Китай став новим господарем економіки Росії: як Москва потрапила в залежність від Пекіна

Володимир Путін та Сі Цзіньпін / © Associated Press

Після 2022 року Росія різко переорієнтувала свою торгівлю на Китай. Через західні санкції Москва втратила доступ до багатьох ринків, технологій і фінансових інструментів, тому саме Пекін став для неї головним покупцем сировини та постачальником критично важливих товарів.

Про це йдеться в матеріалі DW.

За підсумками 2024 року Росія експортувала до Китаю товарів приблизно на 129 млрд доларів. Основу поставок становили нафта, вугілля та природний газ, які Москва змушена продавати зі значними знижками.

За оцінками Центру досліджень енергетики та чистого повітря, від початку повномасштабної війни Китай закупив у Росії викопного палива на понад 319 млрд євро. Ці кошти стали для Кремля одним із головних джерел твердої валюти на тлі санкцій і фінансування війни.

Куди Росія експортує викопне паливо з часів війни в Україні. У мільярдах євро. / © DW

Натомість Китай 2024 року продав Росії товарів майже на 116 млрд доларів. Йдеться насамперед про машини, електроніку, транспорт та обладнання, які замінили західних виробників після їхнього виходу з російського ринку.

Чому Росія дедалі більше залежить від китайських технологій

Після запровадження санкцій США, ЄС, Велика Британія та їхні союзники обмежили Росії доступ до передових технологій. Під заборону потрапили напівпровідники, мікроелектроніка, точні верстати та інші товари подвійного призначення, які можуть використовуватися у виробництві зброї.

Через це Москва була змушена звернутися до Китаю. За даними Bloomberg, у 2025 році саме Китай забезпечував близько 90% російського імпорту санкційних технологій.

Для Росії такі поставки стали значно дорожчими й складнішими. Частину товарів доводиться купувати через треті країни та обхідні схеми, а ціни на окремі позиції зросли майже на 90% порівняно з довоєнним періодом.

Китайські технології допомагають Росії підтримувати виробництво ракет, безпілотників та іншого озброєння. Формально Пекін не постачає Москві готову військову техніку, однак товари подвійного призначення відіграють важливу роль у роботі російського оборонно-промислового комплексу.

Торгівля в юанях: як Росія потрапила у фінансову залежність

Ще одним наслідком санкцій стала дедоларизація торгівлі між Росією та Китаєм. Після відключення великих російських банків від SWIFT і замороження близько 300 млрд доларів резервів Центробанку РФ Москва та Пекін прискорили перехід на розрахунки у рублях і юанях.

За словами міністра фінансів РФ Антона Силуанова, наприкінці минулого року понад 99% двосторонньої торгівлі між країнами вже здійснювалося у національних валютах.

Однак така “юанізація” створила для Росії нові ризики. Москва періодично стикається з дефіцитом юанів, вищою вартістю запозичень і дедалі більшою залежністю від умов, які диктує Пекін.

Для Китаю це вигідно: ширше використання юаня посилює його глобальний економічний вплив. Країни, які зберігають резерви або беруть кредити в юанях, стають більше прив’язаними до китайської фінансової системи.

Енергетика як пастка для Москви

Росія також намагається поглибити енергетичну співпрацю з Китаєм. Кремль зацікавлений у розширенні трубопровідної інфраструктури, зокрема у запуску проєкту “Сила Сибіру-2”, який має постачати до Китаю до 50 млрд кубометрів газу на рік через Монголію.

Втім, реалізація цього проєкту досі гальмується через суперечки щодо ціни та технічних умов. Китай, користуючись слабкою переговорною позицією Москви, не поспішає погоджуватися на умови Кремля.

Для Пекіна російські енергоносії важливі як стабільне наземне джерело постачання, особливо на випадок загострення навколо Тайваню або можливих перебоїв у морській логістиці. Але для Росії це означає ще глибшу прив’язку до китайського ринку.

Партнерство стає дедалі менш рівним

На тлі війни проти України Китай став для Росії не просто торговим партнером, а фактично ключовим економічним страховим механізмом. Він купує російську сировину, постачає критичні технології, допомагає обходити частину наслідків санкцій і водночас посилює власний вплив на Москву.

Водночас потепління у відносинах між США та Китаєм може ще більше ускладнити становище Путіна. Якщо Пекін робитиме ставку на стабілізацію відносин із Вашингтоном і захист своїх економічних інтересів у США та Європі, його готовність беззастережно підтримувати Росію може зменшитися.

У підсумку “безмежне партнерство”, про яке говорили Путін і Сі Цзіньпін, дедалі більше перетворюється на асиметричну залежність. Росія потребує Китаю значно більше, ніж Китай потребує Росії.