Довга каденція Зеленського. Між президентом і "царем"

Уже 7 років, як ми живемо в країні президента Зеленського

Зміст

Я думаю, якби була машина часу, і я повернувся б у 2019 й і сказав людям, які проголосували за зеленського, що я щойно з 2026-го. Зеленський сім років президент без виборів, триває повномасштабна війна з Росією, друзі президента фігурують в страшному корупційному скандалі — як ви думаєте, повірили б мені?

Можна, напевно, по-різному оцінювати президентство Зеленського. Зрештою, історія, де він залишається помітною фігурою, ще не дописана.

Якщо ж спробувати безпристрасно оцінити цей період, то я особисто маю одну до нього претензію. Ще у своїй інавгураційній промові, яку він тоді завершив оголошенням розпуску парламенту, я звернув увагу на одну деталь. Новообраний президент жодного разу не вжив слово "демократія".

Це досить незвично для демократичного лідера. Джо Байден 12 разів, наприклад, згадував демократію в різних контекстах в промові 2021 року. І Дональд Трамп казав про важливість демократії (навіть якщо він в це і не вірить) під час промови 2025 року.

Тобто це викликало у мене сумнів.

І вся подальша його діяльність лише підтвердила підозри: ідея демократії і її втілення через демократичні інститути — парламент, уряд, незалежні суди та вільні медіа, не була президенту симпатичною.

У своїх подальших промовах він так само старанно уникав цього немилого його серцю слова "демократія".

Натомість якби мене спитали з яким словом президент Зеленський мені асоціюється, то це було б "доручив". Якби треба було, як в стародавні часи, підшукати титул для нашого верховного правителя останніх семи років, то це був би Великий Доручитель.

Читайте також: Сім років Зеленського. Лиш обіцянки без пробачень

Тижня не минає, щоб президент не роздавав доручення міністерствам, Кабміну, поліції, депутатам, всім гілкам влади пооремо і гамузом — щось там виконати та відзвітувати.

І це мало відображення в його діяннях. За всю історію незалежної України ми ніколи не мали настільки несуб'єктні уряд і парламент. І настільки багато неформальних центрів влади, фаворитів, "смотрящих", кумів.

А утиски свободи слова не стали рекордними, — я в цьому впевнений, — лише через тотальну залежність від Євроунії, яка щоразу жорстко зупиняла спроби перетворити тиск на реальні репресії.

Підсумовуючи, я хочу подякувати президенту за те, що він остаточно утвердив мене особисто в думці — Україні не потрібен президент. Не президент як президент, а президент як інституція. Тільки парламентська республіка, коаліційний уряд.