Продюсер Михайло Ясинський: Спільний проєкт Олі Полякової та Маші Єфросініної закривається

Відомий продюсер Михайло Ясинський, який займався розкруткою багатьох українських зірок – від Олі Полякової та Світлани Лободи до Макса Барських та JerryHeil, вчергове сколихнув українську шоубізнесову спільноту. Напередодні ювілейного 70-го Євробачення, що триває у Відні, він оприлюднив результати замовленого ним соціологічного опитування. Виявилося, що переважна більшість респондентів (69%) проти того, щоб на проведення Нацвідбору на Євробачення витрачалися великі кошти. Наприклад, цього року бюджет Нацвідбору склав 16 млн грн.

Продюсер наполягає: під час війни треба відмовитися від проведення шоу, представника від України можна обирати дешево і сердито – радою експертів. Хоча це і дозволено правилами міжнародного конкурсу, але не всі гравці музичного ринку в Україні сприйняли цю ідею з радістю.

Ясинський давно опонує суспільному мовнику, що застосував фільтри у Нацвідборі на Євробачення, через які на конкурс тепер не може пробитися його яскрава підопічна Оля Полякова. Співачка мала виступ в Росії після 2014 року, за що змушена тепер розплачуватися. Продюсер системно критикує такий підхід і закликає керівників Суспільного розпочати відкриту дискусію щодо необхідності зміни правил.

В інтерв’ю «Главкому» Ясинський розказав, хто був готовий оплатити участь Олі Полякової у Євробаченні цього року, оцінив шанси Leleka у цьому конкурсі, а також пояснив секрет успіху Артема Пивоварова і оцінив шанси Лободи на повернення в Україну.

«Якщо Leleka впевнено і чисто виконає ту складну ноту, то в неї є всі шанси…»

Пане Михайле, уявімо, що Суспільне пішло вам назустріч, змінило правила участі у Нацвідборі та дозволило брати участь у конкурсі тим артистам, які після 2014 року мали виступи у Росії. Але що робити з людьми, тим масовим невдоволенням, яке може все одно закенселити будь-якого артиста? 

Невдоволення окремих груп населення – нормальне явище, для якого і існують закони, щоб врегульовувати життя суспільства, а соціологія існує, щоб це суспільство вивчати. Тому не має бути ніякого «мені назустріч». Є закони, яких треба дотримуватися, і є думка суспільства, досліджена відповідними методами. Саме це і має бути фундаментом рішень.

Чому ви так активно виступаєте проти витрачання грошей на Нацвідбір? На ТБ під час війни багато інших не менш дорогих шоу: «Танці з зірками» (новорічний випуск), «Зрадники», «Вгадай мелодію» і т.п…

Не плутайте, будь ласка, приватне телебачення і державне.

Так воно ж вже не державне, а суспільне…

Але це ТБ, яке існує за гроші платників податків, а останні роки в тому числі й іноземних платників податків, такі витрати на розважальні шоу виглядають не зовсім доречно. Так само дивно витрачати великий бюджет на відбір артиста, щоб «гідно представити країну», але при цьому артист потім самостійно шукає гроші на поїздку. Це сюр.

Навіщо популярній Олі Поляковій Євробачення, якщо немає гарантії перемоги, а низьке місце може завдати їй втрат?

Це питання до неї, як і до будь-якого іншого артиста. Не факт, що вона цього хоче зараз. Це великі витрати, і ці витрати були готові покрити наші британські партнери.

Хто саме?

Це британський лейбл, який рік тому запросив Олю до співпраці і зараз інвестує в запис англомовного альбому Полякової. Перший сингл Warrior, написаний топ-продюсерами Red Triangle, був представлений восени минулого року. Вони готові були оплачувати всі витрати на участь Олі в конкурсі, а пісня, яку ми подавали, була іншою – Queen of the night. Як буде завтра – я не знаю.

Чи відчуваєте ви себе винним перед JerryHeil за те, що не вона перемогла у Нацвідборі? Я та ще деякі експерти вважають, що глядацьку аудиторію перегріли інформацією про те, що JerryHeil то найкращий варіант цього року для цього конкурсу. А саме ви були одним з тих, хто активно про це писав у соцмережах.

Зовсім ні. Я ще у вересні звернув увагу на те, що сьогодні не бачить тільки сліпий: наскільки потужна маркетингова стратегія могла б відбутися у випадку з JerryHeil. І ніякого «перегріву» бути не могло, тому що це було помітно лише вузькій музично-бізнесовій аудиторії. Загальний глядач, який голосує на відборі, далекий від цих дискусій.

Тому ніякої вини бути не може. Є лише моє переконання, що я був абсолютно правий. Коли я побачив концерт JerryHeil у Палаці спорту, то зрозумів, наскільки масштабно це могло виглядати для широкої аудиторії.

Після першого півфіналу Євробачення Leleka за прогнозами букмекерів посідає 10 місце. Як вважаєте, чи була б Jerry Heil зараз на вищому місці?

Я дивився виступи артистів і можу сказати, що оцінки букмекерів, на мій погляд, дещо занижені. Якщо Leleka впевнено і чисто виконає ту складну ноту, на якій тримається вся магія виступу, то в неї є всі шанси опинитися, як мінімум, у першій десятці.

«Лободу складно назвати представником українського шоу-бізнесу»

Після успіху пісні «Вадік» варто очікувати, що Оля Полякова на якийсь тривалий час залишиться у ніші поп-шансону?

Ми робимо те, що подобається нашій аудиторії. Якщо такий запит існує, то, можливо, зробимо ще щось у такому стилі й подивимося. Поки що ми сприймаємо це як жарт на тему інтерв’ю, яке стало мемом.

Чому ніша українського шансону майже порожня, а популярних блатних пісень українською немає?

Все є. Відкрийте TikTok. Через війну індустрія не може створювати навколо себе повноцінну інфраструктуру різних жанрів, тому нам здається, що чогось не існує. Але якщо ви чогось не бачите – це не означає, що цього не існує.

Як вдалося вмовити чоловіка Полякової зніматися, бо він не публічна особа?

Це особиста професійна харизма Дмитра Гордона.

Чому Оля забороняє своєму чоловікові давати інтерв’ю?

Як бачите, ніякої заборони не було. Був жарт Олі, який співпадав із небажанням Вадима мати публічну увагу до себе.

Якщо Полякову винести за дужки, то яку співачку ви б назвали номер один в Україні та чому?

Дорофєєву – як приклад продуктивності та результатів. Але в неї не настільки широка аудиторія, щоб давати такі традиційні визначення. Світ змінився: різні жанри та артисти набувають популярності у своїх аудиторіях, змінилися канали комунікації між артистом і слухачем, монетизація тощо. Тому подібні «звання» вже не відображають повної картини.

Чи досягла Полякова такої ж популярності, як Лобода? Чого, можливо, Олі не вистачає, щоб бути на одному рівні?

Лободу складно назвати представником українського шоу-бізнесу. У 2017 році вона зробила інший вибір і набула великої популярності на іншому, досить розвинутому ринку. У 2022 році цей ринок вона свідомо залишила, але повернутися в Україну їй не вдалося, і зараз вона працює переважно в Європі та співає здебільшого російською для змішаної аудиторії.

Це все неможливо порівнювати з Поляковою. Вона відмовилася від роботи з Росією, була і є представником українського шоу-бізнесу, її аудиторія українська, і перебуває вона в Україні. Порівнювати це некоректно.

Чи є у Лободи шанси повернутися саме на українську сцену і що для цього потрібно? Чи вона назавжди вже залишиться у творчій еміграції?

Можливості завжди є. Питання лише в тому, для чого їх використовувати. Є умови, принаймні на зараз, які треба враховувати, якщо таке бажання є. Як бачимо, наразі такого бажання немає.

«Велике шоу у Палаці спорту для нас давно комерція, а не «ярмарок марнославства»

Колишня продюсерка Полякової сказала, що збирається подати позив до суду на Олю. Чи отримували ви вже якийсь позов від неї? Чи не здається вам, що вона це робить заради того, щоб просто підняти власну впізнаваність?

Здається, це більше схоже на спробу привернути до себе увагу.

Артисти говорять, що на М1 та радіостанціях Тавр-Медіа їхні кліпи та пісні потрапляють тільки після того, як вони укладають з ними угоду про те, що артисти потім віддають відсотки зі своїх заробітків. Чи стало це причиною того, що пісень та кліпів Олі немає (тривалий час не було) на цих каналах та радіостанціях?

Це не відповідає дійсності. У Олі Полякової давні дружні стосунки з М1 та TAVR-Media. Іноді наші пісні просто не підходять під формат конкретної радіостанції. Після початку війни тренди трохи змінилися, але Оля завжди була в ефірі радіостанцій цього холдингу.

Щодо умов співпраці – мені невідомо, щоб існували якісь обов’язкові вимоги такого типу. Я знаю, що Tавр як великий медіахолдинг має свій publishing і вибудовує власну музичну інфраструктуру. Це нормально. У світі так працюють багато великих медіакомпаній. Якщо артист вільний від інших зобов’язань, чому б не будувати співпрацю?

Чому Оля не дала цього року концерт на свій день народження у Палаці спорту, адже це стало майже традицією? Боялися, що цього разу не збере? 

Наше шоу «Все буде добре» у 2023 році двічі збирало КВЦ «Парковий», потім Палац «Україна», потім ми показали це шоу у Палаці спорту у 2024 році. І три роки ми гастролювали з ним всією Україною та Європою, сотні концертів і десятки тисяч глядачів. Але нового великого шоу ми за цей час поки не створили, тому, по суті, в минулому році не було що показувати.

Концерт заради концерту мені як менеджеру не цікавий. Якісне шоу – це великі витрати, які мають повертатися через гастрольну діяльність. Ми тільки зараз накопичили достатньо нового матеріалу для створення нового шоу. І тоді, звісно, будемо реалізовувати цю зрозумілу бізнес-модель. Для нас це давно комерція, а не «ярмарок гордині».

Спільний подкаст Олі та Маші Єфросиніної для Полякової – це більш іміджевий проєкт, чи вона на цьому заробляє? Чи може це замінити співочу кар’єру?

Було б дивно 5,5 років вкладати гроші, час, енергію і зусилля лише в іміджевий проєкт. Після успіху, який цей формат отримав із перших випусків, він весь час був комерційним. І приніс досить серйозні доходи.

Після початку повномасштабного вторгнення з’явилася ще й гастрольна діяльність цього проєкту, і всюди були аншлаги. Комерційний успіх – це, до речі, і є найкраща іміджева реклама.

Спільний кліп з Машою – це просто промо спільного проєкту чи пошук нового образу для Олі? Чкою мірою тут присутня спроба відповідати трендам одностатевих стосунків?

Ці пісні – з альбому «Жінка з цікавим майбутнім», який ми створюємо вже понад рік разом із продюсером Євгеном Трипловим і який з'явиться на стрімінгах вже 15 травня. І, до речі, саме шоу «Дорослі дівчата» підштовхнуло Олю до створення такого альбому – зовсім не про ту Полякову, до якої звикла широка аудиторія, а про ту, якою вона себе відчуває тут і зараз.

Маша з’явилася у кліпі саме тому, що їхня дружба і вайб їхніх стосунків природно перенеслися на екран.

Альбом «Жінка з цікавим майбутнім» – це не про очікування аудиторії, а скоріше про внутрішній стан Олі, її емоції, її відчуття себе. Вона є співавторкою багатьох пісень, і вони зовсім не схожі на те, що ми робили раніше. Це не експеримент заради експерименту, а спроба зафіксувати певний стан, настрій, емоцію.

Наскільки довго проєкт «Дорослі дівчата» ще може протягнути? Кажуть, що між Машою та Олею є конфлікт.

Проєкт закривається. Все, що має початок, матиме кінець. Коли я запропонував Маші і Олі зробити це шоу, я передбачав успіх, але не думав, що це триватиме так довго. Проте, щільність графіків, брак часу і фокус на власні проєкти внесли свої корективи в життя дівчат. Це вже історія, я радий, що це було. Конфлікту немає, і всі охочі можуть відвідати 6 червня в Одесі їхній спільний виступ.

«Шалений успіх може коштувати $5-10 тис»

Чим можете пояснити вибух популярності Артема Пивоварова і чого не вистачає Максу Барських, щоб мати таку ж популярність в Україні (провести cім концертів у Палаці Спорту)?

Артем за кілька довоєнних років створив правильний творчий фундамент, який із початком війни дав свої плоди. Він став великою зіркою. А Максим був нею вже багато років і залишається попзіркою. Тому, скоріше, це Артему можна побажати вміння зберігати та примножувати популярність так, як це відбувається у Барських.

Щодо Палацу спорту – це питання маркетингу та стратегії, яку визначає команда артиста. Треба дивитися на вартість квитків, кількість зароблених грошей, співвідношення ризиків і зусиль. Коли ти створюєш бренд – це одна стратегія, коли бренд уже сталий – інша.

Чому з’явився такий феномен, як цікавість сучасної молоді до артистів покоління їхніх батьків – музика цих виконавців не відповідає сучасним західним трендам. В першу чергу це про Степана Гігу, Павла Зіброва, Іво Бобула. Але чому це не розповсюджується на більшість артистів цього покоління?

Інтерес до традиційної української естради виник ще до війни, і його амбасадором став Олег Винник. А після початку повномасштабного вторгнення запит на національну культуру, в тому числі традиційну й глибоко народну, виріс у рази.

Тому популярні у 90-х естрадні співаки, які мали харизму та пісні, відомі всій дорослій і переважно сільській частині країни, не могли не спіймати свій другий прайм серед молоді.

Ті артисти, які не мали свого часу великого успіху чи відомих пісень, цей шанс не отримали. Або, на жаль, через вік припинили гастрольну та медійну діяльність. Люди, яких ви назвали (окрім Степана Гіги, який помер у листопаді 2025 року – «Главком»), – дуже енергійні, попри вік.

В інтерв’ю Гордону ви сказали, що у розкрутку Лободи на старті було вкладено декілька сотень тисяч доларів. Скільки зараз потрібно грошей, аби артист став помітним?

Зараз усе змінилося: і вартість продукту, і вартість промоушену. Якщо ставитися до розкрутки проєкту як до системного процесу, то сьогодні виробництво та маркетинг більш-менш пристойного синглу, включаючи відео, може коштувати $5–10 тис. І це може мати шалений успіх. А може й не мати. Тоді треба робити ще один реліз, і ще один – щонайменше раз на півтора-два місяці.

Багато молодих та юних артистів стають відомими завдяки соцмережам, але їх взагалі немає на ТБ. Чи означає це, що час популярності та впливовості музичних телеканалів завершується?

Час їхньої масової популярності минув ще з моменту росту YouTube – а це майже 15 років тому. Але вплив усе одно залишається, тому що телебачення тривалий час було важливим каналом комунікації. Маркетологи телеканалів також були зацікавлені у співпраці з артистами, створювалися премії, кроспромо-проєкти тощо.

Tavr – це більше, ніж М1, а радіо й сьогодні залишається значним інструментом просування музичного проєкту. Але після початку повномасштабного вторгнення значення музичних телеканалів суттєво зменшилося. Зміна поколінь, посилення стримінгових платформ, зміна звичок споживання музики – все це вплинуло на традиційне музичне телебачення. І так, музичне ТБ зараз переживає не найкращі часи.

Микола Миліневський, для «Главкома»