Путін тисне на газ, хоча попереду вже бетонна стіна

Обіцяв після параду написати, які сценарії можливі на найближче майбутнє.

Опис правильно було би робити таким чином: 1. Стан справ. 2. Стратегії сторін. 3. Сценарії.

Однак описувати стан справ не буду, бо хто слідкує, той і так все знає, а хто не слідкує, той все одно не вірить чужим оцінкам.

Стратегії сторін залишаються незмінними з осені.

Стратегія росії полягає в тому, щоб продовжувати тиснути на Сили оборони України з метою повільного просування за будь-яку ціну; продовжувати тиснути на українське суспільство кінетично та інформаційно з метою поширення зневіри та бажання капітулювати; продовжувати залякувати європейців з метою примусити припинити підтримку.

Стратегія України полягає в нейтралізації ворожих зусиль в усіх доменах та в посиленні ударів по найболючішому місцю імперії -- по гаманцю, маючи на меті зменшення нафтового експорту та видобутку.

Стратегія США полягає в тому, щоб абстрагуватися від невигідної для себе російсько-української історії та сфокусуватися на важливіших театрах дій.

Стратегія Європи полягає у виграші часу для розгортання виробництва та збройних сил. Той факт, що США не захищатимуть Європу, нарешті вже прийнятий як база.

Стратегія Китаю полягає в тому, щоб чекати. Китай все влаштовує: росія послаблюється, США ізолюються від Європи, все йде за планом.

США не можуть і не хочуть тиснути на росію. Китай може, але за умови, якщо США сильно попросять; а США не проситимуть, бо Китай за це вимагатиме надто високу ціну.

Росія не може й не хоче зупинити війну. Не хоче, бо російське керівництво ще вірить в успіх своєї стратегії: ще трохи, і Україна посиплеться. Не може, бо:

• не має грошей на переведення економіки на цивільні рейки,
• не може позбавити вищі еліти заробітків на війні,
• не має що показати населенню як перемогу,
• не має рішення, куди дівати армію лузерів, яких не можна повертати додому у випадку мирної угоди, бо рознесуть росію на шматки, як у 1917.

Минулого року Путін послідовно відхиляв всі пропозиції красивого виходу. Нині вже красивих виходів не залишилося. Шлях лише один, вперед, у бетонну стіну на повній швидкості.

Це означає, що росія буде продовжувати війну, скільки зможе, і припинить тоді, коли не зможе. Простими словами: є гроші -- є війна, нема грошей -- нема війни.

Вічних війн не буває, ресурси скінченні, дно вже видно.

Тож особливого різноманіття сценаріїв нема. Заявою про необхідність відступу ЗСУ з чотирьох областей Путін показав, що не увійшов у контакт з реальністю.

Російська економіка летить вниз. До землі далеко, отже, політ нормальний. За всіма показниками, влітку треба конфісковувати депозити населення. Дід не може менше стріляти, тому ви будете менше їсти.

Голодних бунтів на росії не очікуйте. Всі сценарії можливих змін пов'язані з розколом еліт. Така вже російська традиція, стежкозалежність історії.

Наступні новини будуть не раніше серпня. Я особливо нічого не очікую, але це традиційно складний місяць для росії. Якщо нічого не буде (а скоріш за все, нічого не буде), то далі в листопаді.

Свято наближається. Водночас треба зазначити, що Божі жорна мелють дуже повільно, але невідворотно.

Чорні лебеді бувають, але робити на них ставку недоречно.

Важливо нам самим не впасти. Нагадаю: ми маємо підтримку Європи в достатньому обсязі й не дуже залежимо від США. Наші слабкості в основному внутрішні.

Тримайте власне горище впорядкованим, а дах міцно закріпленим.