Неочікувана перемога: Руденко та Ткач – лауреати Премії Ґонґадзе-2026

Настало 21 травня, день народження Георгія Ґонґадзе, і в Україні відбулася важлива подія в журналістському світі – восьма Церемонія Премії його імені. У цей день, сповнений очікувань, зібралися представники медійних кіл, щоб дізнатися, хто стане володарями почесної нагороди за відданість принципам незалежної журналістики.

Цьогоріч увага була прикута до трьох яскравих особистостей: Ольги Руденко, Михайла Ткача та Марʼяна Кушніра. Ольга Руденко, головна редакторка "The Kyiv Independent", вже двічі, у 2024 та 2025 роках, була номінанткою, але щоразу залишалася за крок до перемоги. Михайло Ткач, відомий журналіст-розслідувач "Української правди", також був фіналістом 2025 року. Мар’ян Кушнір, військовий кореспондент "Радіо Свобода" та автор пронизливого документального фільму "Поверніть мені ім’я", теж був серед номінантів.

Коли пролунали імена переможців – Ольга Руденко та Михайло Ткач — це стало несподіванкою навіть для самих лауреатів. Ольга Руденко, яка стала співзасновницею англомовного видання "The Kyiv Independent", висловила щире здивування, зазначивши, що ніколи не припускала, що переможцям можуть не повідомляти заздалегідь. Цей момент додав події особливої емоційності, підкреслюючи прозорість та непередбачуваність вибору Капітули.

Ольга Руденко, яка у травні 2022 року з’явилася на обкладинці журналу Time у проєкті про лідерів нового покоління, а також отримала міжнародні відзнаки, такі як нагорода "Жінки Європи" та Freedom Fighter Award, продемонструвала свою відданість якісній журналістиці. Михайло Ткач, керівник відділу розслідувань "Української правди", нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, отримав визнання за викриття корупційних схем і незаконного збагачення чиновників.

Мар'ян Кушнір, який також був номінований на премію, відзначився орденами "За заслуги" III ступеня та "За мужність" III ступеня. Його робота, зокрема порятунок 4-річної дівчинки у Білогородці у січні 2026 року, та документальний фільм “Поверніть мені ім’я”, присвячений пошуку зниклих безвісти воїнів, є взірцем професіоналізму та людяності.

Ця премія є однією з головних відзнак для професійних журналістів в Україні. Вона підтримує тих, хто не боїться викликів, доносить інформацію інноваційними способами та сприяє ліберальним реформам. Лауреати цього року, Ольга Руденко та Михайло Ткач, продовжили цей шлях, демонструючи приклад стійкості та відданості професійним принципам і цінностям.

Премія імені Георгія Ґонґадзе, заснована у 2018 році Українським ПЕН у партнерстві з родиною Ґонґадзе, Києво-Могилянською бізнес-школою та її випускниками, а також виданням "Українська правда", відіграє ключову роль у підтримці якісної української журналістики. Її мета — відзначати журналістів, які демонструють високі стандарти професії, впроваджують інноваційні підходи та роблять значний внесок у розвиток медіасередовища.

Капітула Премії, до складу якої входять дев’ять незалежних членів, традиційно визначає переможців. Цього року до її складу увійшли такі авторитетні особи, як журналістка Мирослава Ґонґадзе, президент Українського ПЕН Володимир Єрмоленко, меценат Премії Лев Жиденко, а також журналісти та медіаменеджери, як Павло Казарін, Сергій Квіт, Дмитро Лиховій, Іван Любиш-Кірдей, Севгіль Мусаєва та Оксана Романюк. Їхній досвід та об’єктивність забезпечують неупереджений вибір лауреатів.

"Це надзвичайно неочікувано. Знаєте, я завжди думала, може переможцям якось натякають, що вони переможуть. Виявляється ні. Це справжній шок", — поділилася враженнями Ольга Руденко.

"Велике щастя для мене бути лауреатом премії Георгія Ґонґадзе в цьому році. І, повторюся, я вважаю, що надзвичайно важливо, що ця премія була започаткована в 2018 році. Вона продовжує існувати. Я дуже сподіваюся, що вона буде існувати багато років, десятиліть, для того, щоби нагадувати, наскільки важлива є роль журналіста в історії нашої країни", — зазначив Михайло Ткач.

Нагороди Ольга Руденко та Михайлу Ткачу вкотре підтверджують незмінну цінність незалежної журналістики в Україні. Їхні професійні здобутки є прикладом для майбутніх поколінь, нагадуючи про важливість правдивості, стійкості та відданості принципам навіть у найскладніших умовах, що формує міцну основу для розвитку медіапростору країни.