Євген Сморігін: З осені минулого року я вже українець

У 2022 році у нашій розмові Євген Сморігін зізнавався, що у складні для України часи хотів би бути громадянином цієї країни. Минулого року актор «Дизель Шоу» нарешті отримав український паспорт.

До того ж, «Дизель Шоу» відтепер виходитиме на каналі «1+1 Україна». Телеверсію нових концертів глядачі зможуть побачити вже з 22 травня.

В інтерв’ю Коротко про Євген Сморігін розповів про свій шлях до українського громадянства, вивчення мови, улюблений образ, гумор та хто його самого може розсмішити, про дружбу в колективі та чому актори «Дизель Шоу» ніколи між собою не сваряться.

Навчився розмовляти українською, коли переозвучував сам себе

- Женю, вас можна привітати з отриманням українського паспорта?

- Так. Нарешті президент підписав указ про надання мені українського громадянства. З осені минулого року я вже українець.

- Ми з вами розмовляли у листопаді 2022 року, ви саме тоді склали іспит з української. Тобто розгляд йшов десь три роки?

- Так. Але я розумію, що в президента були і є справи важливіші, ніж моє громадянство. І він, наскільки я знаю, не підписував указів про надання громадянства нікому за цей час. А потім надав громадянство всім тим, хто просив, пройшов усі комісії, іспити і так далі.

- Ви ж уже близько 20 років живете в Україні?

- Цього року – якраз 20 років, як я живу в Україні. Ми переїхали у 2006-му.

- Пам’ятаєте, як це було?

- Я все пам’ятаю. У мене була пропозиція поїхати працювати в Москву. Мене кликав Гарік Харламов в Comedy Club. Ми саме закінчили грати в КВК у 2005-му. Але наші хлопці з команди «ЧП» (Мінськ) вирішили їхати в Київ робити якісь проєкти на телебаченні. І вони запитали мене: «Жень, а ти з нами?». Я відмовив Харламову і сказав: «Так, звісно, хлопці, ми 10 років разом, я з вами».

І дружині сказав, що ми переїжджаємо в Київ, бо вона з Москви, ми там одружилися (перша дружина актора. – Авт.). Ми переїхали, почали працювати з командою. А через рік вся команда розвалилася. Я залишився і без команди, і без дружини. І розпочав свій шлях сам.

- Дивлячись на все це сьогодні - як вас Боженька тоді вберіг, що ви не поїхали в ту країну.

- Я зараз ні про що не жалкую. Слава Богу, що 20 років тому я зробив такий важливий крок у житті, щоб жити і працювати в Україні. Адже тоді ні в кого й думки не було, що може так скластися ситуація. Але, на жаль, путін вирішив інакше. Слава богу, що я тут, що мені не треба обирати, що я давно обрав світло.

- Всі обговорювали в соцмережах, як ви гарно склали іспит з української, набравши 97 балів зі 100. А ще ж, здається, є іспит на знання Конституції України та історії?

- Я складав лише іспит з української. Я проходив за процедурою, коли міністр культури подає прохання президенту про те, що є така творча людина з такою позицією, яка потрібна нашій країні. Тобто прохання подавав не я сам, як громадянин іншої країни, а міністр культури. В такому разі складається лише іспит на знання української мови.

- Вам пощастило, бо уроки української мови вам дала ваша робота у «Дизель Студіо», зокрема, дубляж багатьох сезонів українською скетч-шоу «На трьох».

- Так. Я навчився розмовляти українською. Коли переозвучував сам себе, провів у студії більше 50 годин, поруч був літредактор, який виправляв помилки. Тому мені справді пощастило, бо я і працював, і заробляв, ще й вивчав і практикував українську.

20 років в Україні – це ж все моє усвідомлене доросле життя

- А як вам дається спілкування на побутовому рівні? Буває, хтось комплексує, соромиться помилятись. Однак при вивченні будь-якої іноземної мови ми робимо страшенні помилки, і це абсолютно нормально, все виправляє лише практика.

- Комплексів зазвичай не буває. Я відчуваю, що мені не вистачає словникового запасу, щоб повністю висловити свою думку так, як я хочу. Але на побутовому рівні все нормально. У магазині мене всі розуміють (сміється).

- Всі ці роки ви жили з посвідкою на постійне проживання. Посвідка дає всі основні привілеї, що й внутрішній паспорт?

- Так. Я міг робити все те ж, що й громадяни, не міг лише голосувати.

- А з виїздом за кордон як?

- Виїзд за кордон - з паспортом Білорусі. У мене був білоруський паспорт і посвідка.

- Тепер, з українським паспортом, стовідсотково відчуваєте себе українцем? Хоча, напевно, за 20 років ти фактично й так зживаєшся з країною. Є якісь нові відчуття?

- Окрім зміни документів, напевно, немає. 20 років – це ж все моє усвідомлене доросле життя. У Мінську я закінчив школу, вчився в інституті і потім одразу переїхав. Молодість моя тут пройшла. Все тут. Я вважаю себе частиною цієї країни.

Але білоруси, як на мене, найдобріші люди на планеті. Усі свої справи кинуть, щоб іншому допомогти, - така нація. Не знаю, я білорус і я українець.

- Міняти громадянство морально було важко? Бо все таки це країна, де ви народилися, росли, там батьки, родина.

- А що в мене змінилося? Батьків у мене вже немає. Слава Богу, вони не побачили ці жахіття, все те, що між нашими країнами зараз коїться. Вони покинули цей світ до цього. Там живе брат з родиною. Іноді спілкуємося. А всі рідні мені люди, куми, родина – всі тут. Ну 20 років вже!

Моя бабуся з кожним разом все жвавіша і жвавіша

- Ви зараз у турі «Найсмішніша весна». Телеверсію концертів ми побачимо з 22 травня вже на каналі «1+1 Україна». Як вказано в соцмережах вашого колективу, це новий етап вашої історії. Зміна каналу для вас має значення?

- Особисто для мене, як для актора, головне – щоб у нас був глядач. А на якому каналі – це вирішують продюсери, вони знають, як буде краще. Я особисто вдячний каналу ICTV2 за всі наші попередні роки. Зараз нам 11 років – і «1+1».

Важливо – що у нас залишаються ефіри, у нас є глядач, і новий, і який з нами вже багато років. Дай бог, у нас буде нове життя.

- Ви кажете, і новий глядач, і який з вами вже роки. Якщо дивитися в зал, міняється ваша публіка?

- Нещодавно до нас підійшов хлопець після концерту і каже: «Дякую вам за моє дитинство. Я почав вас дивитися у 7 років, а зараз мені - 17. Кожну п’ятницю я проводив з вами. Ви для мене – основа українського гумору, я вчився з вами жартувати». Наш глядач росте з нами.

- У кожного актора є улюблений персонаж, якого він зіграв. У вас хто?

- Мені особисто подобається моя бабуся. Слава Богу, у мене багато різних персонажів, і я відчуваю сили зіграти все що завгодно. Але моя бабуся з кожним разом все жвавіша і жвавіша.

Був мені такий неймовірний комплімент. Ми їздили з нашим балетом на гастролі. І Олена з нашого балету ділиться з нами, як вона своїй рідній бабусі розповідає про гастролі, як ми їздимо. І її бабуся в неї питає: «А та бабуся теж разом з вами їздить на гастролі? Отак автобусами?». Олена спочатку не зрозуміла, яка бабуся, каже їй: «Та це ж Женя! Це Женя грає бабусю». На що вона Олені своє: «Ой, дуриш мені голову, Женю я знаю!». Вона реально вірила, що у нас на сцені - справжня бабуся. Це найкращий, найвищий комплімент для актора, який можна почути. І це мій улюблений образ.

- А засмучуєтеся, коли критикують номер, в якому ви граєте?

- Ні. Навпаки, будь-яка конструктивна критика – це плюс, бо кожного разу ти робиш для себе якісь висновки. Я ж не Франклін на 100-доларовій купюрі, щоб всім подобатися. І круто, коли є критика. Не було б критики – не було б розвитку.

От придумала людина колесо – все, всім подобається. Але хтось далі каже, що мало одного колеса, давайте візьмемо два, вставимо між ними палку і вийде візок. Це і є критика.

- Але ж є конструктивна критика, про яку ви кажете, і є знецінення, образи.

- Я розумію озлобленість людей зараз. Час такий. «Дизель фонд», наприклад, більше 2 мільйонів доларів віддав для ЗСУ – на дрони, автівки… І якби люди, які пишуть різну гидоту, це знали, думаю, їх було б менше. Ми не просто їздимо веселитися і веселити людей. З кожного квитка, з кожного перегляду ми перераховуємо гроші на потреби ЗСУ.

- До речі, люди цікавилися в коментарях під дописом про вихід «Дизель Шоу» на «1+1»: чи буде батл між «дизелями» та «Кварталом»? Розумію, що таке навряд чи можливо. Але чи вам би було цікаво позмагатися?

- Ми поважаємо їх як проєкт, як шоу. Але з кимось позмагатися у мене особисто бажання немає. «Дизель Шоу» виграє у них за рейтингами. З 2017 року ми в чесній боротьбі. Я особисто поважаю кожного актора, але з кимось змагатися мені не цікаво.

Можливо, цікаво було б щось зіграти разом в якомусь проєкті. З Кошовим, наприклад. Цікаво з погляду практики - гри з іншими акторами. А якась боротьба мені не цікава. Не думаю, що нам треба боротися.

У нашому колективі не буває ні дня без жартів

- Які особисто ви теми для жартів не чіпали б? Нині рамки для гумору не надто широкі, ми про це і з Єгором Крутоголовим говорили, бо різне може дуже сильно тригерити людей.

- Вважаю, що в гуморі немає тем, над якими не можна сміятися. Є час, який ставить рамки на певні теми. Пройде час, і можна буде сміятися над чим завгодно. Наприклад, скільки було анекдотів про Василя Івановича і Петьку! Думаю, коли йшла війна сто років тому, над Чапаєвим не жартували і не сміялися, боячись смертної кари. А потім анекдоти почали про них «травити». І так з усіма темами. Тільки час все диктує.

- Ви даєте людям можливість посміятися. А хто вас може розсмішити?

- Ми у нашому колективі постійно жартуємо, одне одного підколюємо. Не буває ні дня без жартів. Жартуємо одне над одним і не ображаємося за це.

- За стільки років разом ви вже й знаєте, кого чим можна підколоти.

- Так. Ми до аварії з Маринкою (акторка «Дизель Шоу» Марина Поплавська, загинула в ДТП у жовтні 2018 року. – Авт.) могли трохи посваритися одне з одним, а після тієї трагедії усвідомили, що життя може обірватися в будь-який час. І якось взагалі перестали ображатися і сваритися. Більше ніколи не сваримося.

- Власне, в інтерв’ю всі ваші колеги кажуть, що «дизелі» - це родина. Хто ваш найближчий друг у «Дизель Шоу»? З Євгеном Гашенком ви й куми.

- З усіма гарні стосунки. Якщо зараз виділю когось одного – потім у мене будуть проблеми (сміється). Всіх люблю однаково.

Дали дітям повну свободу обирати свій шлях самим

- Євген Гашенко, між іншим, відкрив свій ресторан, такий собі запасний план на майбутнє. Ви маєте запасний план?

- Так, я обрав своїм кумом головного продюсера «Дизель Студіо» Олексія Бланаря (сміється). І це мій золотий парашут. Я обзавівся кумами. Раптом що – у мене троє дітей. Такий запасний план на майбутнє є (сміється).

- Ага, ви з таким розрахунком, що діти потім працюватимуть на вас?

- Та ні, не працюватимуть. Просто 10 відсотків від заробітку кожного (сміється).

- Та якщо серйозно, у вас троє підлітків, старшому Олексію - 16, йому скоро вступати до вишу. Які в них інтереси?

- Олексій в дитинстві був актором, знімався в багатьох проєктах, і в «Дизель Студіо» зокрема. А зараз каже, що не хоче бути актором. Йому бізнес цікавий. Єлизавета танцює в школі Вірського вже 8 років. А молодший, Олександр, займався фехтуванням. Зараз шукає себе, 13 років – це вік пошуків.

Ми дали їм повну свободу обирати свій шлях самим. Кажуть же, якщо не хочеш працювати, просто обери улюблену справу і кайфуй. Мені пощастило, я все життя займаюся улюбленою справою і не вважаю це роботою.

- Який ви тато? Все дозволяєте, що хочуть, чи вчите, що щоб щось мати, треба докласти якихось зусиль?

- Вони знають, що до 18 рочків я зобов’язаний їх забезпечувати. А далі хлопці знають, що у 18 треба шукати вже щось своє. Звісно, я не викину їх з речами на вулицю. Але вони вже думають, чим їм займатися.

Стінг, наприклад, який має статки в розмірі 550 мільйонів доларів, заявив, що нічого не залишить дітям, бо вони мають самі досягти успіху. І, мабуть, це правильно.

Я ріс в бідній сім’ї і розумів, що ні мама, ні тато, не зможуть допомогти в моєму житті. Тому сам став працювати, пробиватися, добиватися всього, що зараз маю. І я вдячний батькам, що у них нічого не було, що я все зробив сам. А коли дитина знає, що у тата 10 мільйонів доларів, що її десь пристроять, отак і виростають мажори, які нічого не вміють, не мають цілей у житті. І це не правильно.

- Ви зізнавалися, що ваша головна мета в житті – пізнавати себе щохвилини. Хто такий сьогодні Євген Сморігін?

- Людина, яка хоче допомогти Україні вистояти в цій жахливій війні. Це зараз у мене на першому місці. І я все роблю для цього, що тільки можу. Це моя головна мета. А коли закінчиться війна, вже будемо мріяти про кар’єри, ролі і так далі.