Приїзд Путіна до Пекіна: "рутинні контакти" після візиту Трампа

Наступного тижня, 20 травня, Пекін прийматиме президента Росії Володимира Путіна. Цей візит відбудеться невдовзі після того, як Китай став ареною для зустрічі лідера Сі Цзіньпіна з американським колегою Дональдом Трампом, що завершився 15 травня. Очікується, що візит Путіна буде одноденним і, на відміну від урочистого прийому американського президента, не супроводжуватиметься такою ж пишністю та урочистостями.

Для Китаю це стане першим випадком в одному місяці, коли країна прийматиме лідерів США та Росії поза межами багатосторонніх зустрічей. Ця ситуація демонструє спроби Пекіна підтримувати відносини як з Москвою, так і з Вашингтоном, прагнучи позиціонувати себе як ключову силу в умовах дедалі розколотішого світового порядку. Джерела South China Morning Post зазначають, що візит Путіна класифікується як частина "рутинних контактів" між Москвою та Пекіном.

Прессекретар Кремля, Дмитро Пєсков, 14 травня підтвердив підготовку до візиту, хоча точну дату не оголошував. Ця поїздка стане першою закордонною для російського лідера цього року, що підкреслює тісні зв'язки між Пекіном і Москвою.

Під час попередньої зустрічі лідерів США та Китаю, Дональд Трамп і Сі Цзіньпін обговорювали питання штучного інтелекту, Ірану та ситуацію в Україні. Президент США прибув до КНР у супроводі лідерів великих технологічних компаній, таких як Ілон Маск і Тім Кук. Саміт викликав значний інтерес, зокрема, через рукостискання глав держав та принципову різницю в підходах до діалогу: американський лідер наголошував на особистій симпатії, тоді як китайський встановлював межі можливого діалогу з перших хвилин.

Не дивлячись на демонстративну дружелюбність, дводенний візит Дональда Трампа до Китаю не приніс серйозних результатів у переговорах. Після його від'їзду, увага світу перемикається на майбутній візит Путіна, який, ймовірно, не матиме такого масштабного характеру через завантаженість китайських чиновників, зайнятих прийомом американської делегації.

Таким чином, Пекін послідовно приймає лідерів ключових світових держав. Після візиту Путіна, Китай стане першою країною, яка за кілька місяців прийме всіх чотирьох лідерів інших постійних членів Ради Безпеки ООН. У грудні до Пекіна приїжджав президент Франції Еммануель Макрон, а в січні – прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер. Цей факт підкреслює зростаючу роль Китаю на міжнародній арені.

South China Morning Post раніше повідомляло, що під час візиту Дональда Трампа до Пекіна, китайський лідер Сі Цзіньпін висловив занепокоєння з приводу Тайваню. Він заявив, що через це питання між США та Китаєм може виникнути "конфлікт", наголошуючи, що Пекін вважає острів своєю територією та виступає проти зовнішньої підтримки Тайваню.

Попередній візит російського диктатора до КНР відбувся наприкінці серпня – на початку вересня 2025 року. Це свідчить про постійний характер контактів між двома країнами на найвищому рівні. Повідомило видання з посиланням на власні джерела.

Китай активно налагоджує зв'язки з різними глобальними гравцями, що є частиною його стратегії зміцнення позицій у складній світовій геополітиці. Прийом лідерів наддержав та постійних членів Ради Безпеки ООН у короткі терміни є яскравим підтвердженням цієї політики.

Джерела, близькі до ситуації, зазначають, що візит Володимира Путіна "не матиме такого масштабного та символічного характеру, як приїзд американського президента".

Співрозмовники називають майбутню зустріч частиною "рутинних контактів" між Москвою та Пекіном, підкреслюючи її буденний характер, на відміну від "історичного" візиту президента США.

Журналісти South China Morning Post вважають, що ця ситуація "демонструє прагнення Пекіна одночасно підтримувати відносини як із Москвою, так і з Вашингтоном на тлі посилення глобального геополітичного протистояння".

На тлі зростаючої глобальної нестабільності, Пекін продовжує свою гнучку дипломатію, приймаючи провідних світових лідерів. Це дозволяє Китаю не тільки балансувати між наддержавами, а й зміцнювати свою роль на міжнародній арені, демонструючи готовність до діалогу з різними сторонами у вирішенні ключових світових проблем.