Радіація, метан і токсична вода: що відбувається у затоплених шахтах Донбасу

В цей день, 17 травня 1887 року на Донбасі почався перший страйк шахтарів. Тоді гірники вимагали людських умов праці, вищої зарплати та безпеки під землею. Через майже півтора століття шахти регіону знову стали символом небезпеки — але вже не соціальної, а екологічної.

Поки світ стежить за бойовими діями, під землею на окупованому Донбасі розгортається інша катастрофа. Через припинення водовідкачування десятки шахт поступово затоплюються, а токсичні шахтні води можуть роками отруювати ґрунти, річки та підземні водоносні горизонти навіть після деокупації територій. Фокус з'ясував, чому екологи вже зараз називають ситуацію на Донбасі "екологічною бомбою уповільненої дії" та які наслідки Україна може відчувати десятиліттями.

Проблема, яка почалася ще у 2014 році

Масове затоплення шахт Донбасу почалося задовго до повномасштабного вторгнення. За даними Рахункової палати, станом на 2019 рік у міжнародно визнаних кордонах України налічувалося 232 шахти, з яких експлуатувалися 148. Водночас лише 35 із них залишалися на підконтрольній Україні території.

Ситуацію ускладнювало те, що Київ фактично не мав доступу до більшості шахт на окупованій частині Донбасу. Українська сторона не могла отримувати достовірні дані про рівень шахтних вод, масштаби затоплення чи рівень забруднення. Одним із небагатьох джерел інформації залишалися звіти місії ОБСЄ, яка з 2014 року регулярно фіксувала випадки затоплення шахт. Однак 31 березня 2022 року Росія заблокувала роботу моніторингової місії ОБСЄ на території України.

За приблизними оцінками, вже у 2020 році на окупованих територіях затоплювалися щонайменше 39 шахт. Найчастіше причиною ставало знеструмлення через пошкодження обстрілами систем електропостачання — після цього зупинялися помпи для відкачування води.

Втім, згодом почали з'являтися повідомлення і про фактично самовільне затоплення шахт окупаційною владою. Ще у 2015 році стало відомо про затоплення шахт поблизу лінії розмежування, що вже тоді створювало загрозу для шахт у Золотому, Тошківці, Карбоніті та Гірському.

Проблема полягала у специфіці геології Донбасу: через особливості рельєфу та структури порід шахтні води з окупованих територій почали перетікати на підконтрольну Україні частину Луганщини. Саме так у 2018 році стався прорив на шахті "Золоте", яка після затоплення основних горизонтів фактично припинила видобуток вугілля.

Відтоді воду із шахти доводилося відкачувати цілодобово, а після очищення скидати у річку Комишуваха. Проте навіть це не вирішувало проблему повністю. Згідно зі звітом Truth Hounds за 2021 рік, у воді фіксували перевищення за хлоридами та сульфатами.

До великої війни Луганська обласна військова адміністрація разом із міжнародними донорами планувала встановлення нових очисних споруд. Але реалізації проєкту завадило повномасштабне вторгнення Росії.

Шахти, які більше ніхто не рятує

Після 2022 року ситуація різко погіршилася. Через бойові дії, руйнування енергетичної інфраструктури та окупацію значна частина шахт залишилася без обслуговування.

Лідерка всеукраїнського екологічного руху "Let’s Do It Ukraine" Юлія Мархель зазначає, що стихійний процес затоплення є прихованою загрозою величезного масштабу, що вже зараз руйнує екосистеми регіону.

"Цей процес формує критичні виклики, оскільки забруднена вода просочується у ґрунти, що впливає на життя кожного мешканця краю. Варто згуртовувати світові зусилля для впровадження інноваційних систем очищення відразу після відновлення контролю над територіями", — каже Фокусу експертка.

Ще до великої війни геологи попереджали, що більшість затоплених шахт на окупованих територіях не були законсервовані належним чином, а окремі об'єкти у 2021 році вже були заповнені водою більш ніж на 60%.

Після початку повномасштабного вторгнення масштаби проблеми лише зросли. За даними українських медіа та екологів, лише за перші чотири місяці великої війни на Донбасі були затоплені ще щонайменше 10 шахт. Частина підприємств залишилася без електропостачання, а отже — без помп для відкачування води.

Сьогодні на окупованих територіях працює менш як 20 шахт, тоді як більшість інших або зруйновані, або затоплені. Фактично значна частина вугільної інфраструктури Донбасу вже втрачена.

Що відбувається під землею Донбасу

За словами екологині Владислави Бандури, шахти Донбасу десятиліттями потребували постійного відкачування води. Коли цей процес зупиняється, вода починає заповнювати підземні виробки та вступати у реакцію з породами й промисловими відходами.

Разом із водою у довкілля можуть потрапляти:

• важкі метали;
• сульфати;
• феноли;
• солі;
• токсичні хімічні сполуки.

Найбільша проблема полягає у тому, що шахтні води здатні проникати у підземні водоносні горизонти, які живлять річки та джерела питної води. Забруднення може поширюватися далеко за межі самих шахтних регіонів, а очищення таких вод вимагатиме величезних фінансових ресурсів і складних технологій.

Ще один ризик — деформація земної поверхні. Екологині попереджають, коли шахти заповнюються водою, змінюється структура порід під землею.

Це може призводити до:

• руйнування будинків;
• тріщин у дорогах;
• пошкодження комунікацій;
• зсувів ґрунту;
• підтоплення територій.

Подібні процеси можуть початися навіть через роки після завершення війни. Частина населених пунктів Донбасу вже зараз перебуває у зоні потенційної геологічної нестабільності.

Окрему небезпеку становить метан, який накопичується у шахтах. Після затоплення він може виходити на поверхню через тріщини у ґрунті, створюючи ризики вибухів та пожеж.

"Юнком": шахта з ядерною загрозою

Найнебезпечнішим об'єктом вважається шахта "Юнком" біля Єнакієвого. У 1979 році СРСР провів там підземний ядерний вибух на глибині понад 900 метрів. Після цього всередині шахти залишилася капсула з радіоактивними матеріалами.

Майже 40 років шахту утримували у сухому стані завдяки постійній відкачці води. Однак у 2018 році окупаційна влада припинила водовідведення через нестачу фінансування, після чого шахта почала затоплюватися.

Українські екологи неодноразово попереджали про ризик потрапляння радіоактивних речовин у підземні води. Під потенційною загрозою можуть опинитися басейни річок Сіверський Донець та Кальміус.

Після деокупації Україна отримає ще один фронт

За словами Владислави Бандури, екологічне відновлення Донбасу стане одним із найскладніших викликів після деокупації. Частину шахт, ймовірно, уже неможливо буде відновити технічно — їх доведеться остаточно закривати та проводити дорогі роботи з рекультивації територій.

Україні знадобляться роки моніторингу, міжнародна допомога та комплексна екологічна програма для мінімізації наслідків затоплення шахт.

Сьогодні Донбас поступово перетворюється не лише на зону гуманітарної та військової кризи, а й на територію прихованої екологічної небезпеки. І чим довше триває окупація, тим масштабнішими можуть виявитися наслідки для довкілля після повернення цих територій під контроль України.

Нагадаємо, раніше Фокус писав як змінюється клімат в Україні та яку роль у цьому відіграє російська агресія.

Також у водоймах України стрімко поширюються чужорідні види, які витісняють місцеву фауну й ламають природний баланс. Екологи говорять про "біологічну окупацію", що може мати незворотні наслідки.