Мене били, а я усміхався, – азовець пригодав, як почув у полоні про звільнення Херсона

Азовець Дмитро "Расті" Канупєр, який провів у полоні 2,5 роки, в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пригадав один із таких моментів. Після багатогодинного допиту і побиття він почув звістку, яка швидко облетіла камеру і допомогла полоненим ще міцніше триматися.

Як у полоні дізналися про звільнення Херсона?

Вихід на допит для полонених був не лише черговим випробуванням, а й рідкісною можливістю почути бодай щось про події на волі. Саме так у камеру іноді потрапляли уривки новин, за які потім трималися всі. На початку грудня 2022 року під час 12-годинного допиту Канупєр почув, як росіяни між собою говорили про звільнення Херсона.

Важливо! 15 квітня 2022 року Дмитро "Расті" Канупєр разом з побратимами прорвався на "Азовсталь", де оборона вже перейшла у глуху фазу під безперервними авіаударами, артилерією та бомбардуваннями. Після наказу вищого військового керівництва 16 – 20 травня гарнізон вийшов у полон, бо іншого шансу зберегти життя поранених і решти оборонців уже не було.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Разом із цим пролунала ще одна важлива для полонених річ – згадка про можливий новий обмін. Попри побиття і виснаження, він намагався не забути ці слова, бо одразу зрозумів, що має передати їх побратимам.

На допиті я плакав і кричав через біль, але водночас намагався не забути те, що почув. Мене б'ють, я це почув і почав посміхатись, я був радий,
– пригадав "Расті".

Після допиту його закинули назад у камеру в такому стані, що він уже не міг стояти на ногах. Побратими намагалися підняти його, але він попросив їх не чіпати, бо хотів спершу розповісти те, що щойно почув.

Потім вже сказав хлопцям: "Херсон наш, планується обмін". Дивився на їхні обличчя і на них з'явились усмішки,
– розповів азовець.

У повній ізоляції така звістка означала більше, ніж просто новину з волі, бо повертала відчуття, що Україна бореться далі, а полон не є кінцем.

Новини, які допомогли витримати полон

Після звістки про Херсон полонені ще сильніше трималися психологічно. Росіяни тиснули на них і намагалися схилити до співпраці, але всередині камери зміцнилося інше розуміння: вони вже виконали своє завдання в Маріуполі й на "Азовсталі", стримали велике угруповання противника і тепер мають пройти ще один етап війни – полон.

Коли ми дізнались за Херсон, розуміли, що території важливіші, ніж люди. Не буде територій – не буде людей на них. Ми знали, що маємо місію – витримати полон,
– пригадав "Расті".

Це відчуття тільки зміцнювалося, коли до камери доходили новини про обміни. Особливо важливою для них була звістка про звільнення "Редіса", бо йшлося про командира, який потрібен війську значно більше, ніж окремий боєць.

Ми раділи, коли дізнались, що поміняли "Редіса". Це командир, який може керувати великою кількістю особового складу, а ми – солдати, якими керують. Навчити таких солдатів можна, а знайти таких офіцерів – проблематично,
– сказав азовець.

Він пояснив, що для кожного полон був різним: когось майже не чіпали і не водили на допити, а когось катували дуже жорстоко.

Що відомо про полон азовця "Расті"?

У ніч на 29 липня 2022 року "Расті" був в Оленівці, коли Росія вчинила теракт проти українських полонених. Він згадував пожежу, крики поранених і те, як росіяни не дозволили надати допомогу людям після вибуху, а тих, хто вижив, замість лікування кинули в дисциплінарний ізолятор.

26 вересня 2022 року азовця привезли в СІЗО Таганрога, де після "прийомки" почалися системні побиття, допити, катування струмом, голод і постійний психологічний тиск. За його словами, азовців там виділяли окремо, таврували "нацистами", жорсткіше били, морили холодом і мізерною їжею та намагалися зламати постійним очікуванням нових тортур.

Про можливий обмін Дмитро Канупєр дізнався ще 7 вересня 2024 року, але тоді його не сталося, і лише 18 жовтня 2024 року він повернувся в Україну після 2,5 років полону. Після звільнення його найбільше вразило, що в тилу багато людей уже звикли до війни, повітряних тривог і небезпеки, тоді як для полонених і військових ця реальність не зникала ні на день.

Після повернення "Расті" почав публічно говорити про полон, підтримувати акції-нагадування про військовополонених і записувати власні спогади, щоб їх почули якомога більше людей. З цього досвіду виросла його книга "Окраєць", у якій він зібрав історії про "Азовсталь", Оленівку, Таганрог, голод, тортури і життя після обміну.