Повернення «ЛітМузею»: як у Харкові відновлюють розстріляне й сучасне мистецтво

Після понад року відновлювальних робіт наприкінці квітня знову запрацював Харківський літературний музей. Навесні 2025 року його будівлю пошкодив російський обстріл. Це тимчасово призупинило активну культурну роботу закладу, але відтепер на харків’ян та гостей міста чекає оновлений простір.

Про історію та сучасність провідного центру з дослідження українського літературного процесу читайте в матеріалі MyKharkov.info.

«Літературний клондайк»

Буремні роки після Першої світової війни в Україні були позначені спробами організувати власну державність. Зберегти молоду Українську Народну Республіку не вдалося, постала УРСР, але хвиля українізації продовжувала котитися країною.

Українські митці писали вірші та прозу, знімали кіно, творили власний театр. Одним із осередків бурхливої культурної діяльності став Харків, який радянська влада тоді вирішила зробити столицею республіки. Для митців у місті навіть побудували спеціальний будинок «Слово».

У 1920-ті роки нікто не думав про те, що це яскраве українське відродження невдовзі назвуть «розстріляним», а всі його визначні діячі зазнають репресій. Натомість усі думки були про створення літературного музею, що було дуже доречним з огляду на концентрацію у Харкові письменників і поетів.

Ідея такого закладу в «літературному клондайку» країни виникла у 1932 році. Наприкінці того ж року його відкрили у приміщенні Науково-дослідного інституту ім. Шевченка (споруда розташовувалася в центрі міста, але до нашого часу не збереглася). Та історія осередку була короткою: щойно почалися репресії, музей закрили.

Відновлення ЛітМузею та активна діяльність

Відновленням культурного закладу у Харкові після Другої світової війни почала опікуватися Спілка письменників України (СПУ). У 1971 році в місті відбулося виїзне засідання СПУ, де збирали підписи за цю ідею. Її охоче підтримали Олесь Гончар, Юрій Мушкетик, Ірина Вільде, Іван Драч, Павло Загребельний та інші діячі. Через чотири роки для музею запланували приміщення, але зрештою його передали іншій організації.

Про черговий лист СПУ наприкінці 1980-х років дізналася співробітниця історичного музею Ірина Григоренко й долучилася до реалізації задуму.

Врешті-решт Харківський літературний музей відкрили у 1988 році в колишньому маєтку художника Георгія Шторха. Ірина Григоренко стала його директоркою й очолювала заклад протягом трьох десятиліть.

Цікаво, що обрана споруда пройшла довгий шлях до свого заснування. Георгій Шторх почав будувати її для своєї родини наприкінці XIX століття, а завершував будівництво через декілька десятиліть архітектор Юлій Цауне.

Більшовики спочатку облаштували в ній комунальні квартири, а пізніше зробили готель для партійної верхівки. Кажуть, що одного разу тут зупинявся Леонід Брежнєв.

Коли у 1988 році у будівлі почав працювати ЛітМузей, частину кімнат все ще займали працівники КДБ та апаратура для прослуховування. Проте через пів року вони переїхали, і відтоді діяльності закладу вже ніхто не заважав.

Недарма радянська влада опиралася створенню цього простору. Центральною темою для його співробітників стало «Розстріляне Відродження» 1920-х років. Попри репресії, деякі рукописи, книги, журнали та фотографії вдавалося розшукати. Вони поповнювали колекцію, а першу виставку у 1991 році присвятили пам’яті загиблих митців.

У 1993 році валізу з материнським архівом передав музею син української перекладачки Марії Пилинської. Жінка мешкала в будинку «Слово» й пів століття переховувала заборонені матеріали. Серед них були рукописи з автографами Павла Тичини, Миколи Хвильового, Миколи Куліша та багато інших цінних паперів.

Крім тематики 1920-х років, у незалежній Україні ЛітМузей став осередком розвитку проукраїнської культури. Тут відбувалися заходи студентів-філологів із поетичної групи «Червона фіра» (серед яких був і Сергій Жадан), проводилися зустрічі Спілки української молоді та Спілки письменників.

У 2000-х роках тут створили виставку «Палімпсести» про історію руху опору 1960–1980-х років.

На 2022 рік у музеї планували масштабну реконструкцію, щоб розбудувати сучасну інфраструктуру. Проєкт розробив відомий архітектор Олег Дроздов. Проте почалося повномасштабне російське вторгнення, яке зачепило й ЛітМузей.

Читайте також: «Україна» в серці Харкова: історія кінозалу, що став архівом міських спогадів

Наслідки російського удару та ремонт

Після початку великої війни ЛітМузей продовжував роботу, хоча велику частину експонатів довелося убезпечити й сховати.

У 2023 році Українська вільна академія наук у США передала до його фондів артефакти, пов’язані з діяльністю Юрія Шевельова та Григорія Костюка. Віртуальна версія музею була відзначена престижною міжнародною премією «Веббі» у п’ятірці найкращих у світі.

До речі, співробітники ще до цього почали оцифровувати експонати, що дуже знадобилося після 24 лютого 2022 року.

На жаль, значних пошкоджень пам’ятка зазнала від російського удару, що стався в ніч проти 1 березня 2025 року. Тоді вибуховою хвилею вибило шість вікон, інші пошкодило частково, зі стелі другого поверху посипалася штукатурка, а у стінах утворилися тріщини.

Через ризик подальшого руйнування та загрозу фондам директорка музею Тетяна Пилипчук почала терміново шукати кошти на ремонт.

Зверталися насамперед до організацій, які фінансують культуру, завдяки чому зібрали понад 2 мільйони гривень. Допомога надійшла від:

• Українського національного комітету ІСОМ;
• організації «House of Europe»;
• фонду «Партнерство за сильну Україну»;
• організації «Cultural Emergency Response»;
• німецьких музикантів завдяки ініціативі Юрія Гуржи.

Долучилася до фінансової підтримки також і Харківська міська рада.

Ремонтні роботи відбувалися під керівництвом архітектора-реставратора Віктора Дворнікова. Метою було одночасно відновити та оновити будівлю, зберігши автентичні елементи.

Тому в деяких приміщеннях залишили оригінальну плитку, двері та підлогу, в інших — зробили перепланування та прибрали перегородки, щоб розширити простір. Також оновили меблі й створили публічну бібліотеку.

Ці роботи тривали протягом року, після чого повноцінну діяльність вирішили відновити. Водночас будівля все ще потребує реконструкції входу, щоб зробити його повністю інклюзивним та доступним для всіх відвідувачів.

Читайте також: Харків: архітектура, що випередила час і застрягла в майбутньому

Перша виставка після відкриття та подальші плани

Свій гостинний простір Харківський літературний музей знову відкрив для відвідувачів 25 квітня 2026 року. Першою подією стала виставка «Харківська Енеїда. Домашній архів» з ілюстраціями митця Рафаеля Волинського.

Художник створив їх майже 60 років тому під час підготовки до видання творів Івана Котляревського на честь його ювілею. Проте друк книжки скасували, а яскраві унікальні ілюстрації митець залишив у власному архіві.

Коли Волинський пішов із життя, його син склав архів у гаражі й тривалий час не розбирав його. Цим у 2020 році вирішив зайнятися онук художника. Архітектор за фахом, а нині військовослужбовець Богдан Волинський знайшов ілюстрації до «Енеїди». Це була повністю готова серія разом із робочими документами. Й ось нарешті вона дочекалася свого глядача.

На думку Богдана Волинського, картини дідуся, що зображають козаків, зараз надзвичайно на часі. Сам він бачить на них себе та своїх побратимів і сподівається, що виставка знайде глибокий відгук у відвідувачів. Вона триватиме упродовж двох місяців.

Щодо подальших планів, то співробітники ЛітМузею вже підготували насичену програму:

• 23 травня відбудеться «Ніч музеїв 2026»;
• у травні відкриється виставка про те, як речі стають частиною музейних експозицій або перетворюються на сміття;
• влітку почнуть працювати «Кімната міфів» і «Лабораторія мрій» (проєкт про вплив культурної спадщини на життя громад);
• на серпень запланована виставка «Формула сучасного музею», а також продовження популярного проєкту «Літнамет та ігротека».

Поновлення діяльності Харківського літературного музею — це визначна подія для міста. Адже збереження та популяризація культурної спадщини України — це те, що не можна відкладати на потім.

Ба більше, саме тут можна глибше дізнатися про злочини радянського режиму проти нашої культури та зрозуміти витоки сучасного протистояння українців російським загарбникам.

Галина Григорів