Путін дотиснув Лукашенка відкрити другий фронт? Чому Білорусь оголошує мобілізацію і погрожує Україні

У травні 2026 року в інфопросторі з'явилася та вкотре наробила галасу тема розширення участі Білорусі у війні проти України. Про це давно мріє Путін і про це все активніше почав говорити тамтешній диктатор Лукашенко.

12 травня Лукашенко оголосив, що планує точкову мобілізацію окремих військових частин для їхньої підготовки до можливих бойових дій, точніше – "війни" (пряма мова: "дай бог, чтобы её удалось избежать – мы же к войне готовимся все, поэтому тоже ничего не скрываем"), а 18 травня в Білорусі почалися навчання військових, які в тубільному Міноборони назвали "тренуванням бойового застосування ядерної зброї". Наступного дня схожу заяву зробила Росія.

В Україні також не мовчать і попереджають "бацьку”, що знають, звідки готується напад, ба більше – готові "накрити" всі заявлені "позиції", попри те, що ці білоруські навчання – плановий захід, який "не спрямований проти третіх країн і не становить загрози безпеці регіону".

Що це – ескалація з потенціалом відкриття нового фронту, пуста риторика чи хитра стратегія з прицілом на майбутнє – розповідає 24 Канал.

Допоміг розібратися в ситуації політолог Ігар Тишкевич. На своїй батьківщині, в Білорусі, режимом Лукашенка він оголошений екстремістом, на нього заведені кримінальні справи. Через політичні репресії пан Ігар ще 2008 покинув Білорусь і нині проживає в Україні.

Білоруська армія не готова до війни з Україною?

На початку повномасштабного вторгнення Росія використала територію Білорусі для атаки на північні області України та марш-кидок на Київ. Фактично білоруський диктатор надав Росії територію країни, як плацдарм для агресії. При цьому сам Лукашенко у відкриту війну проти України не пішов, хоча активно припускав такий варіант, як до, так і після 24 лютого 2022 року.

Показова активність Лукашенка навіть створила дуже популярний мем "я покажу вам, звідки готувався напад", а сам диктатор із гордістю називав себе "співагресором". До певного часу ця стратегія працювала й Україна змушена була тримати на півночі великі сили та перетворювати кордон на "лінію Маннергейма".

За понад 4 роки повномасштабної війни тема нового вторгнення з Білорусі, але тепер вже за участі білоруської армії, підіймалася декілька разів. З часом прийшло усвідомлення, що в разі, якщо це станеться, буде шалене фіаско для режиму Лукашенка.

Невелика й не готова до сучасної війни білоруська армія в разі атаки стане "солодкою булочкою" для Сил оборони, а сам факт вторгнення розв'яже руки для українських дронів, ракет і авіації. Все це полетить на воєнні об'єкти, НПЗ та в гості до палаців і елітних картопляних полів "бацьки", перетворивши все на одне велике Туапсе. Через це у 2026 році російські "Шахеди" летять до своїх цілей в Україні не через територію Білорусі, а вздовж кордону.

При цьому українські військові експерти припускають, що управління дронами продовжують здійснювати з території Білорусі. Але потрібно визнати, що ця співучасть могла б бути значно більшою.

Пост радника міністра оборони Сергія Бескрестнова щодо змін у російській стратегії запуску "шахедів" у травні 2026 року:

Як Лукашенко грає на публіку?

Як у Мінську, так і в Києві це розуміють, але мова не лише про відносини двох країн. У рівнянні значно більше перемінних.

• По-перше, це також і питання внутрішньої політики, яке дає Лукашенку певну легітимність.

Про це нагадує Ігар Тишкевич, підкреслюючи, що більшість білорусів не бажають воювати самі та не схвалюють агресію Росії проти України. Можливо, після останніх ударів Сил оборони вглиб Росії цей відсоток ще зросте.

• По-друге, це питання Росії. Взагалі в Путіна з Лукашенком давно оголошений союз, Білорусь – офіційний сателіт Росії, але хитрий "бацька" дуже вправно петляє.

Попри вірнопідданську риторику та постійну готовність з'явитися перед очима Путіна в будь-який момент, Лукашенко не дає втягнути Білорусь у повноцінну війну.

Але оскільки в Путіна нині вже земля горить під ногами, фронт зупинився, економіка летить у лихе провалля, то одним спільним сидінням на куцому параді, який дозволив провести Зеленський, вже не відбутися. Через це й несуться ІПСО про ядерну зброю в Білорусі, "Орешники" та підготовку білоруської армії до війни проти буквально всіх.

"Всі" також не сидять без діла. Бачимо, як активізувалися США. Трамп дуже хоче показати Лукашенку свою майбутню бальну залу в Білому домі, активно запрошує диктатора в гості й до Ради миру (до речі, як у неї справи? Що там по Ормузу?, – 24 Канал), знімає санкції тощо. Лукашенко у відповідь потрохи віддає заручників і обіцяє стати добрішим.

Свої інтереси та погляди щодо Білорусі є в Польщі, Литви та інших. Європейські сусіди Білорусі розуміють, що диктатори не вічні, на відміну від географії, а тому шукають варіанти й точки перетину.

Як Україна реагує на загрозу з боку Білорусі?

Не стоїть обабіч й Україна. Київ уважно спостерігає за північним сусідом і наполягає на власній суб'єктності в білоруських питаннях. Оскільки наразі ми держава, що воює Росією, яка є патроном режиму Лукашенка, українська стратегія побудована на силі та куражі.

Через це "церемоніальні заяви" Лукашенка та його підлеглих про мобілізацію, ядерні навчання та "кузькіну мать" для НАТО не лише були підхоплені Україною, але й отримали цілком зрозумілу відповідь.

2 травня 2026 року у зверненні до нації президент України Володимир Зеленський передав "привіт" білоруському диктатору:

Напередодні була доволі специфічна активність на ділянках кордону України та Білорусі – з боку Білорусі. Уважно все фіксуємо, все контролюємо і, якщо буде потрібно, ми будемо реагувати. Україна готова захищати своїх людей, свій суверенітет, і кожен має це розуміти, кого намагаються втягнути в будь-яку агресивну активність проти України.

У п'ятницю, 15 травня, після великої атаки російських дронів і ракет, внаслідок якої в Києві було вбито 24 цивільних, Зеленський знову звернув увагу на нездорову активність зі сторони Білорусі:

… чітко розуміємо, що обговорюється між Росією та керівництвом Білорусі. Пішла зараз більша активність росіян – я маю на увазі у розмові з Олександром Лукашенком. Хочуть значно більше втягнути Білорусь у війну та саме з території Білорусі розпочати додаткові агресивні операції – або проти нашого Чернігівсько-Київського напрямку, або проти однієї з країн НАТО, які поруч із Білоруссю… Я доручив нашим Силам оборони та безпеки України підготувати план реагування, і на Ставці ми розглянемо та затвердимо. Чернігівсько-Київський напрямок ми будемо посилювати. Партнери теж знають, що відбувається й до чого схиляють Білорусь.

16 травня командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді вже прямо попередив білоруського диктатора, поєднавши його прізвище з прізвищем іншого російського сателіта, який також був дуже впертим і не бажав миритися з реальністю:

Мінський гауляйтере Лукашеску! Ми фіксуємо проліт кожного "Шахеда", що скориставшись коридорами Білорусі, прямує до України, кожну твою фрікцію та шатанину мілітарного відтінку… Ти можеш скільки завгодно крутити вуса на камеру і брехати своєму заляканому народу про "нейтралітет", але твої кінцівки вже по самі плечі в кривавій юшці вбивств цивільних українців.

Нарешті 18 травня добивати Білорусь взявся українське МЗС. Там назвали оголошені Мінськом ядерні навчання порушенням Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ):

Мілітаризація Білорусі не лише підриває довіру до міжнародного права, а й остаточно перетворює Мінськ на співучасника російського ядерного шантажу. Нахабність Москви та Мінська, які свідомо переступили всі червоні лінії ДНЯЗ, не може залишатися без жорсткої консолідованої відповіді та системного стримування обидвох режимів з боку євроатлантичної спільноти та всього світу.

В якому стані білоруська армія?

Добре обізнаний з білоруськими реаліями Ігар Тишкевич пояснює, що таке "точкова мобілізація", про яку казав Лукашенко. По факту, це планові дії, які режим успадкував від часів СРСР. Сучасна білоруська армія перебуває в стані напівсну. Це так звані кадрові частини або частини скороченого складу. Активними ж у них є воєнне керівництво, інструктори та фахівці з обслуговування техніки.

Нині вони не мають повної штатної чисельності та мають у разі необхідності поповнюватися резервістами. Резервісти – це ті білоруси, які відслужили строкову службу й нині зараховані до резерву. Звідти їх час від часу "витягають" на збори для навчань і підготовки.

Саме цей процес, за словами Тишкевича, нині й відбувається в Білорусі. На думку експерта, зовнішньої загрози цей процес не несе, оскільки Лукашенко не скликає усіх резервістів для того, щоб набити повний склад війська.

Тишкевич нагадує, що подібні збори, до яких залучені резервісти та випускники воєнних кафедр, відбуваються в Білорусі системно та регулярно.

Що з "ядеркою" та "Орешником", якими Лукашенко погрожує світу?

Попри всі гучні заяви про балістичні ракети та ядерну зброю, що лунали як з Білорусі, так і з України, а також цілком справедливе обурення України, оформлене в заяву МЗС, ситуація залишається заплутаною. Бо невідомо, чи дійсно росіяни щось із цього привезли до Білорусі. А якщо привезли, то чи залишили.

Ігар Тишкевич у цьому сумнівається, пояснюючи це відсутністю профільних російських військових у достатній кількості на теренах Білорусі.

Те саме стосується "Орешників". Ігар Тишкевич нагадує, що на кадрах, які мали б засвідчити наявність "Орешників" на території РБ, не було пускових установок для балістики, а сама база, де знімався сюжет і куди нібито перекинули ракети, розміщена лише за 3 кілометри напряму від російського кордону в Могильовській області.

Лукашенко має зробити вибір

При цьому експерт вважає ядерні навчання спробою Кремля перебити намагання Заходу "нормалізувати" Лукашенка.

Україна також грає в цю гру, не бажаючи відмовлятися від впливу на північного сусіда.

Зважаючи на обставини, є стійке відчуття, що розв'язка близька. Вона прямо пов'язана з російсько-українською війною. Це відчувають і провідні світові ЗМІ, і навіть блогерка Боня. Поки Росія тримається, тримається і режим Лукашенка, слідуючи у її фарватері.

Далі ж у Лукашенка залишатиметься все менше варіантів. Але вони є. Він може піти шляхом Асада та Януковича, які втратили всі полімери, але зберегли життя втечею до Росії. Може розділити долю Каддафі, якого вбили власні громадяни.

Звісно, для Лукашенка був би оптимальним варіантом випадок іспанського диктатора Франко, якого після поразки Гітлера вирішили не чіпати, але тут є ризик замість долі каудільйо отримати долю дуче Муссоліні, розстріляного та виставленого на загальний огляд. Щоб цього уникнути доведеться знову добряче попетляти.

Можливо, навіть щось почитати про короля Румунії Міхая Першого, який очолив у 1944 році заколот проти маріонетки нацистів маршала Антонеску. Тоді мобілізація та перевірка резервістів і випускників військових кафедр точно не завадить.