Каса на виході. Як збір застави для Єрмака виявив суть системи Зеленського

Влада розбещує. Абсолютна влада розбещує абсолютно. Приклад Януковича, який поспіхом вивозив зі своєї «Хонки» нажиток, нікого не налякав. Бо він вивіз. Бо нікого не покарали — отже, можна ще.

Зараз уперше в незалежній Україні створюється прецедент проміжної відповідальності влади за результати свого правління: це ще не вирок, але вже розплата. Апетит Банкової виявився настільки великим, що постійне переїдання привело другу людину в країні до точки, де вона залишилась абсолютно сама. Перед десятками об’єктивів і камер, що транслюють на всю країну її величну безпорадність і лють та образу, що вирують усередині й не знаходять виходу.

Але навіть публічної ганьби не порівняти з камерою в СІЗО, за яку заплатив твій адвокат. У її стінах Андрію Єрмаку, ймовірно, довелось усвідомити, як руйнується будівля, зведена — у прямому та переносному сенсі — на могильному піску, за версією слідства, незаконно привезеному до Козина з діючого кладовища в Українці.

Президентська дружба була дорогою для Єрмака, доки приносила владу, але стала занадто дорогою для самого президента, коли почала вимагати відповідальності. Стати першим і сплатити частину застави за Єрмака, подавши приклад іншим, — означало б публічно визнати: Єрмак досі свій. Не платити самому — позбутись Єрмака як токсичного активу.

Володимир Зеленський обрав друге. Для громадськості й оточення він до внесення застави не долучився. Апаратно — тупотів ногами та віддавав накази шукати гроші.

У понеділок уся сума надійшла на рахунок. Після трьох ночей у СІЗО Єрмак вийшов. Зі своїми висновками.

А ми виходимо з цієї показової для влади історії зі своїми.

По-перше, Єрмак був абсолютно впевнений, що підозри не буде

За інформацією наших джерел, після висунення підозри екскерівник офісу президента Андрій Єрмак та його адвокат Ігор Фомін не спали три доби. Річ була не лише у вивченні 16 томів справи. Паралельно треба було шукати гроші на заставу в розмірі 180 мільйонів гривень, яку вимагала прокурорка САП.

Було зрозуміло, що сума буде чималою. Зрештою суддя зменшив її до 140 мільйонів. У Єрмака та його адвоката було аж шість місяців (!), щоб підготувати заставу білими грошима. Однак ніхто й пальцем не поворухнув. Жодної стратегії та жодного плану не було. Чому?

Бо Єрмак був абсолютно впевнений: підозри не буде.

Чи був він у цьому впевнений, бо вважав себе недоторканним і, як ми колись писали, «купив у Санаханті корону й носить її»? Чи розраховував на те, що експертизи щодо об’єктів «Династії» вдасться затягнути або зірвати повністю? Що тиск на експертів і ключових гравців антикорупційної системи — керівників НАБУ та САП — дасть потрібний результат? Чи вважав він, що постійні вкиди в навколобанковських Telegram-каналах і самовіддана робота СБУ зі свідком Христенком проти керівника САП Клименка мають вирішити питання на його користь? Чи виходив із того, що є домовленість між президентом і НАБУ, яка має певний термін дії, і її не буде порушено?

Так чи інакше, Андрій Єрмак почувався в безпеці. І те, що сталося в день висунення підозри, стало для нього шоком.

По-друге, президент не долучився до застави

Після підозри Єрмаку Зеленський нічого не пояснив публічно: не захистив, не дистанціювався прямо й не взяв на себе відповідальність за людину, яка роками була його головним управлінським інструментом. Тіло, частиною якого був Єрмак, відкинуло його, мов ящірка хвіст, не промовивши ні слова. Система зрозуміла команду.

Двері антикорупційного суду виявилися занадто важкими для всіх, хто міг би прийти підтримати Андрія Єрмака. Ні друзів, ні вдячних за посади підлеглих, ні колишніх соратників. Рідних, як уточнив адвокат, Єрмак сам не схотів бачити в залі. Перед десятками камер колишній всемогутній керівник офісу президента сидів сам. І це був лише перший акт. Другим стала застава.

Звісно, Зеленський зміг організувати для друга окрему камеру в СІЗО. Татаров доклав зусиль. Звісно, Єрмак мав телефон і власного охоронця біля дверей. За інформацією наших джерел, навіть принизливий напис поруч із прізвищем Єрмака — з назвою птаха, який у тюремній ієрархії точно не полегшує життя (його перед відправкою до Менської колонії залишив Олександр Дубінський у першій та п’ятій зоні для прогулянок), зафарбували негайно. Це багато для начальника. І мало для друга.

Зеленський займався заставою: змушував усіх бігати, вимагав шукати гроші, роздавав завдання. Тобто робив усе, крім головного, — не долучився до застави сам. Не показав приклад. Не ризикнув власними грошима. Не захотів забруднити руки об друга.

Йдеться не про те, щоб погасити все, — згідно з декларацією, Зеленський міг би знайти кілька мільйонів. Як начальник, котрий, за його ж словами, звільнив екскерівника свого офісу не за корупцію. Як людина, що неодноразово називала Єрмака другом і наголошувала: «Він прийшов зі мною, і він піде зі мною». Як політик, який роками продавав усередині системи образ пацана, що дотримується слова і захищає своїх.

Але не знайшов. Точніше — не схотів. І система знову зчитала сигнал.

Після того як «перший» не долучився до застави, навряд чи варто запитувати, де весь «95 квартал». Де всі ці теж аж ніяк не бідні люди. Де Сергій Шефір, який міг би легко зробити це й від імені дружини, на яку, за даними ЗМІ, після публікації записів було переписано його гроші й активи.

Де Давид Арахамія, який зараз є царем грошей у країні? Майже кожен кіоск в Україні впізнає свого господаря. Навіть якщо голова фракції «Слуга народу» образився через те, що його прізвище з’явилося в списку ворогів Єрмака у фахівчині з астрології та фен-шуй.

Де «великі будівничі» Кирило Тимошенко та Юрій Голик? Де Максим Шкіль, який що є сили натякає, що будівництво доріг узагалі зупиняють, а йому «нема чого їсти через те, що ці «Династію» будують»? Де Максим Кріппа — фігура олігархічного масштабу, яка виросла за цієї влади майже з нуля?

І знову пригадується крилата фраза Ігоря Коломойського: «Життя — це супермаркет: бери, що хочеш, але пам’ятай, що каса — на виході». А в цій ситуації каса виявилася ще й порожньою. Чому? Тому що вони вправно вміють виводити мільярди — через офшори, крипту та «династії». Але не вміють заводити. Вміють складати й примножувати своє. Але не віднімати, не втрачати й не ділитися.

Якщо вже й втратять щось або когось у цій історії, то лише самого Єрмака. Всі, хто отримав підозру, — Чернишов, Міндіч, Шурма et cetera — можуть здати Єрмака. А от Єрмак може здати тільки «Р1»…

По-третє, чорна система не змогла швидко знайти білі гроші

Насправді ВАКС організував для Єрмака майже пільгові умови: зазвичай у резонансних справах запобіжний захід визначають у п’ятницю, щоб підозрюваний, так би мовити, невідкладно відчув справедливість і на суботу-неділю залишився в СІЗО. Тут суддя виніс рішення у четвер вранці. У захисту було два банківські дні, щоб зібрати і внести на спеціальний депозитний рахунок ВАКС 140 мільйонів гривень. Легальних.

Гроші збирали всім миром. Завдання були нарізані Татарову, Кулебі, Арахамії, Кіперу і навіть Буданову. Президент вимагав знайти гроші в інших, сам залишаючись осторонь.

Як заявляв адвокат Фомін, усю суму зібрали ще в п’ятницю ввечері. Але зайти на рахунок ВАКС усі гроші не встигли. І тут, подейкують, свою роль відіграв голова Державної служби фінансового моніторингу Філіп Пронін — один із незмінних протеже Єрмака. Точніше, Пронін поїхав у чергове відрядження, а його заступник підписав розпорядження ретельно перевіряти походження переказаних сум.

Йдеться не про вже публічно названих платників, а про те, як система намагалася добрати суму, якої бракувало. За інформацією наших джерел, у пошуках білих грошей на заставу влада дійшла до власного обмінного курсу: три до одного. За кожну легальну гривню, яку можна було завести на рахунок ВАКС, обіцяли три гривні компенсації там, де у цієї системи гроші зазвичай і водяться.

Однак головний висновок уже очевидний: чорна система не змогла швидко виробити білі гроші навіть для самої себе. Люди, які розпоряджалися сотнями мільярдів з бюджету, міжнародної допомоги та бек-офісів, не змогли оперативно зібрати 140 мільйонів легальних гривень за людину, яку ще вчора вважали другою в країні. Це не збій банківського дня — це відмова системи. Вона показала, що трималася не на лояльності й не на спільній касі, а на страху. Живу корупційну машину видно не за тим, що вона в результаті знайшла гроші. А за швидкістю, з якою рятує своїх. Тут швидкості не було.

По-четверте, свої вирішили, що вже розрахувалися

Єрмак призначив сотні людей на хлібні місця. Звідти вони підуть набагато багатшими, ніж прийшли. Але ніхто не поспішив йому щось переказати. Ось до якої міри він токсичний.

Бізнес не захотів цього робити: побоявся дати привід журналістам-розслідувачам і дозволити їм з’ясувати, в якому саме місці і хто саме заборгував Єрмаку.

За задумом Банкової, саме колеги з юридичного цеху мали закрити всю заставу. Але дуже багато адвокатів відмовилися, побоюючись дискредитації. Щоправда, у деяких, за нашою інформацією, банки не пропустили грошей — бракувало окремих документів. В інших гроші зараховувалися, але потім від них відмовлялися, бо вони були «брудними».

Системи, побудовані на підпорядкуванні та приниженні, рано чи пізно ховають своїх творців. Принижені та зневажені не ходять на суди і не платять за тих, хто роками тримав їх на короткому повідці. Вони давно повернули свій борг: грошима, послугами, порушеннями закону, схемами — чим завгодно. У тому числі власною гідністю.

Ніхто більше не відчуває, що чимось завдячує Єрмаку.

По-п’яте, цю справу зрушили НАБУ, ЗМІ та суспільство

Лише люди, які застрягли в старих газетах, на кшталт Миколи Янича Азарова, підлабузники з анонімних TГ-каналів і росіяни можуть стверджувати, що антикорупційні органи отримали команду зі Штатів. Усім зрозуміло, що Трамп втратив інтерес до України і до того інструментарію, який в Америки в Україні був напрацьований. НАБУ і САП не отримували команд із ФБР. Їх підстьобувало суспільство.

Уперше на нашій пам'яті — без USAID, без вашингтонського чи брюссельського обкому — громадянське суспільство вимагало розслідування та простежило за тим, щоб воно проводилося. А от опозиції ми не почули. Ні Порошенка, ні Тимошенко, ні потенційного Притули, ні лідера рейтингів Залужного. Нікого, хто міг би представляти іншу політичну позицію.

Тут були лише НАБУ, ЗМІ, суспільство та злочин, який оголив не лише суть влади, а й її організаційну безпорадність.

Захист Єрмака будує свою лінію на звинуваченні суспільства та ЗМІ у тиску на НАБУ та САП. Про це говорив у суді Фомін і сам Єрмак у коментарях. Але люди хочуть справедливості. Вони почули на плівках, які вже лягли в матеріали, що розглядаються судом, що там є «Р2», «Андрій», «АБ», і захотіли відповідальності.

Безумовно, політика випередила юридичний процес. Розслідування триває, і лише суд визначить ступінь відповідальності Єрмака, Міндіча, Чернишова та інших численних фігурантів справи. На руках у НАБУ, як ми вже говорили, залишається більша частина «записів Міндіча», про зміст яких ми можемо лише здогадуватися. І НАБУ не тільки розслідує дії вже відомих нам фігурантів справи, а й збирає матеріали, так би мовити, про запас.

Уже зараз уся країна побачила: недоторканних немає. Хлопці, ви — доторканні. Нехай поки що лише одного зі стовпів вашої системи на три ночі обійняв СІЗО. Система більше не гарантує безпеки. Ні Умєрову, ні Шефіру, ні всім іншим, які ще вчора вважали її особистою бронею. Зараз вони сидять, дивляться на все це і думають: а хто і як збере заставу для мене, якщо з другою людиною в країні сталася така історія?

Власне, у цьому й полягає відповідь. Будуватися на восьми гектарах учотирьох — це не про смак, а про менталітет. Вони так і не вийшли з гуртожитку, де не народилося ні команди, ні навіть зграї. Зграя хоча б рятує свого. Тут же виявилися не вовки, а шакали: першими відходять від пораненого, але ніколи не спізнюються до здобичі.