Китайський світ. Бізнес та школи

Примітка редакції. Невже ви думали, що комуністи відчепляться від вас хоча б у школі? У Мюнхені їм ніякі принципи не заважали.

Крім загравання з етнічними мотивами, Компартія Китаю розглядає як ресурс для впливу і таке явище, як бізнес-асоціації.

Якщо західні визначення зазвичай описують такі інституції як приватні ділові мережі, створені для просування й захисту інтересів своїх членів, то партія покладає на китайських бізнесменів публічні обов’язки. Вони не лише становлять «унікальну можливість» і «найекономніший метод» розвитку Китаю, а й, як зазначив Ден Сяопін у 1979 році, «приходять із бажанням піклуватися про нашу соціалістичну батьківщину і розвивати її».

Фокус цих груп полягає у просуванні економічних зв’язків із КНР і поверненні іноземних ресурсів до неї. Вони організовують візити до КНР, щоб налагоджувати відносини і роботу з місцевими урядами та компаніями. Вони також приймають урядовців КНР. У межах дослідження для цього документа в обраних мною державах (США, Британія, Канада, Німеччина) було нараховано 322 таких бізнес-асоціації. Найбільше їх зафіксовано у Канаді — одразу 109 організацій.

Канадська шаньдунська китайська бізнес-асоціація, створена 2015 року, є показовим прикладом. Вона сприяла місцевому розвитку в КНР і полегшувала економічні та торговельні обміни між двома країнами. Наприклад, 2016-го організувала семінар з інвестицій і торгівлі «Ванкувер, Канада – Вейхай, Китай», де Муніципальне бюро торгівлі Вейхая й уряд міста Бернабі підписали меморандум про співпрацю у сфері економіки й торгівлі.

У серпні 2017 року асоціація приймала Конференцію з просування шаньдунської культурної торгівлі в Торонто, зібравши понад 60 посадовців і бізнес-лідерів із КНР та Канади. Організація також співочолює Канадський альянс китайських асоціацій, який активно бере участь у всіх заходах OCAO та ACFROC і організовує візити до КНР, аби просувати економічні й торговельні обміни з Канадою.

Партія розглядає освіту китайською мовою за кордоном як ключ до «збереження коренів» китайської нації. Освіта дає змогу китайським нащадкам другого й третього покоління успадковувати китайську культуру та зберігати емоційний зв’язок із нацією.

На початку 2000-х років Цзян Цземінь стверджував, що закордонні китайці «надають великого значення китайській освіті майбутніх поколінь». Він вважав, що це потребує просування культурної та мовної освіти, щоб «зміцнити контакт із закордонними китайцями і розширити вплив».

Школи китайської мови та організації, що просувають китайську освіту, є двома різними типами інституцій із дещо різними цільовими аудиторіями. Перші переважно орієнтуються на китайських іммігрантів другого й третього покоління, тоді як другі — на викладачів китайської мови та освітні інституції. У чотирьох країнах, досліджених тут, було створено щонайменше 102 освітні організації. Найбільше їх — у Штатах: шість організацій, що загалом просувають китайську освіту, і 36 суто мовних шкіл.

Chinesische Sprachenschule in Bayern e.V., створена в Баварії 1995 року, дає дітям можливість вивчати мандаринську мову, водночас «поширюючи китайську історію і культуру». Школа навчає понад 900 учнів і тримає у штаті 40 викладачів, що робить її найбільшою установою такого типу в Південній Німеччині.

Окрім звичайних функцій школи, вона також має всі ознаки «єдиного фронту». OCAO та Генеральне консульство КНР у Мюнхені активно підтримували цю інституцію фінансуванням, підготовкою вчителів і літніми таборами. Вони також забезпечували навчальну програму, гарантуючи: всі уроки, які викладаються, були схвалені партією.

Аби просувати китайську культуру, школа також співпрацює з Інститутом Конфуція в Мюнхені. 2011 року OCAO та COEA визначили її як «зразковий заклад китайської освіти» в межах ініціативи з виявлення взірцевих закордонних шкіл китайської мови. Звісно, для подальшої пріоритетної підтримки навчальними матеріалами, підготовкою вчителів та інституційним партнерством.

2018-го, під час зустрічі з делегацією НПКРК до Німеччини та Генеральним консульством у Мюнхені, посадовець НПКРК порадив «просувати китайську мову в німецьку освітню систему», щоб місцева освіта могла й надалі стабільно розвиватися.

Окрім шкіл, організації з популяризації освіти китайською мовою проводять різноманітні заходи для просування партійних ініціатив. Серед них — літні табори в Китаї для китайських нащадків другого або третього покоління в межах «пошуку коренів», а також курси підготовки викладачів.

Наприклад, у 2000-х роках Асоціація китайської мови Британської Колумбії спільно з OCAO провела сім літніх таборів «Пошук коренів» для китайсько-канадської молоді, відвозячи учасників до Шанхая, Шаньдуна та Пекіна. Упродовж 23 днів учасники відвідували культурні об’єкти й вивчали китайську мову, народні мистецтва, традиційний танець і шаолінські бойові мистецтва.

А вже у лютому 2022 року Британська асоціація сприяння китайській освіті провела серію віртуальних тренінгів для викладачів, охопивши такі теми, як «добре розповідати історію Китаю через викладання мандаринської мови». У них узяли участь понад 1200 викладачів китайської мови з 90 шкіл по всій Британії.

Студентські організації відіграють критично важливу роль у згуртуванні молоді через освітні та культурні заходи. Об’єднання цих груп може сприяти просуванню впливу КПК в академічному середовищі, що є дуже цінним сектором.

Як наголосив Сі на Центральній конференції з роботи «єдиного фронту» у 2015 році, закордонні студенти є важливою частиною кадрової політики і новим фокусом роботи «єдиного фронту». Партія очікує, що закордонні студенти «завжди триматимуть батьківщину й народ у своєму серці», де б вони не були.

У Британії однією з найбільших груп «єдиного фронту» є Китайська асоціація студентів і науковців Великої Британії (CSSAUK). Вона прагне «захищати особисту безпеку й збагачувати культурне життя китайських студентів і науковців». Також обіцяє «докладати невпинних зусиль для зміцнення їхнього патріотичного запалу і згуртованості».

Організація також є закордонним членом правління Асоціації західних випускників, що повернулися — WRSA, національної асоціації під керівництвом Секретаріату Центрального комітету КПК. Вона керується безпосередньо центральним Відділом роботи «єдиного фронту». У чотирьох країнах, досліджених для цього звіту, було виявлено понад 539 студентських організацій.

Партія розглядає закордонних етнічних китайських експертів як цінне джерело талантів, здатне допомогти технологічному й економічному розвитку КНР. Вона прагне залучити цих експертів або шляхом їхнього рекрутингу для роботи в КНР, або використовуючи їх для здобуття технологій із-за кордону.

Наприкінці 1970-х Ден Сяопін описував етнічних китайських експертів як «живі скарби». Цзян Цземінь висловлював подібні думки, кажучи, що вони становлять «важливу скарбницю талантів для китайської нації». Він заохочував закордонні наукові й технологічні таланти повертатися до КНР працювати «або служити батьківщині належним способом».

1997 року він виступив перед Китайською асоціацією науки і технологій у США — CAST-USA. Це одна із 49 професійних організацій «єдиного фронту», виявлених у Штатах. Тоді Ден Сяопін наголосив на значенні науки й технологій для модернізації КНР і висловив сподівання, що закордонні фахівці «зроблять внесок у мету: перевершити США в різних сферах».

Нині CAST-USA має чотири офіси — у Шанхаї, Пекіні, Гуанчжоу та Ханчжоу. Їх використовують для «просування технологічних обмінів і співпраці з внутрішніми структурами», «сприяння реалізації технологічних досягнень», а також для того, щоб «слугувати мостом для CAST-USA у різних обмінах і співпраці між Штатами та Китаєм». Вона також має 16 осередків по всій території США.

Ще один приклад використання китайських фахівців за кордоном для передання талантів здійснюється через Офіс у справах закордонних китайців (OCAO). Наприклад, 2009 року OCAO спільно з місцевою владою Хубею провів форум із біомедицини.

Серед учасників були Китайсько-американська біомедична асоціація, Китайська біофармацевтична асоціація США, Китайсько-американська професійна асоціація біотехнологій і фармацевтики, Китайсько-американське біофармацевтичне товариство, Китайсько-американська асоціація фахівців із розробки ліків, а також BayHelix Group.

Ці організації підписали меморандум про взаєморозуміння з Управлінням харчових продуктів і лікарських засобів провінції Хубей, щоби створити базу даних закордонних китайських фахівців із біомедицини та проводити поглиблену співпрацю в розвитку талантів. У США, Канаді, Британії та Німеччині існує щонайменше 170 організацій такого типу. Найбільше їх у Штатах — 71 штука.

Не дивно, що КПК заохочує закордонних земляків брати участь у політиці. За словами колишнього заступника директора OCAO, така участь є способом для закордонних китайців інтегруватися в основне суспільство і, що критично важливо, «сприяє розвитку дружніх відносин між Китаєм і країною проживання».

Організації «єдиного фронту», зосереджені на політичних партіях або на формуванні політики, часто орієнтуються на місцевих політиків і лідерів для просування інтересів КНР. Вони відкрито адвокатують політику КНР, зокрема об’єднання з Тайванем та ініціативу «Один пояс — один шлях».

Вони також підтримують прокитайських політиків і політики, а також мобілізують виборців голосувати за кандидатів, найбільш прихильних до Пекіна. Дослідження для цього звіту виявило щонайменше 86 політичних груп у чотирьох досліджених демократіях. Найбільше їх було у Сполучених Штатах — 51.

Кожна з головних політичних партій у Сполучених Штатах, Канаді та Великій Британії має відповідні організації закордонних китайців. У цьому сенсі, хоча КПК і взаємодіє з політичними партіями в країнах перебування, вона є неідеологічною. Це тому, що для КПК найвигідніше мати можливість працювати з усіма сторонами, включно з тією політсилою, яка в певний момент перебуває при владі.

До груп у Великій Британії належать «Консервативні друзі китайців» (Conservative Friends of the Chinese), «Китайці за працю» (Chinese for Labour), а також «Китайські ліберал-демократи» (Chinese Liberal Democrats). 2020-го на концерті «Китайських ліберал-демократи» (Conservative Friends of the Chinese — однієї з 12 виявлених у Британії китайських політичних груп) виступив Лю Сяомін, тодішній посол КНР. Він закликав членів «заохочувати Консервативну партію і британські політичні кола дивитися на двосторонні відносини та розвивати їх зі стратегічної й глобальної перспективи, поважати і враховувати ключові інтереси й важливі занепокоєння одне одного і належним чином управляти розбіжностями».

Лю та його заступник у посольстві робили подібні заяви на заходах, організованих, відповідно, лейбористською та ліберально-демократичною організаціями.

До груп у Штатах належать Китайсько-американська республіканська національна федерація і Китайсько-американський демократичний клуб. Канада, своєю чергою, є базою для Китайсько-канадської консервативної асоціації і Китайсько-канадської ліберальної асоціації.

На відміну від трьох інших країн, у Німеччині немає організацій, прив’язаних до конкретних партій. Імовірно, це тому, що КПК уже має прямі зв’язки з головними політичними партіями Німеччини через німецькі політичні фонди — parteinahe Stiftungen.

Ці фонди юридично не афілійовані з політичними партіями, але тісно з ними пов’язані. Держава фінансує їх на основі результатів відповідної партії на національних парламентських виборах. Результат рахують за два останні виборчі цикли.

Наприклад, Фонд Конрада Аденауера (KAS). Це аналітичний центр, пов’язаний із Християнсько-демократичним союзом. Він відкрито співпрацює з організаціями всередині системи «єдиного фронту», такими як Китайська народна асоціація дружби із зарубіжними країнами (CPAFFC) і Центр Китаю та глобалізації (CCG) серед інших.

Фонд Фрідріха Еберта (FES) подібним чином співпрацює з Міжнародним відділом партії та провінційним CPAFFC у Сичуані, Фонд Ганнса Зайделя (HSS) — з CPAFFC; а пекінські офіси Фонду Генріха Белля (HBS) і Фонду Рози Люксембург (RLS) уже давно перебувають під наглядом CPAFFC. Їхні наглядові органи є частиною системи «єдиного фронту».

Як ознака того, що партія прагнула працювати із цими структурами й зберегти наявні канали впливу, вона дозволила п’ятьом із шести головних німецьких політичних фондів продовжити роботу в КНР. Навіть після набуття чинності у квітні 2017 року Закону про іноземні неурядові організації.

Примітка перекладача. Звісно, своїм — можна. Це класика.

Партія також використовує ці партнерства як засіб тиску на політичні фонди й партії. Бо саме так можна відмовити їх від тієї активності, які Пекін вважає політично чутливими для себе, чи взагалі небажаними.

Далі буде.