МОАС-Україна: медична евакуація, де кожна хвилина вирішує долю людини

Саме так від перших днів повномасштабного російського вторгнення працює благодійна організація «БФ МОАС-Україна» — український підрозділ міжнародної неурядової організації Migrant Offshore Aid Station. МОАС до повномасштабного вторгнення вже мала досвід роботи у багатьох точках світу, де вирують конфлікти. Утім, саме російсько-українська війна поставила перед командою виклики іншого масштабу: масові поранення, складна логістика, зруйнована інфраструктура, постійний ризик для медиків і пацієнтів.

Сьогодні МОАС-Україна — не просто евакуаційна служба, а частина ланцюга медичної евакуації, яка працює поруч із Медичними силами, системою охорони здоров’я та військово-медичними підрозділами.

Організація має ліцензію на медичну практику й діє на підставі договорів із Міністерством оборони України, Міністерством охорони здоров’я, окремими військовими частинами та підрозділами СБУ.

Станом на 1 травня 2026 року фахівці МОАС надали допомогу вже понад 85 797 пацієнтам на Донецькому, Луганському, Запорізькому, Південному, Харківському та Сумському напрямках. Приблизно чверть із них — тяжкі інтубовані пацієнти, тобто люди у критичному стані, для яких транспортування без інтенсивної терапії фактично неможливе. Нині основні сили команди зосереджені на Запорізькому, Донецькому та Сумському напрямках — там, де бойові дії особливо інтенсивні.

У 2022–2023 роках МОАС також розгорнула роботу пересувних медичних амбулаторій у найбільш постраждалих, зокрема деокупованих громадах. Це були мобільні медичні пункти терапевтичного та офтальмологічного профілю, де люди, які втратили нормальний доступ до лікарів, могли пройти огляд, фахове обстеження й апаратну діагностику. Допомогу на базі таких пунктів отримали понад 38 тисяч осіб. Загалом на рахунку МОАС-Україна — уже понад 123 тисячі випадків надання допомоги та евакуації.

Головна відмінність МОАС від багатьох інших евакуаційних команд — склад бригад і рівень оснащення. 19 із 20 бригад організації є лікарськими екіпажами. У складі кожної працюють лікар-анестезіолог, фельдшер і водій, який виконує функції екстреного медичного техніка. Для важкопоранених це питання виживання.

Анестезіолог у реанімобілі може працювати з апаратами штучної вентиляції легень, виконувати інтубацію, забезпечувати кисневу підтримку, застосовувати сильні анальгетики та седативні препарати. Він контролює гемодинаміку, проводить інфузійну терапію, підтримує роботу серця й органів, а в разі клінічної смерті має досвід серцево-легеневої реанімації, дефібриляції та введення необхідних препаратів. У дорозі, де немає операційної, така компетенція часто стає межею між життям і смертю.

Окремо слід згадати про реанімобілі МОАС — це фактично відділення інтенсивної терапії на колесах. Вони обладнані механічними вентиляторами, моніторами пацієнта, системами контролю артеріального тиску, серцевого ритму, сатурації, рівня вуглекислого газу наприкінці видиху та температури тіла. У машинах є портативні газові аналізатори й ультразвукові сканери. Під час руху лікар не просто «супроводжує» пацієнта, а продовжує інтенсивну терапію.

Від початку гострої фази війни в різні періоди до місії МОАС було залучено близько 150 лікарів, фельдшерів і водіїв. Автопарк організації налічував 51 автомобіль — від службового транспорту до пересувних амбулаторій і реанімобілів. Але техніка сама по собі не рятує. Рятують люди, які сідають у ці машини й виїжджають туди, де інші часто вже не можуть або не готові працювати.

Окремий напрям роботи МОАС — транспортування пораненого не довгим і складним маршрутом через кілька проміжних етапів, а саме до того медичного закладу, де йому справді нададуть необхідну допомогу. Для тяжкопоранених це принципово: зайві перевезення, очікування або помилка з маршрутом можуть коштувати здоров’я, а іноді й життя.

На початку 2026 року фахівці МОАС увійшли до складу відокремленого підрозділу Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України й були залучені до виконання завдань саме з прицільної медичної евакуації. Це важливий крок не лише для самої організації, а й для державної системи медеваку, яка в умовах великої війни потребує перевірених рішень і команд із доведеною ефективністю.

У роботі МОАС багато того, що зазвичай лишається поза кадром: спільні чергування з медиками на стабілізаційних пунктах, евакуація важкопоранених між військово-медичними закладами та цивільними лікарнями МОЗ, допомога населенню в районах зі складною логістикою, тренінги з тактичної медицини TCCC, участь лікарів у роботі стабпунктів і операційних, коли часу обмаль і потрібні додаткові руки.

Командир окремого штурмового взводу ДШВ Олександр Возний під час бойового завдання був важко поранений: розтрощені кістки стопи, складні поранення спини з масивним дефектом м’яких тканин, травма хребта з пошкодженням спинного мозку та пробита легеня. Через масивну крововтрату боєць пережив сім зупинок серця. Майже 40 кілометрів евакуації реанімаційна бригада МОАС боролася за його життя.

Згодом Олександр намагався знайти тих, хто рятував його життя дорогою.

«Я від самого початку прагнув знайти тих, хто качав мене дорогою, але перші спроби були невдалими, і процес пошуку трохи загальмувався. Але після того, як я у поминальну днину побачив біля поховань своїх товаришів їхніх дітей, подумав, що мої діти не залишилися сиротами лише завдяки тим сталевим людям з медеваку. Активізував пошуки і, хоч і через рік, але знайшов», — розповів Возний.

Такі історії свідчать про те, що за кожною статистикою стоїть конкретна людина, конкретна родина й конкретний шанс повернутися до життя.

Засновник MOAS Крістофер Катрамбоне формулює це просто: «Існує відомий вислів: „Рятуючи одне життя, ти рятуєш увесь світ“. Правильне ставлення формується тоді, коли ви підходите до справи з думкою: „Я хочу допомогти вижити хоча б одній людині“, адже йдеться не про те, щоб зробити все на світі, а про чиєсь конкретне життя. Справжня мета — вплинути хоча б на одну долю».

У випадку МОАС-Україна ця фраза не звучить як красивий лозунг. Вона радше описує щоденну роботу людей, які виїжджають на складні напрямки, заходять у стабілізаційні пункти, продовжують інтенсивну терапію в дорозі й дотримуються принципу, без якого медична евакуація втрачає сенс: кожне життя важливе.

"Полтава" — "Динамо" / © ФК Динамо Київ Вага йде, а шкіра залишається / © Credits Чемпіонат світу з хокею в елітному дивізіоні / © Associated Press Песто з руколи / © Credits