Китайський світ. Медіа

Примітка редакції. Як Китай розбудував структуру впливу, яка не вийшла вдалою в Росії? А ось так.

Фундаментальна мета закордонних китайськомовних медіа — «добре розповідати історію КНР». Іншими словами, поширювати партійну пропаганду по всьому світу.

Закордонні медійні організації орієнтуються і на етнічних китайців, і на основні іноземні ЗМІ. 2008 року з представниками китайськомовних інформаційних ресурсів у США зустрівся тодішній прем’єр Вень Цзябао. Він стверджував, що ці організації «відіграють важливу роль в об’єднанні закордонних китайців».

Цю Юаньпін, колишній директор OCAO, заявляла, що китайськомовний медійний контент «духовно підживлює діаспору». КПК давно дотримується цього погляду. Під час Другої світової війни, наприклад, Мао Цзедун і Чжоу Еньлай використовували газети Au Secours de La Patrie і Ta Kung Pao, щоб мобілізувати закордонних китайців до участі у війні з Японією.

Ці медіа будують стратегічні відносини з іноземними колегами, створюючи образ представників голосу китайського народу — зазначив багаторічний редактор Europe Times, китайськомовної інформаційної компанії, що базується в Німеччині.

Europe Times стверджувала, що ефективно зробила це, створивши китайсько-німецький інформаційний альянс із трьома провідними німецькими мас-медіа. В його рамках вони публікували матеріали одне одного.

Генеральний директор Ottawazine Globe Inc., іншого закордонного видання, так само заявляв про співпрацю з місцевою топ-пресою шляхом надання найсвіжіших новин про китайську громаду та створення багатомовного контенту для посилення культурного діалогу.

Як зазначає редактор Europe Times, медійні організації мають приховувати будь-які зв’язки з партією або урядом і стежити за тим, щоб не «звучати надто офіційно». Частиною стратегії, за його словами, має бути готовність «сміливо переходити в атаку», спростовуючи матеріали західних видань, критично налаштованих до КНР.

У США, Британії, Німеччині та Канаді існує щонайменше 162 медійних організацій, пов’язаних із «єдиним фронтом». Цього разу, як не дивно, майже половина (77) розташовані у Штатах.

Партія роками поширювала пропаганду і вибудовувала зв’язки, щоб створити закордонну мережу «єдиного фронту» такого масштабу, в якому вона існує сьогодні. Водночас вони дають більш ніж достатньо даних, щоб побудувати спрощену модель того, як закордонні організації кооперуються в системі «єдиного фронту».

Як це працює? Спочатку Компартія визначає закордонні китайські групи та осіб, які можуть стати мішенями для того, щоб їх включили до системи «єдиного фронту». Передусім цілями зазвичай стають помітні й добре вкорінені китайські особи в бізнесі (чи інших престижних сферах) та місцевих громадах.

Часто це люди, які вже не змогли приховати свій зв’язок із КПК. Після встановлення контакту партія використовує вплив цих осіб для розширення, вибудовуючи відносини впродовж кількох років. Серед інструментів, які «єдиний фронт» використовує для зміцнення таких зв’язків, — запрошення закордонних організацій та їхнього керівництва до КНР. Формально — для участі в заходах і зустрічах.

Після цього представників «єдиного фронту» відправляють до цільових організацій в інших країнах. Визначеним особам надають почесні титули та нагороди. Мета цих зусиль — переконати обрані цілі, що Компартія є доброякісним партнером, який може підтримати розвиток їхньої організації. КПК також прагне переконати цілі, щоб ті самі прийняли її світогляд; вона робить це, заохочуючи підтримку своїх наративів і дружнє ставлення до самої себе.

Усі типи організацій, детально описаних мною раніше, мають певні спільні характеристики. Всі вони вказують на їхній статус організацій «єдиного фронту».

По-перше, цілі цих організацій (і заяви їхніх лідерів) часто узгоджені з партійними наративами. Це проявляється у використанні типових фраз, таких як «бажаємо великого відродження китайської нації» і «з гордістю діяти як міст між Китаєм і світом». Такий результат постійного впливу з боку працівників «єдиного фронту». Втім, це не обов’язково означає, що самі агенти впливу та їх організації повністю усвідомлюють свою узгодженість із Компартією.

По-друге, ці організації проводять заходи, які зазвичай несуть і підсилюють партійні наративи. Це можуть бути шкільні програми, художні виставки, китайські фестивалі або інші культурні й громадські заходи.

По-третє, ці організації стають голосами й проксі Компартії Китаю у ключові моменти. Наприклад, їхніх учасників залучають до переслідування й моніторингу китайських дисидентів та активістів, зриву заходів, які нібито «очорнюють Китай», а також до зустрічі й підтримки партійних лідерів під час їхніх візитів.

По-четверте, вони проводять зустрічі або мають спільний персонал з організаціями всередині системи «єдиного фронту». Наприклад, представник невеликої неформальної структури раптово починає зустрічатись із людьми з ACFROC, OCAO, НПКРК, UFWD тощо.

Двома гарними прикладами організацій, що відповідають усім чотирьом умовам, є Китайсько-американська федерація (Chinese-American Federation, або CAF) і політично орієнтована Німецька китайська асоціація публічної дипломатії (Association Verein für Öffentliche Diplomatie der Chinesen in Deutschland). У серпні 2023 року обидві структури протестували проти зупинки тодішнього віцепрезидента Тайваню Лая Цінде у США дорогою до Парагваю.

Китайсько-американська федерація з’явилась у 2005 році в Даймонд-Барі, штат Каліфорнія. Вона прагне «об’єднати однодумців та бізнес Південної Каліфорнії, підвищити соціальний статус і вплив китайської громади, зробити внесок у ширші обміни й співпрацю між Штатами та Китаєм у сферах економіки, культури, технологій і освіти».

За останні 20 років федерація суттєво зросла. Нині вона охоплює понад 120 організацій-учасників. Її нинішній голова Пан Фей отримав від OCAO титул «11-го світового видатного молодого китайського підприємця» і був призначений членом Молодіжного комітету ACFROC.

Від моменту свого заснування Китайсько-американська федерація була ціллю системи «єдиного фронту». Консульські посадовці КНР були присутні на церемонії її відкриття. Один із них виступив із промовою, в якій сказав, що сподівається на внесок організації в об’єднання Китаю. OCAO та інші місцеві офіси у справах закордонних китайців також надіслали вітальні повідомлення.

2009 року засновника та президента федерації Чена Юаня було залучено COEA як закордонного постійного члена свого комітету. Із 210 подій, опублікованих на сторінці організації «CAF News Press» між травнем 2013-го і жовтнем 2025-го, мінімум 30 були пов’язані з вибудовуванням зв’язків між федерацією та партійними посадовцями.

Тож CAF бере участь у різноманітних заходах, деякі з них проводить сама. Її екс-президент Саймон Шао, який також входить до складу комітету ACFROC, описував свою роль так: «Добре розповідати китайські історії, просувати китайську культуру, будувати міст китайсько-американської дружби і бути її цивільним послом».

Федерація проводила громадські заходи, зокрема турнір із настільного тенісу та святкування Місячного Нового року. Вона також організовувала події із залученням місцевої громади — приміром, «дружній матч із гольфу» з Департаментом поліції Лос-Анджелеса. Ще вона координувала пожертви засобів індивідуального захисту для Офісу освіти округу Лос-Анджелес.

CAF бере участь у політичній діяльності, що підтримує позиції Компартії. Саймон Шао обіцяв «активно брати участь у політиці, обговорювати політику і втручатись у політику».

У серпні 2019 року організація координувала заходи під гаслами «Любити Китай, любити Гонконг, казати "ні" їх відокремленню та насильству під час заворушень». А вже у серпні 2022-го її президент писав відкритого листа, виступаючи проти візиту спікера Палати представників США Ненсі Пелосі до Тайваню. Щонайменше сім заходів, проведених із травня 2013 року по жовтень 2025-го, були проксі-подіями, які прямо просували політичні погляди партії.

Шао привертав увагу до того, що вважає найкращим підходом для використання мейнстрімних платформ при просуванні китайської культури та інтересів. В одному випадку він допоміг налагодити співпрацю з Публічною бібліотекою Лос-Анджелеса. У цьому проєкті йому допомагав міський бібліотекар Джон Ф. Сабо, який також є старшим почесним радником федерації. Сабо дозволив Nishan House (міжнародному бренду, запущеному Shandong Friendship Publishing House) розмістити в бібліотеці майже тисячу китайських книжок.

У другому випадку федерація організувала дискусію між Клейтоном Дьюбом, директором Інституту США–Китай при Університеті Південної Каліфорнії (також є старшим почесним радником федерації), та Ван Меном, колишнім міністром культури КНР (постійний член НПКРК). Там вони обговорювали спадкоємність східної та західної цивілізацій.

Німецька китайська асоціація публічної дипломатії має на меті «показати світові справжній Китай» і «скеровувати Німеччину та західне суспільство до формування об’єктивного, правдивого й усебічного розуміння Китаю». Це формулювання перегукується з мовою, яку використовують генеральний секретар КПК Сі Цзіньпін та інші посадовці «єдиного фронту».

Наприклад, на засіданні Політбюро у 2021 році Сі закликав Компартію показувати світу «справжній, тривимірний і всебічний Китай». Подібно до цього у 2024 році він наголошував, що посадовці мають використовувати міжнародні платформи, щоб «об’єктивно, правдиво і яскраво повідомляти» про економічний і соціальний розвиток країни та китайську культуру.

Як і Китайсько-американська федерація, Німецька китайська асоціація публічної дипломатії була ціллю системи «єдиного фронту» з моменту свого створення у 2013 році. Офіс у справах закордонних китайців провінції Чжецзян, Цінтяньська асоціація закордонної дружби і Цінтяньська народна політична консультативна рада надіслали вітальні повідомлення з нагоди її формування.

У червні 2014 року OCAO запросив президента й засновника асоціації Яна Цянхуа відвідати КНР разом із 16 іншими європейцями китайського походження, залученими до сфери дипломатії. Цю Юаньпін, тодішня директорка OCAO, сказала відвідувачам, що вони подібні до «доньок, виданих заміж батьківщиною», але які «залишаються важливою частиною нації».

Цю також закликала присутніх «розповідати справжні китайські історії своїм закордонним друзям», оскільки КНР «дуже потребує мирного середовища розвитку, дружньої атмосфери громадської думки і дружніх політик щодо Китаю». Упродовж двох років після створення організація вже брала участь у кількох міжнародних форумах і заходах, організованих Китайською асоціацією публічної дипломатії, «Відділом роботи єдиного фронту» та OCAO.

2023 року Ян Цянхуа відвідав НПКРК як закордонний китайський делегат. Асоціація зосередила свої зусилля у трьох напрямах:

1. лобіювання інтересів китайської діаспори;
2. розширення горизонтальних зв’язків з «іноземними друзями»;
3. зміцнення співпраці з КНР.

За першим напрямом тривали відвідини заходів інших китайських організацій, надходили коментарі про урядові ініціативи КНР, а також були організовані культурні та мистецькі події.

За другим напрямом — відбулися такі прояви активності, як спільне проведення «Культурно-мистецької вистави Року китайсько-німецьких молодіжних обмінів 2016» із Палатою депутатів Берліна.

Щодо зміцнення співпраці з КНР, 2018 року асоціація організувала візит до КНР для делегації з 14 німецьких бізнесменів китайського походження. Вони шукали потенційну співпрацю із 34 проєктами у сферах технологій, охорони довкілля, сільського господарства та в інших напрямах.

Організація базується в Німеччині, але швидко підписала петицію проти транзиту тодішнього віцепрезидента Тайваню Лая Цінде через США. Вона приєднувалася до кількох прокитайських політичних заяв, включно з документом, що засуджував візит гонконзького продемократичного активіста Джошуа Вонга до Німеччини у 2019 році. А 2022-го, звісно, ці люди також протестували проти візиту Ненсі Пелосі на Тайвань.

Організації «єдиного фронту» мають багато спільних рис, але також суттєво відрізняються між собою. Залежно від того, наскільки вони вкорінені в іноземних суспільствах, їхня цінність для Компартії може бути різною. Наприклад, деякі організації й особи можуть прямо впливати на національних лідерів.

Так було у випадку Тоні Лука, який у 2001, 2003 і 2015 роках подорожував приватними літаками до КНР із трьома канадськими прем’єр-міністрами. Інші ж можуть просто додати ще один підпис для посилення петиції як «китайського голосу». Організації також сильно різняться за кількістю учасників.

Деякі за організаційною структурою мають лише президента, тоді як інші налічують сотні членів. Хоча слід зауважити, що виключно кількість учасників не обов’язково корелює з важливістю або потенційним впливом організації. Особливо для КПК.

Далі буде.