Вісім речей, на яких Майклу Карріку потрібно зосередитися, якщо він стане головним тренером МЮ

Майкл Каррік став ще ближчим до того, щоб очолити Манчестер Юнайтед на постійній основі. Як повідомляє The Athletic, саме його кандидатуру керівництво клубу зараз вважає пріоритетною.

Після звільнення Рубена Аморіма у січні Каррік тимчасово прийняв команду — після двох матчів, які провів тренер юнацької команди Даррен Флетчер. І за кілька місяців йому вдалося майже неможливе: Юнайтед не просто ожив у чемпіонаті, а й забезпечив собі місце в Лізі чемпіонів наступного сезону.

У середу The Athletic повідомив, що провідні футбольні функціонери клубу рекомендували співвласнику серу Джиму Реткліффу затвердити Карріка головним тренером. Це рішення має стати стартом для повноцінних переговорів про його майбутнє в клубі.

Розбираємо вісім ключових моментів, на яких Карріку потрібно буде сфокусуватися, якщо він таки залишиться біля керма Юнайтед.

Перемагати. Постійно

Це найважливіше. І водночас — найскладніше.

Каррік став головним фаворитом на посаду тренера Юнайтед завдяки результатам. Десять перемог у п’ятнадцяти матчах АПЛ — і команда піднялася із сьомого місця на третє.

У січні такий сценарій здавався фантастикою. Але Каррік зламав очікування. Його Юнайтед перемагав Арсенал, Манчестер Сіті, Ліверпуль, Астон Віллу, Брентфорд і Челсі — головних конкурентів. Очки команда переважно втрачала там, де цього ніхто не чекав: проти Вест Гема, Лідса, Ньюкасла та Сандерленда.

Каррік витиснув максимум із цього складу. Він не намагався винаходити футбол заново, а повернув команду до знайомої схеми 4-2-3-1 — після того, як експерименти Аморіма себе не виправдали.

Більшість уболівальників вважають, що такі результати мають бути нормою для клубу масштабу Юнайтед. Фани хочуть бачити команду в топ-4 — і якщо цього немає, невдоволення неминуче. Чи справедливо це? Якщо клуб грамотно попрацює на трансферному ринку влітку, то ще один фініш у четвірці та вихід у плей-оф Ліги чемпіонів виглядають цілком реалістичним завданням.

Якщо ж команда різко просяде, навколо Карріка швидко з’являться розмови про нестачу досвіду на топ-рівні. Але поспішати з висновками теж не варто. Той самий Аморім мав підтримку вболівальників навіть після 15-го місця минулого сезону.

Посилити тренерський штаб

Влітку 2024 року до штабу Еріка тен Гага приєдналися Андреас Георгсон і Рууд ван Ністелрой. Обох дуже високо оцінювали і всередині клубу, і за його межами.

Згодом вони пішли: ван Ністелрой очолив Лестер, а Георгсон перебрався до Тоттенгема після приходу Аморіма в листопаді. У Юнайтед розуміли, що втратили сильних спеціалістів, але прийняли це — тренер має право сам формувати свою команду.

Тепер клуб відкритий до того, щоб підсилити штаб Карріка ще одним фахівцем. Особливо це стосується стандартів — саме на них спеціалізувався Георгсон. І це напрямок, де Юнайтед, найімовірніше, шукатиме підсилення.

Каррік довіряє людям поруч із собою: досвідченому Стіву Голланду, Джонні Евансу, Джонатану Вудгейту та тренеру воротарів Крейгу Моусону. Але поява ще одного важливого елемента в цьому штабі зовсім не виглядає неможливою.

Схвалити правильні трансфери

Для Юнайтед це знову буде важливе літо. І насамперед — на трансферному ринку. Попереднє вікно клуб може занести собі в актив. Матеус Кунья, Браян Мбемо, Беньямін Шешко та Сенне Ламменс добре провели свої дебютні сезони — кожному можна сміливо ставити плюс. У клубі сподіваються, що вже на другий рік вони зроблять ще один крок уперед.

Але роботи все одно вистачає. Юнайтед хоче підписати двох центральних півзахисників. Якщо ж піде Мануель Угарте — тоді й трьох. Це критично важлива зона. Яким би корисним не залишався Каземіро, надто багато суперників проходили центр поля Юнайтед занадто легко, намагаючись грати саме через його зону. Із різним успіхом — але проблема була очевидною. Тим більше для Карріка, який сам колись був одним із найрозумніших хавбеків свого покоління.

Клуб також шукає дублера для Ламменса, футболіста на лівий фланг і, можливо, ще одного нападника — якщо Джошуа Зіркзе таки піде. А ось із новим лідером у захисті можна трохи почекати, якщо нинішня лінія оборони залишиться без серйозних втрат.

Гроші в Юнайтед є. Але тепер їх намагаються витрачати значно обережніше. Так, як це було минулого літа. Наприклад, клуб міг би легко витратити весь бюджет на одного Еліота Андерсона з Ноттінгем Форест. Але це навряд чи було б мудрим рішенням.

У Юнайтед добре підготувалися до трансферного вікна, хоча це вже не той клуб, який без вагань бив світові рекорди заради чергової зірки. Цей склад усе ще далекий від того, щоб стабільно боротися за титул АПЛ, і виправити все за одне літо — особливо після сезону без єврокубків — практично неможливо.

Повернення до Ліги чемпіонів значно збільшить доходи клубу: квитки, спонсори, телеправа, комерція — усе піде вгору. Але тим, хто чекає повернення до захмарних зарплат і трансферів у стилі старого Юнайтед, варто знизити очікування.

І ще один важливий момент: навіть якщо Каррік не буде особисто визначати всі трансферні цілі, жоден новачок не прийде без його схвалення.

Правильно вчинити з тими, хто повертається

Маркус Рашфорд, Джейдон Санчо, Расмус Гойлунн та Андре Онана — найгучніші імена серед футболістів Юнайтед, які провели сезон в орендах.

Є ще молоді гравці — Радек Вітек, Тобі Колльєр і Гаррі Амасс. Вони також їздили набиратися досвіду, і тепер для них найважливіше — стабільно грати на дорослому рівні: або в сильному чемпіонаті, або хоча б у Чемпіоншипі.

Частину футболістів продадуть. Декого просто виставлять на трансфер — клубу потрібно заробляти.

Втім, багато проблем можуть вирішитися самі собою. У Рашфорда велика зарплата, але після чемпіонського сезону з Барселоною його репутація знову зросла. Гойлунн близький до повноцінного переходу в Наполі після успішної оренди — Юнайтед отримає гроші, хоча все одно не відіб’є ті €75 мільйонів, які заплатив за нього у 2023 році.

Санчо ж скоро залишиться без контракту. Історія, яка коштувала клубу надто дорого й майже нічого не дала взамін — попри те, що йому лише 26. Онана ж провів непоганий сезон у Трабзонспорі, який фінішував третім у Туреччині.

Попит на цих гравців існує. Проблема — у їхніх зарплатах. Саме це значно звужує коло потенційних покупців.

І тут для Карріка постає інше питання: чи бачить він когось із молодих футболістів частиною своєї команди? Саме для цього й існує передсезонна підготовка — щоб зрозуміти, хто готовий до наступного кроку.

Звісно, не все залежить лише від Карріка. Але Юнайтед потрібно навчитися продавати гравців так, щоб це виглядало вигідною угодою для клубу, а не черговою спробою позбутися проблемного активу.

І ось це — найскладніше. Бо зараз Юнайтед продає не з позиції сили, а здебільшого через те, що багато футболістів просто не змогли заграти на Олд Траффорд.

Як він себе подає

Каррік справляє саме те враження, яке й очікуєш від тренера Манчестер Юнайтед. Спокійний, стриманий, завжди зібраний — у клубному костюмі він виглядає людиною, яка органічно вписується в цю роль. Але справа не лише в зовнішності.

Його поважають за принциповість і чесність. Люди, які працювали поруч із ним, говорять про це майже однаково. І водночас Каррік абсолютно впевнений у власних ідеях.

Коли Сенне Ламменс припустився рідкісної помилки у матчі з Ліверпулем, реакція Карріка була максимально простою: "Таке трапляється". І справді — трапляється.

Він не шукає винних після кожного невдалого епізоду. Навпаки — дає своїм асистентам відповідальність за окремі аспекти гри, довіряє їм і дозволяє впливати на команду. Те саме — із футболістами. Якщо хтось провалив матч, Каррік не буде публічно добивати його на пресконференції. Він знає, наскільки швидко у футболі все може змінитися. Сьогодні в тебе невдалий день — завтра саме ти вирішиш результат. Він не списує гравців після першої ж помилки. Бо розуміє: рано чи пізно йому можуть знадобитися всі.

Пресконференції Карріка поки не назвеш яскравими. Але це багато в чому пов’язано з його тимчасовим статусом. Якщо він отримає повноцінний контракт, цілком можливо, що з’явиться більше деталей, пояснень і власних думок. Хоча навряд чи він колись перетвориться на людину, яка постійно створює гучні заголовки або підкидає таблоїдам гучні фрази заради уваги.

"Він прямолінійний. Він не бреше", — сказав The Athletic один із людей, які працювали з Карріком.
"І це одна з його найкращих рис".

Стиль гри

За Карріка Юнайтед уже почав грати у непоганий футбол. Хоча, як і за будь-якого тренера, завжди можна сказати: могло бути ще краще.

Каррік прийшов у тренерську професію через роботу на полі — і це помітно. Він досі мислить як тренер, який любить деталі й постійно працює над ними.

Особливо — над виходом з оборони. Каррік багато уваги приділяє позиціонуванню, руху без м’яча та тому, як команда реагує на суперника. Він хоче, щоб його футболісти не боялися грати через пас навіть під тиском — були технічно сильними й достатньо впевненими один в одному, щоб починати атаки від своїх воріт. Для нього це не просто спосіб розігрувати м’яч. Це спосіб контролювати матч і нав’язувати супернику власні умови.

Колишній півзахисник Юнайтед та збірної Англії часто говорить із гравцями про кути передач, зв’язки між лініями й ігрові патерни. Речі, які можуть звучати складно, у його поясненнях стають зрозумілими. І багато в чому тому, що він усе життя провів усередині цього рівня футболу — він говорить із футболістами їхньою мовою.

Але Каррік не фанатик однієї ідеї. Ще під час роботи в Мідлсбро він зізнавався людям із Юнайтед, що йому довелося адаптуватися до специфіки Чемпіоншипу. Так, він усе ще хотів контролювати м’яч, розтягувати суперника й будувати структуру, яка захищає від контратак. Але також розумів: різні матчі потребують різного підходу. Іноді команді не потрібен надлишок інформації чи надто складний план.

"Мені подобається володіти м’ячем, — говорив Каррік в інтерв’ю League of 72 ще під час роботи в Мідлсбро. — Це природно для мене. Я хочу, щоб мої команди контролювали гру через м’яч. Але не заради самої статистики володіння. Мене не хвилюють цифри заради цифр — важливо відчувати, що ти керуєш матчем".

Витримати сезон із 50-60 матчами

Наступний сезон стане для Карріка зовсім іншим викликом. Одне діло — готувати команду до одного матчу на тиждень. І зовсім інше — жити у ритмі великого клубу, де календар майже не залишає часу на паузу. Але для Карріка це не щось нове. Він уже проходив через це як тренер Мідлсбро. Проходив як асистент Оле Гуннара Сульшера, коли Юнайтед проводив по 60 матчів за сезон. Та й більша частина його кар’єри футболіста минула саме в такому темпі — два матчі на тиждень, постійний тиск і мінімум часу на перепочинок.

Різниця лише в тому, що тепер він відповідатиме за все вже як головний тренер Манчестер Юнайтед. Коли Рубен Аморім очолив команду, він просив повноцінні тренувальні тижні без матчів посередині. І він їх отримав. Але навіть це не допомогло Юнайтед значно краще зрозуміти його ідеї чи налагодити взаємодію на полі.

Іноді постійний потік матчів навіть допомагає. Зникають нескінченні порожні тижні, коли кожну проблему розбирають під мікроскопом просто через відсутність футболу. Коли команда грає постійно, завжди є нові історії, нові емоції, нові теми для розмов. І це може працювати на користь тренеру.

У Карріка точно є характер і внутрішній вогонь. Просто він не з тих людей, які демонструють це на кожній пресконференції. Він обережний у публічності — можливо, через попередній досвід. Обпікся раз — вдруге вже поводишся інакше.

Керувати роздягальнею

Футболісти люблять працювати з Карріком. І причина не лише в його статусі колишнього гравця Юнайтед. Він не перевантажує команду зайвою інформацією. Не намагається перетворити кожне тренування на лекцію. Каррік пояснює тільки те, що дійсно потрібно, і робить це максимально простою мовою.

Для нього принцип "менше— краще" цілком природній.

Багато сучасних тренерів — і чимало останніх наставників Юнайтед також — діяли інакше. Вони хотіли дати футболістам абсолютно все: кожну деталь, кожен сценарій, кожну дрібницю. Каррік же добре розуміє, скільки інформації гравець реально здатен сприйняти й утримати в голові.

Можливо, саме тому нинішні футболісти Юнайтед так тепло про нього відгукуються.

Ті, хто регулярно виходить у старті, отримують від нього багато довіри й відповідальності. Але завжди є й інша сторона — гравці, які не мають достатньо хвилин. І вони майже завжди незадоволені.

Так, атмосфера в роздягальні зараз набагато здоровіша, ніж два роки тому. Але в команді все ще залишаються складні характери та великі его, з якими потрібно працювати дуже тонко.

Наступного сезону матчів буде більше. А отже — більше шансів для ротації та можливостей для всіх. І це теж частина того, що Каррік уже заслужив своєю роботою: він повернув Манчестер Юнайтед до Ліги чемпіонів.

The Athletic