"Текст створює більше невизначеності, ніж вирішує": які ризики для майна і прав є в проєкті Цивільного кодексу

Чи потрібне оновлення Цивільного кодексу для України?

Велике оновлення законодавства експерти не вважають кращим варіантом, ніж поетапна й блокова модернізація. Хоча фактично багато інститутів, які зараз подаються як нові, уже мають нормативне ядро та сформовану судову практику.

Проте в розмові з 24 Каналом керуюча партнерка Юридичної фірми Результат, керівниця практики земельного права та нерухомості Любов Полішкевич, зазначила, що в оновленні Цивільного кодексу радше існує проблема узгодженості, термінології, цифрових активів, реєстрів і конфлікту між великими масивами приватного та спеціального права, неврегульованості, або недостатньої урегульованості деяких аспектів суспільних відносин.

За словами правниці, глибока рекодифікація приватного права в Україні дійсно потрібна, проте це має бути системне оновлення цивільного законодавства, але не "новий кодекс".

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Чи буде від Цивільного кодексу економічний ефект?

Любов Полішкевич каже, що корисними для економіки можуть бути норми, пов'язані з договорами, майном, боргами, реєстрацією прав і корпоративних форм. Тобто блоки, які зменшують транзакційні витрати та підвищують передбачуваність обороту дадуть результат, проте законодавці націлені більше на юридичну визначеність, прогнозованість цивільного обороту, розширення особистих прав, нову логіку забезпечення зобов’язань, спадкування права на репарації та цифрові об'єкти.

У проєкті Цивільного кодексу також регулюють питання публічності прав і реєстрів, зокрема розмежування правовстановлювальних і декларативних реєстрів та правила наслідків технічних помилок у них. Про це йдеться у книзі №9.

За належного впровадження саме це могло б знизити кількість спорів про момент виникнення права і зробити оборот активів більш передбачуваним. Найвагоміші для громадян і досить неоднозначні впроваджувані зміни це: "принцип заборони суперечливої поведінки", "превентивні витрати у складі збитків" та "норми про спільні борги подружжя та фактичного сімейного союзу",
– зазначає експертка.

Який найбільший ризик для економіки через зміни в ЦК?

Масштабність таких дій – це завжди витрати на адаптацію договорів, практики банків, нотаріату, судів, реєстрів, корпоративних документів. При цьому, додає Любов Полішкевич, бізнес і громадяни переживають період правової невизначеності у випадку, якщо текст конфліктує зі спеціальними кодексами або залишає широкі зони оцінювальних категорій.

Тому експертка переконана, що найбільшим ризиком буде саме зростання правової невизначеності у сфері власності, боргів і реєстрації прав. А тому між громадянами може виникати більше спорів, з'являтимуться нові ризики для нерухомості та землі. Також це може породжувати складніші сімейно-майнові спори, зокрема в бізнесі фізичних осіб-підприємців.

Не оминула увагою пані Любов й обговорювані терміни "добросовісності" та "доброзвичайності", "посідання", а також такі поняття як "втрата суспільного інтересу" та "повне забезпечення потреб". Вона каже, що через це може з'явитися ризик у розмиванні безпеки права власності, насамперед щодо землі, нерухомості та активів, які використовуються як забезпечення в кредитуванні.

Термін "посідання" обговорюють не менше правників, ніж "доброзвичайність". Любов Полішкевич пояснила, що це означає безтитульний фактичний контроль і надання такому контролю процесуальної переваги на початковому етапі спору. За таких умов непорушність права власності припиняє існування.

Нагальні проблеми в питаннях боргів ФОПів

Нова редакція Цивільного кодексу прирівняє шлюб і фактичний сімейний союз. Тобто кредитор у випадку наявності боргів повинен визначати, що партнери справді жили як сім'я. Відтак має доводитися частка ФОПа у спільному майні, якщо майно оформлене лише на другого партнера або було набуте до початку спільного проживання.

Любов Полішкевич пояснила, що в ЦК вже є стаття, згідно з якою фізична особа-підприємець уже відповідає за підприємницькими зобов’язаннями всім своїм майном, а якщо перебуває у шлюбі, то і своєю часткою у праві спільної сумісної власності подружжя. Саме стягнення на частку боржника у спільному майні регулює стаття 52 нинішньої редакції. А законопроєкт розширює цей режим і на фактичний сімейний союз.

Тобто новинка тут у тому, що такий самий механізм переносять на відносини, де немає державної реєстрації шлюбу. У матеріалах проєкту фактичний сімейний союз визначається як "проживання двох осіб протилежної статі однією сім’єю без реєстрації шлюбу, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі", також особа може перебувати лише в одному такому союзі. Найімовірніше це визначатиметься за підходами, які давно вироблені для статті 74 Сімейного кодексу,
– говорить юристка.

Аби довести факт сімейного союзу, люди матимуть заявляти не просто про проживання за однією адресою, але й:

• спільний побут чи господарство;
• взаємні права та обов’язки;
• спільний бюджет і витрати;
• усталені відносини, притаманні подружжю.

Такою ж є позиція Верховного Суду, який у подібних спорах уже виходить із того, що треба доводити саме сімейний характер відносин.

ЦК регулюватиме стягнення на частку боржника у спільному майні / Фото Depositphotos

Один з оглядів вищої інстанції показує, що реєстрація за однією адресою без інших доказів не доводить проживання однією сім’єю.

Щодо частки ФОПа у спільному майні, якщо актив оформлений лише на другого партнера: експертка пояснила, що чинна судова позиція виходить із презумпції спільності майна, набутого під час спільного проживання. Відтак спільним можуть бути будь-які види майна незалежно від того, на чиє ім’я вони набуті.

Варто зазначити! Презумпція може бути спростована: тягар доказування лежить на тому, хто заперечує спільний характер майна. Майно, набуте до початку спільного проживання, а також набуте під час такого проживання у дарунок, у спадщину або за особисті кошти одного з партнерів, залишається особистою приватною власністю.

Після ухвалення оновленого ЦК у спорах кредитора з фактичним партнером ключовими стануть дві речі: період набуття активу і джерело коштів, за які його придбано.

Чи є в проєкті положення, які можуть створити корупційні або рейдерські ризики?

За словами Любові Полішкевич, норма про "посідання" як фактичний контроль над річчю незалежно від титулу, а безтитульне посідання – як базу для набувальної давності може стати ризикованим. Також побоювання викликає правило, за яким на початковому етапі спору суд має передусім встановлювати факт володіння і його втрати всупереч волі посідача, тоді як питання права власності може піти окремим колом.

Для нашої країни таке зміщення акценту з права власності на фактичний контроль є серйозним ризиком, особливо для житлового та земельного права. За чинним законодавством набувальна давність теж існує, але вона вужче і детальніше сформульована,
– каже Полішкевич.

Станом на зараз норма про набувальну давність вимагає, щоб особа добросовісно заволоділа чужим майном і володіла ним відкрито та безперервно. Водночас для земельних ділянок спеціальні умови встановлює стаття 119 Земельного кодексу, де йдеться про 15 років користування та звернення до органу влади в межах правил безоплатної приватизації.

Суди оцінюють добросовісність саме на момент заволодіння. Тож якщо особа знала або повинна була знати, що в неї немає підстав для набуття права власності, набувальна давність не працює.

Саме тому самозахоплення, шахрайство чи рейдерське заволодіння зараз не вважаються добросовісними. Ба більше, новий ЦК вводить проміжний сильний захист для фактичного посідача ще до остаточного розв'язання питання про право. Тоді для власника, який був за кордоном, у ЗСУ або на окупованій території така норма є проблемою. Адже фактична відсутність може подаватися опонентом як "неволодіння" або "занедбаність" майна.

У кодексі є норми, якими можуть користуватися шахраї / Фото Depositphotos

Крім того, норми про публічність прав і "право на забуття", передбачені законопроєктом №15150, можуть дозволити вимагати видалення інформації не лише якщо вона недостовірна, а і якщо вона "втратила суспільний інтерес". А от яким чином визначається цей суспільний інтерес – законодавець не пояснив.

І сама така конструкція створює передумови для зловживань, з метою видалення такої інформації для перешкоджання діям як правоохоронних органів, так і незалежних журналістів-розслідувачів, наприклад,
– підсумувала правниця.

Чи виникнуть проблеми в сплаті аліментів через нові норми Цивільного кодексу?

Суд зможе звільнити платника аліментів від такого обов’язку, якщо дохід одержувача аліментів перевищує дохід платника і повністю забезпечує його потреби. Такі зміни пропонує законодавець. Наразі ж громадянин може не сплачувати аліменти лише за умови за тяжкої хвороби або іншої істотної обставини.

Експертка зазначила, що нова норма навряд чи призведе до масової відмови через достатній заробіток отримувача аліментів. Оскільки звільнення можливе лише за рішенням суду. Проте такий ризик є.

Важливо пам'ятати, що аліменти сплачуються на дитину. Тому високий дохід одного з батьків не повинен автоматично звільняти іншого від обов’язку утримання сина чи доньки. Але ж платники за умови ухвалення нової редакції ЦК почнуть масово подавати позови, показувати мінімальні офіційні доходи, приховувати реальні активи й доводити, що другий з батьків "і так забезпечує потреби дитини".

Крім того, сама норма сформульована занадто широко, а з тексту неочевидно, чи йдеться лише про утримання повнолітніх осіб, чи це може бути застосовано і в спорах щодо неповнолітніх дітей. А така невизначеність сама по собі погана законодавча техніка. Якщо норма залишиться, її треба мінімум звузити до утримання повнолітніх одержувачів і прямо виключити можливість звільнення від обов’язку утримувати дитину лише через те, що той із батьків, з ким дитина проживає, має вищий дохід,
– говорить Любов Полішкевич.

Легалізація чужого майна стане законною?

Юристка говорить, що норми про набувальну давність самі по собі не є новими для українського права. Проте нова редакція поєднує це право з новими підходами до посідання і фактичного контролю над майном та публічності прав. У такому випадку добросовісність оцінюється саме на момент заволодіння майном. Тобто особа має довести, що на початку володіння вона не знала і не повинна була знати, що майно чуже або що вона не має підстав ним володіти.

Так у практиці Великой Палати Верховного Суду було визначено, що для набуття права власності за набувальною давністю потрібна сукупність умов:

• законний об’єкт володіння;
• добросовісність заволодіння;
• відкритість, безперервність, сплив строку;
• відсутність законодавчої заборони.

Нерухомість можна отримати за правом власності за набувальною давністю лише після рішення суду.

У свіжій практиці Верховний Суд визначає, що коли людина знає або повинна знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то вона не може набути право власності за давністю, незалежно від тривалості користування.

Якщо особа знала про власника, зайняла ділянку без дозволу, використала підроблені документи, незаконну реєстрацію, шахрайську схему або скористалася відсутністю власника через війну, окупацію, службу в ЗСУ чи перебування за кордоном, про добросовісність не може йти мова. Але проблема проєкту в тому, що можливе розмиття понять "володіння" і "посідання",
– пояснила Полішкевич.

Положення про набувальну давність у поєднанні з правилами про посідання може створити ризик, коли фактичний контроль над річчю буде використовуватись як шлях до подальшого набуття права. Під загрозою опиняється майно, власники якого виїхали за кордон, служать у війську чи перебувають на окупованих територіях. Також норма ЦК створює ризики для спадкового майна, яке довго не оформлювалося, державних і комунальних земель, лісів, прибережних зон, природоохоронних територій і нерухомості, щодо якої були незаконні реєстраційні дії.

Любов Полішкевич додає, що самозахоплення землі чи нерухомості не повинно перетворюватися на шлях до права власності. Якщо не буде чітких запобіжників, то проєкт може створити практичну лазівку для недобросовісних осіб. Вони зможуть спочатку встановити фактичний контроль над майном, потім створити видимість відкритого володіння, а згодом намагатися легалізувати це через суд.

Тому експертка переконана, що в проєкті необхідно прямо передбачити, що набувальна давність не застосовується до майна, отриманого через самозахоплення, шахрайство, підробку документів, рейдерські дії, незаконні реєстраційні записи або використання обставин війни.

Особливо має охоронятися майно громадян, які не контролювали дії над ним через службу в ЗСУ, окупацію, полон, вимушений виїзд за кордон або перебування на тимчасово окупованій території.

У таких випадках строки набувальної давності мають зупинятися або взагалі не враховуватися,
– зазначила юристка.

Якщо це не врахувати, то фактично власник буде змушений витрачати роки на суди, щоб доводити, що його майно не можна легалізувати лише тому, що хтось встиг ним покористуватися під час його вимушеної відсутності.

Нагадаємо, автори законопроєкту посилаються на те, що новий Цивільний кодекс наблизить українське право до законодавства Європейського Союзу. Але деякі суперечливі норми можуть з'явитися не через вимоги партнерів, а за бажанням наших посадовців.