Linux vs Windows: перший спокушає, але є 6 проблем, які змушують повертатися до “вікон”

Linux — чудова система: вона забезпечує кращу продуктивність в іграх, менше зайвого софту та кращу швидкодію системи, ніж Windows, а нещодавній сплеск популярності спокушає перейти на неї.

На жаль, зробити це може бути неможливо, тому що навіть попри весь цей прогрес Linux усе ще не має деяких важливих функцій, доступних у Windows, які є принципово необхідними. Навіть з усіма варіантами дистрибутивів проблеми залишаються універсальними, і жоден із них не вирішує їх повністю.

Програми, від яких залежить щоденна робота, не існують на Linux

Якщо все зводиться до максимальної продуктивності в іграх і подібного, то наче все ок. Але якщо головний фокус — офісна робота, продуктивність та ефективність, то починаються проблеми. На Windows було встановлено кілька інструментів для продуктивності, які використовуються для автоматизації рутинних завдань.

Після першого переходу на Linux стає помітно, що більшість цих програм там недоступна. Так, сумісність була найбільшою проблемою для користувачів Linux від самого початку існування системи, і варто визнати, що вона суттєво покращилася, але цього все ще недостатньо. Популярні програми на кшталт Adobe CC та Office 365 нативно недоступні на Linux. Ці програми є необхідністю, і цю прогалину важко ігнорувати.

Хоча Wine може допомогти створити шар сумісності для запуску Windows-програм у Linux, кінцевий результат усе одно не той самий — Adobe CC та Office 365 прив’язані до специфічних для Windows сервісів на кшталт DRM, хмарної синхронізації тощо, і найчастіше ці програми або не працюють, або випадково вилітають. Крім того, баги, нестабільна продуктивність та інші технічні проблеми можуть перевантажити нового користувача.

Підтримка обладнання: периферія та обладнання можуть виявитися не надто дружніми до Linux

Забудьте про софт — сумісність обладнання в Linux є ще більшою проблемою. На новому залізі встановлення Linux стає незручністю. Хоча підтримка обладнання залежить від дистрибутива, на ноутбуках найімовірніше доведеться зіткнутися з помилками через архітектурну та апаратну несумісність. Такі налаштування, як криві вентиляторів, оптимізація батареї та RGB-параметри, налаштовуються у Windows, а їх активація в Linux вимагає обхідних рішень.

Також деякі виробники обладнання та постачальники взагалі не підтримують Linux. Наприклад, Wi-Fi-модуль може не працювати через позицію виробника, і тоді спільнота змушена займатися реверс-інжинірингом, щоб усе запрацювало, а це складно — якщо взагалі вдасться змусити це працювати.

Не кажучи вже про те, що запуск периферії також може бути проблемним, оскільки немає підтримки пропрієтарного ПЗ на кшталт Razer Synapse, G Hub тощо. Зовнішнє обладнання загалом підтримується, але використання його в Linux здебільшого дає далеко не ідеальний досвід, оскільки частина функцій просто буде недоступною.

League of Legends відпадає: античит на рівні ядра закриває доступ до улюблених ігор

Ігри на Linux працюють чудово порівняно з Windows, і завдяки Steam Proton більшість Windows-ігор запускається на платформі з набагато кращою продуктивністю. Windows 11 настільки перевантажена, що значна частина ресурсів системи витрачається на саму ОС, тоді як Linux має менше навантаження через меншу кількість фонових процесів і нижче системне навантаження. Для одиночних ігор Linux — справжній рай для геймерів, але в деяких мультиплеєрних проєктах система серйозно відстає.

Існує великий каталог конкурентних мультиплеєрних ігор, у які неможливо грати на Linux, і це не проблема заліза, тому що більшість античит-систем на кшталт BattleEye, EAC та інших створювалися навколо Windows, а ігри, яким потрібна їхня робота на рівні ядра, стають несумісними з відкритою архітектурою Linux.

NVIDIA та Linux не ладнають між собою: їхні філософії суперечать одна одній

Ідеології Linux та NVIDIA завжди були протилежними: одна підтримує open source, інша — все закриває. На цьому етапі вони схожі на воду й олію, і результатом стає слабка підтримка GPU NVIDIA у Linux. NVIDIA працює за закритою моделлю, і оскільки Linux не є для неї пріоритетом, релізи драйверів для цієї платформи часто затримуються та загалом виходять із великою кількістю багів та інших проблем.

Починаючи з RTX 20-series, NVIDIA почала відкривати kernel-модулі для своїх GPU, але прошивки та драйвери user-space усе ще залишаються закритими. Крім того, для RTX 20-series та RTX 30-series ця реалізація перебувала на альфа-стадії, а справді значущий перехід почався лише з RTX 40-series.

Це, безумовно, полегшує розробникам виправлення драйверів, але підтримка все ще слабка і навіть близько не стоїть поруч із AMD та Intel. У результаті на нових GPU часто доводиться отримувати болісний досвід через низьку продуктивність та баги.

Стримінгові сервіси ніби ігнорують Linux: немає нативних застосунків, обмеження до 1080p

Стримінгові сервіси не люблять Linux, і якщо планується перегляд улюбленого фільму Netflix чи серіалу Amazon Prime на цій платформі,варто готуватися до розчарування. Оскільки немає нативних застосунків для Netflix, Prime Video та інших сервісів, доводиться користуватися браузером.

Якщо ви не знали, стримінг у браузері обмежує якість лише до 1080p через реалізацію DRM, а разом із втратою деталей через компресію результат на хорошому дисплеї виглядає розчаровуючим. Netflix, Prime Video та інші сервіси також використовують DRM (Digital Rights Management), і обійти це практично неможливо.

HDR працює — поки не перестає: суцільне поле для проблем

HDR творить дива, і після його активації на OLED-дисплеї для ігор та стримінгу повернутися назад вже неможливо. У Windows підтримка HDR працює системно — як у відеоіграх, так і в повсякденному використанні на кшталт браузингу. У Linux же реалізація дуже різниться. HDR став функціональним у Linux лише останнім часом, але повноцінної стабільності все ще бракує.

HDR неможливий у X11 через 8-бітну глибину кольору й доступний лише у Wayland. Увімкнути HDR в іграх можна через GNOME або KDE Plasma, а найкращий спосіб запуску HDR у грі — через Gamescope у Proton. Водночас немає жодної гарантії, що HDR запрацює, і часто доведеться стикатися з вицвілими кольорами, аномальною яскравістю, гамою чи контрастом, а в деяких іграх дисплей може не працювати взагалі.

Навіть для HDR у браузері досвід залишається нестабільним, оскільки HDR працює на кількох рівнях, а не як єдина система — між браузером, сайтом, DRM, GPU, Wayland та монітором, тому якщо ламається хоча б одна ланка, перестає працювати все. У такому разі дисплей може перейти в SDR, зависнути або просто ніколи не запрацювати.

Проблема в тому, що HDR у Linux можна змусити працювати, але це виснажливий процес, і він далеко не такий простий, як звичайне перемикання тумблера. Не кажучи вже про те, що VRR також стикається з проблемами, оскільки HDMI 2.1 наразі не працює з GPU AMD у Linux.

Свобода Linux має свою ціну для продуктивності

Linux дає користувачам свободу, і ця ж перевага іноді стає його недоліком. Можливість налаштовувати ОС під себе справді заслуговує на повагу, але ця додаткова робота робить нового користувача менш продуктивним, а нестача сумісності заважає досягти максимальної ефективності.

Так, Linux-спільнота має обхідні рішення для більшості цих проблем, але вони далеко не завжди практичні. Усі функції, згадані вище, є критично важливими для робочого процесу, і перехід із Windows на Linux виглядає як зміна, де половину часу доведеться витрачати на виправлення проблем, а це бар’єр, який поки що не хочеться долати.

Джерело: MakeUseOf