28 днів потому або історія шаленого полювання в туманному Донбасі

Пілот FPV-камікадзе 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» з позивним «Чіп» за рік продуктивної роботи на Донбасі знищив більше 200 орків. За цей час він багато разів виїжджав у гарячі точки, та один із цих заїздів запам’ятався найбільше. В ексклюзивному інтерв’ю Чіп згадав, що і по тривалості, і по результативності, і по насиченості на події той виїзд видався найпотужнішим.

Я заїхав на ту позицію в кінці листопада. Спочатку мені казали, що це буде «на пару днів». Та коли ті пару днів завершилися — сказали працювати далі. Це була нова позиція, яку ми облаштували з нуля. Перший виліт був невдалим. Мені дали координати цілі, що знаходилася в 17 км від нас. Я взяв для цього дрон з котушкою оптоволокна довжиною 25 км. Однак у польоті я заблукав і вже на відстані 12 км котушка повністю розмоталася. Уразити того орка вдалося тільки з другого вильоту. За перші чотири дні роботи ми з побратимом вбивали по одному орку на день.

На п’ятий день ми побачили, як двоє орків наближаються до позицій нашої піхоти, щоби закинути їм в укриття протитанкову міну. Ми без команди спорядили дрон і вилетіли. Одного з окупантів я задвохсотив буквально в 50 метрах від бліндажа наших хлопців. Після цього ми оперативно спорядили ще один дрон і встигли обнулити другого орка ще до того, як він наблизився до наших. Після цього нам дали координати ще двох росіян, по яким ми також влучно відпрацювали. Всього за той день вся наша бригада задвохсотила п’ятьох орків, з яких чотири — зробив я.

То був період сильних туманів. І я часто працював з тепловізійними камерами. Вони давали можливість відслідковувати орків, які думали, що їх не видно через погоду. Завдяки цьому я в одній з посадок викрив скупчення орків і обнулив там одразу трьох буквально за 40 хвилин.

Складності додає і те, що окупанти стали прицільніше стріляти по нашим дронам. Це змусило мене змінити манеру пілотування. На підльоті до цілі я почав робити віражі і різкі рухи, щоби ухилитися від куль. Коли я підлітав до одного з таких орків то він по мені випустив уже цілий магазин із «калаша». На щастя, він не попав і в результаті просто кинув у дрон свій автомат. Проте і на той раз він промахнувся. Втікаючи від мене, орк упав і я зайшов дроном йому в одне місце, після чого мене кілька днів називали «проктологом».

Тепловізійна камера допомогла мені і коли я залітав усередину хати. Пропелери роздмухували пилюку всередині будинку і видимість в денну камеру ставала просто нульова. А в тепловізійну я продовжував добре орієнтуватися і завдяки їй одного разу знайшов вхід в укриття, замасковане прямо всередині хати.

До цього виїзду, коли я шукав орка в посадці, то летів паралельно до неї і продивлявся між дерев. Проте в такому випадку орки могли несподівано сховатися в якійсь норі і я їх втрачав. Тож під час цього вильоту я почав літати між дерев прямо по самій посадці, що в рази складніше. І коли я летів саме таким чином, то черговий, який мене корегував, не завжди бачив, куди саме мені треба повертати. Тому що він бачив місцевість очима розвідувального коптера геть з іншого ракурсу. А я вже відчував ландшафт і підключав кмітливість. Пару разів траплялося таке, що по каналу зв’язку на мене кричали і вже починали матюкатися, щоби я повертав наліво, а я покладався на власні орієнтири і продовжував рухатися власним маршрутом. Тож в результаті успішно двохсотив орка.

Під час одного з вильотів орк прострелив мені в дроні батарею, від чого заряд почав стрімко просідати. Я буквально на останніх вольтах дотягнув до цього орка і попав біля нього. Після цього орк був важко поранений. Після цього я одразу підняв у повітря наступний дрон і полетів його добивати. Та коли я був уже на місці, то чомусь довго не міг його знайти, щоби добити. Після кількох хвилин пошуків черговий мені сказав, що сам заплутався в тумані і спрямував мене не в ту посадку. Добре, що у мене залишалось заряду ще на пару хвилин польоту. Тож я встиг відшукати орка в іншій посадці і добив його прямим попаданням у голову.

Траплялися і прикрі нестиковки. Одного разу я шукав орка в посадці і паралельно зі мною летів дрон іншого підрозділу, який так само полював за цим орком. Він зробив маневр, знаходячись близько до мене, і своїми лопатями перерізав мені оптоволокно.
Бувало таке, що я 12 хвилин вишивав по посадці між дерев і шукав окупанта. Для цього мені треба було ювелірно облітати кущі, гілки, стовбури. Це настільки складні маневри, що в них вирішальне значення мають навіть 5 см. Після такого вильоту у мене руки тряслися від перенапруги. Коли я відклав пульт, то не міг взяти в руки навіть телефон.

Дуже важливо в цій роботі зберігати спокій. Під час налаштування обладнання часто з’являються якісь негаразди. Добре, що я по натурі людина спокійна, а так — я би просто згорів, якщо би нервувався після кожної проблемної ситуації.

Протягом найбільш інтенсивного періоду роботи я не спав 2,5 доби безперервно. Тримався на енергетиках. Коли вже геть організм не витримував, то я лягав на пару годин. В такому стані я ставав неуважним і через це почав припускатися помилок.
Це дуже небезпечно, адже ми працюємо з боєприпасами. Наші інженери спростили нам цю роботу і запровадили кілька запобіжників. Тож боєприпас взводиться вже після того, як дрон підіймається в повітря.

Одне з улюблених укриттів орків знаходилося в трубі під залізничною колією. Багато хто вважав, що я можу своїм коптером залетіти всередину труби, там уважно все роздивитися і зайти прямо в ціль. Проте це неможливо через аеродинаміку. Повітряні потоки від пропелерів відбивалися від тісних стінок труби і закручували коптер. Але я знайшов вихід із цієї ситуації: я залетів із того отвору труби, звідки дув протяг і мій коптер просто втягло вітром всередину. Тож мені вдалося підірвати все, що було всередині труби.

На жаль, і нашим хлопцям дісталося протягом цього виїзду. В один із днів я задвохсотив трьох окупантів і вже вилетів на четвертого. Коли я вже був у повітрі, то черговий крикнув в ефір, що орки дійшли до позиції наших пілотів. Я просто в повітрі різко розвернув дрон і на повній швидкості полетів у напрямку побратимів. На жаль, орк, який штурмував наших, встиг сховатися. А наші пацани мали вибігти з бліндажа і переміститися на іншу позицію. Тож щоби не лякати їх гудінням своїх пропелерів, я просто кинув дрон у полі.

Ще один виліт, коли мені просто не пощастило, прийшовся по гарматі. Коли я влетів у неї, то дрон просто застряг у стволі пропелером, а вуса детонатора не замкнулися. Нерозрив. Прикро.

Машина, що привозила нам на позицію нові дрони, переміщалася по темному. Пташки перевозили в великих коробках. Якось раз, коли я серед ночі заносив їх у бліндаж, то перечепився об гілку і забив собі перенісся. І як це зазвичай трапляється — одразу після цього мені поступила команда вилітати. А у мене від болю в переніссі просто сльози ллялися. Ну, я надягнув окуляри віртуальної реальності, а вони мені вдавилися саме в те місце, де я тільки що ударився. Доводилося просто під час польоту підіймати окуляри і протирати сльози. Важко було сконцентруватися.

Це був дуже результативний виїзд. За ті 28 днів я обнулив 34 орка і ще трьох поранив. Окрім того я знищив склад БК і РСЗВ. Звісно, що мене не хотіли міняти. Проте мене вивели через те, що за пару днів я мав іти у відпустку.