступного етапу відносин США та Китаю ще до того, як з’являться інші інтерпретації.

За словами Лі Яці, Китай не вводить нові дипломатичні формулювання випадково. А заява Сі про те, що обидва лідери погодилися зробити це «новим позиціонуванням» двосторонніх відносин, означає, що саме Китай першим офіційно зафіксував свою версію рамки переговорів.

«Це не означає, що Вашингтон повністю прийняв цю формулу, але це дозволяє Пекіну сформувати перший рівень інтерпретації саміту ще до того, як американська сторона зведе все до переліку практичних результатів для внутрішньої аудиторії та оголосить про свої “перемоги”», — сказав він.

У повідомленні Білого дому за підсумками переговорів Трампа та Сі не згадувалася формула «конструктивної стратегічної стабільності» і не описувалася як нова рамка американо-китайських відносин.

Під час державного банкету у четвер увечері Трамп також не використав і не згадав цей вислів, хоча китайський лідер повторив його та знову заявив, що обидва президенти погодилися із цією концепцією.

Натомість Трамп говорив про давній «зв’язок торгівлі та взаємної поваги», який, за його словами, має стати основою майбутнього, вигідного і США, і Китаю.

«Ми цінуємо важку працю. Ми цінуємо мужність і досягнення, любимо свої сім’ї та свої країни. Разом ми маємо шанс використати ці цінності для створення майбутнього більшого процвітання, співпраці, щастя та миру для наших дітей», — заявив він.

Коментуючи згаданий Сі період «наступних трьох років і далі», Лі Яці зазначив, що це важливо, оскільки така рамка, схоже, розрахована не лише на завершення терміну Трампа до січня 2029 року, а й на початковий етап наступної американської адміністрації.

«Пекін не просто намагається управляти особисто Трампом; він прагне створити довготривалу точку відліку, яка переживе конкретний цикл цього саміту», — сказав він.

Аналітики також зазначили, що нова формула демонструє помітну зміну в риториці Пекіна.

«Це нова мова, і, думаю, вона відображає бажання Китаю створити більше інституційних запобіжників у відносинах США та Китаю — як у конкуренції, так і у співпраці», — заявив Reuters геополітичний аналітик пекинської консалтингової компанії Trivium China Джо Мазур.

Доцент факультету дипломатії та міжнародних відносин університету Тамкан Джеймс Чен заявив, що ця концепція відображає спробу Сі представити двосторонні відносини «не просто як суперництво, а як конкуренцію в умовах стабілізованого контексту».

За його словами, Китай прагне встановити межі для довгострокової конкуренції та зменшити ризики руйнівного суперництва, особливо щодо Тайваню.

Кероване суперництво в певних межах

Подібний тон простежувався і у вступних заявах Сі, який описував американо-китайські відносини через ширший контекст глобального порядку, історичного вибору та управління кризами.

Аналітики зазначають, що цей масштабний підхід різко контрастував із більш персоналізованою манерою Трампа — обидва лідери задавали дуже різний тон на початку переговорів у Пекіні.

Сі говорив про відносини як про фактор із глобальними наслідками, тоді як Трамп більше акцентував на особистих компліментах і церемоніальності.

Старший аналітик Китайської програми RSIS Іан Сеоу заявив, що слова Сі були примітні тим, що розглядали двосторонні відносини в ширшому глобальному контексті.

«Він підкреслив важливість американо-китайських відносин для глобальної стабільності», — сказав він.

На його думку, це може свідчити про прагнення Китаю показати себе відповідальною великою державою в управлінні відносинами з Вашингтоном.

Сінгапурський незалежний аналітик Танг Мен Кіт зазначив, що згадка Сі про «пастку Фукідіда» була дуже показовою.

За його словами, використовуючи цей термін, Сі визнав структурне напруження між державою, що зростає, і чинною наддержавою, але водночас поставив питання так: чи можуть обидва лідери «написати інший розділ історії».

«Це додає філософського виміру та амбіцій і представляє Сі як державного діяча, який мислить історичними епохами, а не лише торговельними угодами», — сказав він.

Аналітики також звернули увагу, що тема Тайваню — яка займала помітне місце у китайському повідомленні за підсумками переговорів, але не була відображена у версії США — демонструє, де саме можуть проходити межі цієї «стабільності».

Назвавши Тайвань «найважливішим питанням» у відносинах США та Китаю, Сі заявив, що за умови правильного підходу двосторонні відносини зможуть залишатися загалом стабільними.

Але якщо це питання буде вирішуватися неправильно, попередив він, дві країни можуть «зіткнутися або навіть вступити у конфлікт», що призведе до «дуже небезпечної ситуації».

Сі також заявив, що «незалежність Тайваню» несумісна з миром у Тайванській протоці та закликав США діяти в цьому питанні максимально обережно.

Згідно з китайським повідомленням, Сі сказав, що підтримання миру і стабільності в Тайванській протоці є найбільшою спільною точкою дотику між Пекіном і Вашингтоном.

США залишаються головним міжнародним партнером Тайваню, хоча формально не визнають його дипломатично. Водночас Вашингтон зобов’язаний відповідно до Закону про відносини з Тайванем надавати Тайбею засоби для самооборони.

Джеймс Чен із університету Тамкан заявив, що акцент Сі на Тайвані чітко демонструє: Пекін розглядає це питання як головний пріоритет, а риторика була жорсткішою, ніж під час візиту Трампа у 2017 році.

Він окремо звернув увагу на слова Сі про «зіткнення», «конфлікт» та «дуже небезпечну ситуацію», зазначивши, що це набагато сильніші формулювання, ніж ті, які китайський лідер використовував дев’ять років тому.

На думку Чена, прямо пов’язуючи «незалежність Тайваню» з миром у Тайванській протоці, Сі сигналізує: будь-які стабільні американо-китайські відносини вимагатимуть від Вашингтона більшого наближення до позиції Пекіна щодо цього питання.

Під час спільного візиту до Храму Неба у четвер Трамп не відповів журналістам на запитання, чи обговорювали вони із Сі тему Тайваню.

Від слів — до дій

Тепер головне питання полягає в тому, чи зможе нова формула привести до створення практичних механізмів управління суперечностями після того, як ефект саміту зникне, вважають аналітики.

Дводенний саміт має завершитися у п’ятницю, коли очікується оприлюднення детальніших результатів переговорів.

Вони можуть дати чіткіше уявлення про те, як обидві сторони збираються управляти широким порядком денним, що охоплює:

•  торгівлю,
•  контроль за технологіями,
•  Тайвань,
•  Іран,
•  ширші механізми кризової комунікації.

Лі Яці з RSIS зазначив, що нова рамка намагається визначити «значення, межі та темп» суперництва, але її ефективність залежатиме від того, чи зможуть Пекін і Вашингтон створити механізми навколо неї.

Це можуть бути:

•  регулярні дипломатичні контакти,
•  постійні робочі переговори,
•  чіткі канали управління кризами,
•  обговорення сфер, де конкуренція вже посилюється, включно з експортним контролем, санкціями, перевірками інвестицій та технологічними обмеженнями.

За словами Лі, Пекін, імовірно, прагне розвивати власні стратегічно-економічні інструменти, водночас залишаючи достатньо простору для співпраці, щоб пом’якшувати найгостріші прояви конкуренції.

Аналітики вважають, що такі механізми матимуть ключове значення, оскільки відносини між США та Китаєм залишатимуться конкурентними навіть за умови, що обидві сторони хочуть уникнути повного розриву.

Експерт із міжнародних відносин університету Фудань Чжао Мінхао заявив Reuters, що суперечності — зокрема щодо війни навколо Ірану та недавніх американських санкцій проти китайських компаній — можуть перевірити міцність нової моделі та й надалі «ускладнювати динаміку відносин США та Китаю».

Почесний професор політології Гонконзького баптистського університету Жан-П’єр Кабестан заявив CNA, що США та Китай як великі економіки й наддержави мають продовжувати співпрацю.

«Вони не хочуть, щоб відносини зірвалися, що призвело б до ще більшої невизначеності та нестабільності», — сказав він.

Говорячи про конкретні кроки, Кабестан припустив, що буде більше торгівлі, а також більше дискусій щодо політичних тем — від Тайваню та Близького Сходу до Індо-Тихоокеанського регіону.

Він додав, що головним завданням стане підтримання відкритих каналів комунікації та навіть їхнє «посилення», щоб відносини залишалися стабільними.

Джеймс Чен із університету Тамкан вважає, що Китай і США, ймовірно, створять робочі діалоги або спеціальні групи «для зменшення ризику помилкових оцінок та недопущення ескалації».

«Це дуже важливий перший крок у визначенні тону другого президентського терміну Трампа щодо Китаю», — сказав він.

«Але Трамп може змінити свою думку після повернення додому. Хто знає?»