Пам’яті Михайла-Віктора Сцельнікова

Львів’янин Михайло-Віктор Сцельніков народився 13 жовтня 1994 року. Навчався у ліцеї №52, згодом – у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті компʼютерних наук. Після закінчення вишу працював бізнес-аналітиком у філії ТОВ «ЕПАМ СИСТЕМЗ», у корпорації «СофтСерв» та у компанії TurnKey Lender Inc. 

За словами рідних, Михайло-Віктор був щирою, світлою та надзвичайно вмотивованою людиною з чіткою громадянською позицією щодо війни в Україні. Наприклад, за день до повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2022 року, він зареєстрував петицію про негайне введення візового режиму із Росією. Однак, її так і не підтримали.  

«Лемберґ» вирізнявся відповідальністю, відданістю та високими моральними принципами, завжди підтримував близьких, умів підбадьорити жартом. Був мужнім і жертовним, готовим стати на захист інших. Любив життя, займався бігом, захоплювався стрільбою, піклувався про тварин, був донором крові.  

З початком російського повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Спочатку служив у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Там його співслужбовцем був колишній Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, який згодом загинув від рук біологічного батька «Лемберґа».  

«Я бачив і самого Михайла. Вони з групою львів’ян приїхали тоді у 206 бат добровольцями. Батальйон формували у штабі нашої партії на Лаврській. Ми всі, депутати ЄС, записалися туди на початку. Там же був і Андрій Парубій. Його фото у формі зі зброєю на блокпостах з тих часів.  

І Андрій, і Михайло і його мама Олена – патріоти України. Як і Христина Парубій, племінниця Андрія, яка не раз в ефірі «Еспресо» представляла книгу про Лемберга і заходи на його честь. І так – вони з Андрієм Парубієм на початку війни були разом в одній частині», – розповів депутат «Європейської Солідарності» Микола Княжицький.  

Згодом Михайло-Віктор цілеспрямовано перевівся до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». 

«Він вийшов на Залужного спеціально, щоб його перевели в 93-ю, тому що 93-я тоді стояла в Бахмуті, і він рвався в найгарячіші точки, щоб бути максимально корисним», – згадувала мама захисника, письменниця Олена Чернінька. 

«Він, на свій малий вік як державотворця, вже мав такі стратегії. Він мріяв бути генералом. І найбільшим визнанням було тоді, коли пан Залужний про нього дізнався, коли він перевівся в 93 бригаду, дуже наполегливо тренуючись. І для мене це найдивовижніша історія», – розповіла подруга Олени Чернінької Тетяна Пилипець. 

Михайло-Віктор служив молодшим сержантом, командиром відділення розвід взводу і виконував завдання на Запорізькому, Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках. За словами мами, на початку війни він мав позивний «Львів». Проте, згодом, коли перевівся у 93-тю окрему механізовану бригаду, одна з позицій, які вона утримувала на фронті, мала назву «Львів». І щоб не плутати, побратими дали йому новий позивний – «Лемберґ». 

Загинув Михайло-Віктор Сцельніков у травні 2023 року в Бахмуті у 28 років. Понад два роки його вважали зниклим безвісти, адже тіло тривалий час не могли забрати з поля бою.  

Мама «Лемберґа» Олена Чернінька не могла змиритись із втратою сина. Вона почала «спілкування» з ним через дописи у Фейсбуці, де публікувала листи до нього. Згодом вони увійшли до її книги під назвою «Лемберґ: мамцю, ну не плач».  

«Для мене він завжди живий, я почала з ним спілкуватись через пости у Фейсбук під хештегом «Лемберґ: мамцю, ну не плач». Це його слова були: «Мамцю, ну не плач». І під цим хештегом я почала писати до нього листи. Листи, спогади історій, подій, як все відбувалось. Цей хештег і став назвою книги, а всі ці дописи у Фейсбуці я зібрала в книгу», – розповідала Олена Чернінька під час презентації книги в Одесі.  

За її словами, у своїй книзі вона навмисне написала, що Михайло-Віктор живий. Зробила вона це для того, щоб підтримати інших матерів військових.  

«Знаючи, що може бути будь-який результат, я спеціально залишила його живим, щоб інші мами, які би читали – вони бачать в Лемберзі свого сина – щоб надія не помирала. Щоб вони трималися з нею», – сказала Олена Чернінька. 

У серпні 2025 року тіло захисника передали в Україну за обміном. Відтоді тривали необхідні експертизи для встановлення особи. Їх результати, які підтвердили, що тіло належить «Лемберґу», надійшли в лютому цього року, у день відкриття виставки в пам’ять про нього.  

«Виставка була присвячена Михайлові, тому ми не хотіли відміняти. Там чотири роботи присвячені йому. Це одна з них. Він вийшов з позиції і зробив селфі і навіть не знав, що це селфі одного разу буде на книжці про нього», – розповіла Олена Чернінька. 

У Михайла-Віктора Сцельнікова залишилися дружина, мама та бабуся. 

Поховали «Лемберґа» у Львові, на Полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища. 

Вічна памʼять та слава Герою!  

Ігор Федик 

Фото: Фейсбук-сторінка Олена Чернінька, Укрінформ

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform