Сі диктує правила світу: Bloomberg пояснив, як Китай та РФ переграють США через війну в Україні

Китайський лідер Сі Цзіньпін дедалі впевненіше формує новий глобальний порядок, використовуючи ослаблення позицій США, війну Росії проти України та стратегічне партнерство з російським диктатором Владіміром Путіним.

Таку думку висловив колумніст Bloomberg та професор Університету Джонса Гопкінса Гел Брендс. Він зазначає, що світ входить у період небезпечної нестабільності, а Пекін поступово переходить до ролі головного геополітичного центру сили.

Україна у грі диктаторів: Трамп, Путін та тактика Сі

Брендс зауважив, що дві нещодавні зустрічі в Пекіні — переговори Сі Цзіньпіна з президентом США Дональдом Трампом та окрему зустріч із Путіним демонструють зміну глобального балансу сил Аналітик вважає, що Сі Цзіньпін почав жорсткіше просувати інтереси Пекіна перед Заходом. Зокрема, йдеться про торговельне протистояння зі США, питання Тайваню та розширення китайського впливу у світі.

Водночас Брендс зазначає, що справжнім стратегічним партнером Китаю залишається Росія. За його словами, Москва через війну проти України дедалі більше політично і економічно залежить від Пекіна і Кремль зацікавлений у реалізації масштабних енергетичних проєктів із Китаєм, зокрема газопроводу "Сила Сибіру-2". Автор наголошує, що Путін прагне, аби Сі припинив китайський експорт деталей для дронів в Україну.

Політолог наголошує, що Китай і Росія залишаються стратегічно важливими партнерами одне для одного, оскільки разом намагаються послабити вплив США та змінити міжнародний порядок. Як приклад він наводить заяву Сі Цзіньпіна, зроблену під час однієї із зустрічей із Путіним, про те, що світ переживає "зміни, яких не бачили сто років".

Автор вважає, що дипломатичні контакти Пекіна з Вашингтоном є для Китаю радше тактичним кроком, оскільки Сі використовує цей час для зміцнення китайської економіки, накопичення стратегічних ресурсів та послаблення американського тиску у сфері технологій і безпеки.

У колонці наголошується, що і Росія, і Китай своїми діями сприяють дестабілізації світу. Пекін нарощує військову потужність і агресивніше поводиться у Південно-Китайському морі та навколо Тайваню, а також використовує економічний вплив для посилення власних позицій у різних регіонах світу.

Трамп як союзник диктатур

Водночас Брендс зазначає, що Сі та Путін є суперниками Трампа, проте вони також є його дивними союзниками, оскільки всі вони занурюють світ у хаос. Він вважає, що підхід американського президента до міжнародної політики підриває систему союзів, на якій десятиліттями трималося глобальне лідерство США. Брендс стверджує, що нинішня адміністрація Білого дому "явно зневажає ідею глобальної системи", побудованої навколо американського впливу та співпраці із союзниками. На його думку, зовнішньополітичний курс Трампа є "одностороннім і жадібним", а не заснованим на спільних інтересах і довгостроковому партнерстві.

Брендс наголошує, що такі дії послаблюють міжнародні коаліції, які допомагають стримувати Росію та Китай. Крім того, він згадав повідомлення про те, що під час перебування у Пекіні Трамп нібито допускав можливість співпраці США, Росії та Китаю для тиску на Міжнародний кримінальний суд після видачі ордера на арешт Путіна.

На думку автора, усе це призвело до того, що в демократичних країнах дедалі сильніше зростає тривога через роль самих США у світовій політиці. Брендс пише, що частина союзників уже починає сприймати Америку "як джерело хаосу", а подекуди навіть як потенційного союзника авторитарних режимів, які прагнуть змінити існуючий світовий порядок.

Водночас політолог зазначає, що суперечки між союзниками не є чимось новим і можуть виникати, зокрема, щодо торгівлі чи розподілу оборонних витрат, а дипломатичні контакти із суперниками можуть бути корисними у кризові періоди.

Головними ж противниками Заходу автор називає авторитарних лідерів, подібних до тих, які зустрічалися цього тижня у Пекіні. Брендс характеризує їх як "агресивних тиранів", котрі прагнуть нав'язати світу власне бачення міжнародного порядку.

Колумніст попереджає, що нині Сі Цзіньпін та Путін дедалі більше переконані у слабкості західної системи стримування. І якщо США не зможуть вчасно усвідомити масштаби виклику та консолідувати союзників, то "рішучі тирани цього разу можуть виявитися правими".

Пекін зустрів Дональда Трампа не як прохача, але й не як рівного. Один лідер приїхав із багажем конфліктів, тарифних провалів і тріщин у відносинах із союзниками. Інший — із рекордним торговельним профіцитом, новими фінансовими союзами без долара та репутацією держави, яка навчилась отримувати вигоду зі світового безладу.

У статті "G2 без ілюзій: що насправді вирішили Трамп і Сі в Пекіні" Надзвичайний та Повноважний Посол України Сергій Корсунський пояснює, чому цей саміт не був проривом і чому після нього світ не став стабільнішим.