Наш новозеландець «Ківі»

Примітка редакції. Нова Зеландія далеко, та хіба це привід не чекати звідти воїнів? Ось і фідбек від добровольця у 47 ОМБр «Маґура».

«Я хотів воювати», — каже нам «Ківі». Це студент із Нової Зеландії, який став бійцем ЗСУ. Він родом з Окленда — «Міста вітрил», яке недарма називають раєм на землі.

Добровольцю є що розповісти про рідні краї. Там смарагдові вулканічні пагорби оточені білосніжними пляжами, океан завжди поруч, а час ніби плине повільніше. Це простір комфорту й безпеки. Втім, «Ківі» вирішив його залишити. Каже, не міг спостерігати за війною з відстані, чітко знаючи, що в Україні гинуть безвинні люди.

«Ківі» не був військовим. На відміну від багатьох наших іноземних бійців, раніше він не мав жодного стосунку до війни: ані військової підготовки, ані бойового досвіду. Навчався собі в університеті, плануючи кар'єру інженера-механіка. Але після початку повномасштабного російського вторгнення його вибір став очевидним.

«Я хотів воювати. Мені не подобається те, що роблять росіяни — бомблять цивільних, руйнують будинки. Не можна з цим змиритися. Тому я покинув університет, приїхав сюди й почав шукати бригаду. Познайомився з другом, і він сказав: “Пішли зі мною в 47-му”. І ось я тут».

Для «Ківі» Україна не була якимось сухим заголовком із новин. Вона мала обличчя тих людей, з якими свого часу студент познайомився, вивчаючи українську мову в режимі онлайн. Їхні голоси розповідали йому про війну. За їхніми іменами стояли справжні історії — про обстріли, страх і невизначеність.

«Я намагався вивчити українську через HelloTalk. Так я й познайомився з друзями онлайн. Вони розповідали, що відбувається. Про обстріли й усе інше. Показували фото. Побачивши це, я захотів приїхати ще швидше», — пояснює новозеландець.

Він прибув без військового досвіду, однак підготовлений фізично. А вже у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» пройшов інтенсивний вишкіл. Так у стислі терміни він зумів перетворитися із цивільного на справжнього бійця.

«Вдома я багато тренувався в залі, щоб тримати себе в формі. А тут нас тренували безперервно щодня протягом місяця. Ми багато стріляли і багато ходили. Дуже багато ходили», — посміхається доброволець.

Десять бойових виходів у складі 47-ї бригади — і «Ківі» вже не той, ким був спочатку. Досвід змінює його, загартовує. Втім, справжнім випробуванням стає не лише зіткнення з ворогом, а постійна присутність небезпеки згори. Немов на підтвердження цього наше інтерв’ю перериває характерний гул дрона в небі.

«О, їх справді дуже багато. Треба швидко ховатися. На тренуваннях нас вчили: завмерти, сховатися за деревом. Коли чуєш дрон, перша думка: “Чорт забирай, і що мені робити?” На мить можна злякатися, але далі вмикається підготовка», — пояснив, стенувши плечима, наш новозеландець.

Та скільки б досвіду він не здобув — є речі, до яких не звикнеш. Але це також невід’ємна частина війни. І, мабуть, один із найважчих її тягарів.

«Є багнюка і сніг, коли особливо не побігаєш. Але найважче — бачити поранених друзів… Або бачити тіла загиблих і розуміти: це міг бути я», — зізнається «Ківі».

На війні люди тримаються за будь-що, що допомагає зняти напругу і не зламатися. Для нашого іноземного козака такою опорою стає гумор.

«Якось нам треба було зачистити позицію, а там було двоє росіян. Мій побратим ішов першим, я – за ним. Його підстрелили. Але він не припинив стріляти, лише кричав: “Я поранений!” Ну, я подався вперед, сховався в рівчаку й відкрив вогонь. Скоро набої скінчилися. То я підхопив короб від набоїв і жбурнув у їхній бік, вигукнувши: “Іди на***й”. У відповідь — одразу автоматна черга. Мабуть, найсмішніша частина того дня», — згадує новозеландець.

Та війна не скасовує майбутнього. Іноді вона робить думки про нього лише більш відчутними. У країні, яку він приїхав захищати, він зустрів декого, хто надає його історії особистого виміру. І все ж, поки тривають бої, його шлях — на передовій.

«У Дніпрі є дівчина. Дуже особлива! Хочу поїхати до неї. Може, поїмо разом морозива. А потім назад, воювати. Я люблю воювати. І люблю цю країну», — сміється «Ківі».

А потенційним добровольцям він радить не вагатися. «Просто зробіть це. Тут у вас буде хороше спорядження, найкраща підготовка, і ви знайдете побратимів на все життя. Якщо справді хочете воювати — давайте до нас, у 47-му. Ви багато чому навчитесь. Підготовка дуже сильна. Будете помилятись — нічого, вас навчать. Тут не кричать. Тут пояснюють», — каже наостанок новозеландець.

Дізнатися більше про 47-му окрему механізовану бригаду «Маґура» та приєднатися до неї можна на офіційному сайті. Дізнатися про іноземних добровольців ЗСУ та приєднатися — ось тут.