Коли правда стає незручною: чому поеми "Кассандра" і "Бояриня" Лесі Українки актуальні сьогодні

Леся Українка написала "Кассандру" та "Бояриню" у 1907 і 1910 роках відповідно – в епоху, коли питання про ціну мовчання та вільного голосу було для українців особливо гострим. Відтоді обидві драми перетворилися на тексти екзистенційного звучання та загальнолюдського сенсу.

Дещо об'єднує троянську проігноровану пророчицю та козацьку дочку, замкнену в московському теремі: вони бачать і розуміють більше, ніж їм дозволено, і платять за своє бачення високу ціну. "Кассандра. Бояриня" – дві вершини української драматургії, зібрані видавництвом #книголав в одній книзі. Погляньмо, наскільки актуальними для сучасності є теми Лесі Українки.

Непочуті пророцтва

Кассандра страждає не лише тому, що чітко бачить загибель Трої, а й тому, що не може донести пророцтво до близьких. Її спосіб бачення кардинально відмінний. Поліксена питає сестру, чому та не попередила про небезпеку ясніше, проте Кассандра відповідає:

Ох, Поліксено, я завжди чую горе, бачу горе, а показать не вмію. Я не можу сказати: тут воно або: он там. Я тільки знаю, що воно вже є і що того ніхто вже не одверне.

Леся Українка зображує механізм, який когнітивісти пізніше назвуть "ефектом Кассандри": пророцтва ігнорують не через їхню хибність чи вади в аргументах, а через те, що вони порушують звичне світосприйняття. Троянці не вірять у падіння міста, вони люблять сестру-пророчицю, проте вважають її хворою – це простіше, ніж прийняти правду. Зараз ми сказали б, що троянці страждали від "токсичного оптимізму", ігноруючи божественний дар Кассандри.

"Кассандра. Бояриня" / фото #книголав

Але ж і ми ігноруємо сучасні пророцтва (прогнози), підкріплені не магією ворожіння, а ясними аргументами. Більшість світу ігнорувала слова науковців і лікарів в останні десятиліття, не бажаючи слухати, і не була готова до спалахів Еболи, пандемії коронавірусу, каліфорнійських пожеж, змін у кліматі, іпотечної кризи 2008 року чи криптовалютної кризи 2022 року.

Леся Українка / фото Вікіпедії

Правда, що коле очі

Історія Оксани з другої поеми схожа на долю Кассандри, хоча її губить не пророчий дар, а щира й незамутнена свідомість людини, яка не вміє собі брехати. Оксана бачить московське рабство без прикрас, проте її голос поступово заглушується побутовим виснаженням. На її прикладі можемо побачити, як суспільство та близьке оточення реагує на незручну правду: люди навколо жінки не жорстокі, вони щирі й лагідні – і саме тому їхня байдужість і нечулість є нищівною.

Свекруха Оксани щиро вірить, що в їхній хаті панує порядок, Ганна радіє дрібничкам, ігноруючи сіру дійсність, а Степан каже, що терпіння – це благо. Тільки от цьому терпінню не видно краю.Оксана зрештою вимовляє те, що довго душила в собі:

Степане! Ти хіба ж не бачиш? Я гину, в'яну, жити так не можу!.

Він відповідає безпорадністю:

Се правда, не ростуть квітки в темниці – та пропонує відіслати Оксану до батька.

Замість руйнації "темниці" – ізоляція голосу людини, яка бачить світ у його повноті. Саме так суспільство схильне реагувати на незручну правду: не заперечує, а виносить за дужки, відсилає подалі. Правду слухають, але не чують, і вона замовкає зовсім не через тиск – рано чи пізно пророки усвідомлюють, що змінити думку більшості їм не під силу.

Сучасні прогнози: війни, хвороби, ШІ

Ефект Кассандри відтворюється дотепер – чого лише варті чисельні попередження про початок повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Після 2014 року з трибуни ООН часто лунали заклики зрозуміти, що анексія Криму та війна на Донбасі стосуються всього світу. Вони не були почуті, так само як і слова десятків незалежних аналітиків за місяці й тижні до 24 лютого.

Один із найяскравіших прикладів шанованих прогнозистів, чиї слова викликають неприйняття, – Віталій Портников, журналіст, публіцист і політичний аналітик, який писав про незупинність російського імперіалізму довгі роки. Ще у 2020 році він прямо казав: росія прагне окупувати Україну цілком або знищити її, проте ці слова сприймалися як "істерія" на тлі Мінських угод і нормандського формату.

Віталій Портников / фото Ukraїner

Попри те, що цей та більшість подальших прогнозів Портникова справдилися, автора невтішних для геополітичної ситуації України висновків коментатори часто записують в агенти ФСБ, "Моссаду" чи колишньої влади. Причина цього – не зруйнована до кінця "логіка мирних часів", за яку люди тримаються, як за рятувальний круг, ігноруючи дійсність. Якщо зараз реалістична перспектива продовження війни на роки все ще не викликає довіри в деяких категорій населення, то у 2022 році вона видавалася психологічно нестерпною.

Існує ще безліч прикладів сучасних публічних голосів, які спіткала доля Кассандри. Попередження про глобальне потепління лунали з 1980-х років і залишилися проігнорованими, як і, скажімо, дані американської розвідки про зростання ІДІЛ у 2012 році. Вже зараз Джеффрі Гінтон, Ілля Суцкевер та інші прямо попереджають про ризики розробки надпотужних мовних моделей, проте зручність інструменту та його міцне вкорінення в нашу реальність відбивають бажання слухати.

Ще один цікавий приклад ефекту Кассандри – дослідження гарвардської вченої Шошани Зубофф, яка розробила концепцію "капіталізму стеження" та описала, яким може бути захоплення державного суверенітету технологічними корпораціями, ще у 2014 році. Її книги стали бестселерами, проте багатьма були сприйняті як прояв алармізму. Жодних змін.

"Кассандра. Бояриня" дозволяє поглянути на свою реальність під новим кутом і замислитися над тим, що з того, що ми ігноруємо зараз, змінить наше життя в найближчому майбутньому. Поеми Лесі Українки не лише добре "постарішали", а й набули нової актуальності сьогодні, тож їх можна сміливо назвати маст-рідом. Ще одне питання, яке не даватиме вам спокою після прочитання цієї книги: як виглядатиме життя сучасних пророків із розумінням того, що вони знали про катастрофу, але не змогли її відвернути, та яким буде світ їх найгірших очікувань?

Які ще новини вам будуть цікаві?

Раз уже піднялася тема книжок, цікаво буде прочитати нашу попередню статтю про те, чому для України сьогодні важливе очищення літератури від російської культури та впливу. Одним із показових прикладів стала ситуація з корейським бестселером Сонджу, у якому видавництво #книголав адаптувало згадки про російські книжки для українського видання. Авторка Вондра Чан підтримала ці зміни та зазначила, що добре розуміє почуття українців через досвід колонізації Кореї.